Мати і наставниця (енцикліка)
«Ма́ти і наста́вниця» (лат. Mater et magistra) — енцикліка Папи Римського Івана XXIII від 15.05.1961, присвячена соціальній доктрині та моральному вченню Католицької церкви.
Історичний контекст
Оприлюднено в м. Римі у період підготовки до Другого Ватиканського собору й до 70-річчя енцикліки Лева XIII «Нові речі» (лат. Rerum Novarum). Енцикліка стала віддзеркаленням змін, що сталися в соціальній царині після Другої світової війни. Внаслідок процесів глобалізації соціальні проблеми, обмежені до того рамками «робітничого питання», заторкнули всі соціальні верстви, класи, всі країни, регіони і міжнародне співтовариство назагал. Найбільше потерпали країни т. з. Третього світу.
Документ порушував найактуальніші питання соціальної нерівності та соціальних диспропорцій (як між різними секторами економіки, так і між різними країнами і регіонами), фіксував демографічні та інші проблеми глобального розвитку. Причини останніх папа вбачав у відсутності узгодженості й солідарності між народами.
Іван ХХІІІ висловив намір конкретизувати вчення попередників, ясно визначити думку Церкви щодо нових і важливих проблем сьогодення та її рішучість залучитися до розв’язання соціальних проблем усього християнського світу.
Структура і зміст
Документ складається зі вступу, 4 розділів і висновків.
У першій частині енцикліки проаналізовано основні положення соціального вчення церкви в посланнях понтифіків — Лева ХІІІ, Пія ХІ і Пія ХІІ.
У другій частині викладено оновлену соціальну програму. Обґрунтовано необхідність регулятивної ролі держави в розвитку економіки та координації приватних ініціатив. Вказано на кричущу соціальну нерівність — злиденність більшості населення в деяких країнах і незліченні багатства меншості. В інтересах загального блага рекомендовано здійснити низку заходів: забезпечити вільний розвиток продуктивної діяльності та особистої ініціативи, працевлаштування якомога більшої частини працездатного населення; протидіяти становленню привілейованих суспільних груп; встановити справедливу винагороду за працю, корелювати рівень зарплати з цінами на товари; зробити блага й послуги культури доступними для найбільшої кількості громадян; ліквідувати або зменшувати диспропорції між окремими галузями виробництва та адаптувати виробництво до науково-технічного прогресу; турбуватися про добробут майбутнього покоління тощо. Право приватної власності визначено як природне право, при цьому не відкинута правомірність суспільної власності та участі робітників в управлінні підприємствами. Соціальна програма Івана ХХІІІ посутньо була програмою ринкової економіки з певними елементами державної регулятивної функції. Папа повчав, що економічне процвітання нації полягає не так в її загальних активах у вигляді багатства й власності, як у справедливому розподілі цього багатства.
У третій частині енцикліки «Нові аспекти соціального питання» особлива увага привернута до диспропорцій між різними галузями економіки, передусім до стану, розвитку та інфраструктури сільського господарства. Папа порушив проблеми економічної підтримки, оподаткування, страхування, регулювання цін, соціального забезпечення в галузі, підтримки фермерських господарств тощо, а також надання міжнародної допомоги країнам, що розвиваються. Окремо вказав на демографічну проблему, зростання диспропорції між збільшенням населення і виробництвом продовольства.
Четверта частина «Перебудова суспільного ладу» порушує питання побудови нового порядку суспільства, що заснований на збалансованих відносинах між політичними спільнотами на національному та міжнародному рівні та «правильному впорядкуванні людської совісті з Богом». Іван ХХІІІ наполягає на необхідності пропаганди, поширення і впровадження соціальної доктрини церкви. Попри засудження атеїзму, понтифік висунув ідею діалогу з людьми різних світоглядних переконань.
Іван ХХІІІ був прихильником ідеї про взаємозв’язок між духовним удосконаленням кожної людини і змістом її земного життя; захищав цінності людської праці, які ушляхетнюють і підносять гідність трудівника. Вважав особистісний розвиток справжньою метою національної економіки.
Джерело
А н г л. п е р е к л. — Mater et magistra. Encyclical оf Pope John XХІІІ оn Christianity аnd Social Progress. May 15, 1961 // The Holy See. URL: https://www.vatican.va/content/john-xxiii/en/encyclicals/documents/hf_j-xxiii_enc_15051961_mater.html
Література
- Компендіум соціальної доктрини церкви / Пер. з іт. О. Живиця. Київ : Кайрос, 2008. 546 с. URL: https://www.vatican.va/roman_curia/pontifical_councils/justpeace/documents/rc_pc_justpeace_doc_20060526_compendio-dott-soc_uk.pdf
- Вайґель Дж. Кінець і початок. Папа Іван Павло ІІ: перемога свободи, останні роки, спадщина / Пер. з англ. Р. Скакуна, М. Прокопович. Львів : Видавництво Українського католицького університету, 2013. 584 с.
- Яроцький П. Л. Релігієзнавство. Сучасні релігійні процеси в світі й Україні. Київ : Кондор, 2013. 439 с.
- Шумило М. М. Соціальна доктрина Католицької церкви як першооснова виникнення правового регулювання у сфері соціального захисту в Європі // Часопис Київського університету права. 2020. Вип. 3. С. 353‒357.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Мати і наставниця (енцикліка) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мати і наставниця (енцикліка) (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.08.2024
