Матвіїв, Тарас Тарасович
Матві́їв, Тара́с Тара́сович (18.02.1989, с. В’язівне, тепер Камінь-Каширського району Волинської області, Україна — 10.07.2020, поблизу с. Троїцького, Сєвєродонецький район, Луганська область, Україна; похований 15.07.2020 в м. Жидачеві, Львівська область) — журналіст, письменник, громадський діяч, волонтер, військовослужбовець, лейтенант (2020, посмертно) Збройних Сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни (етап антитерористичної операції на Сході України, операції Об’єднаних сил), Герой України (2020, посмертно). Писав українською мовою. Член Національної спілки журналістів України (з 2017).
|
Матвіїв, Тарас Тарасович | |
|---|---|
| Народження | 18.02.1989 |
| Місце народження | В’язівне |
| Смерть | 10.07.2020 |
| Місце смерті | Троїцьке |
| Місце поховання | Жидачів |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Напрями діяльності | журналістика, волонтерство, військова справа |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | Золота Зірка, Хрест Героя |
Зміст
Життєпис
2006 закінчив Жидачівську загальноосвітню школу № 1 (тепер Жидачівській ЗЗСО І-ІІІ ст. № 1 ім. Героя України Тараса Матвіїва). 2011 здобув ступінь магістра за спеціальністю «Журналістика» у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
Працював кореспондентом телерадіокомпанії «Ера» (2011–2012), телеканалу «TВі» (2012–2013) у м. Києві. Вів блоги в низці видань, зокрема, «Дивись.Інфо», «LB.ua», «Львівська мануфактура новин».
Мешкав у м. Жидачеві Львівської області.
Із 22.11.2013 — учасник Революції гідності (у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану).
Громадський, політичний діяч. Від початку російсько-української війни (етап антитерористичної операції на Сході України) займався волонтерською діяльністю. Співзасновник і координатор «Пошукової ініціативи Майдану» — волонтерської організації, що розшукувала людей, зниклих під час Революції гідності; член громадської організації «Українська галицька асамблея» (2014, м. Львів); засновник громадської організації «Народний легіон» (2015, м. Жидачів), серед завдань якої — допомога українським воїнам у зоні бойових дій на Сході України, поширення волонтерського руху в регіоні, просвітницька робота, військово-медичні тренування тощо.
2015 доброволець у складі окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ» (2015–2016 у складі ЗСУ). Воював поблизу сіл Пісків, Водяного та Первомайського (усі — тепер Покровського району Донецької області).
2015 депутат Жидачівської районної ради від Української Галицької партії. Організатор військово-патріотичних вишколів та Удеч-фесту «Івана Купала», доброчинних ярмарків, боровся із незаконною вирубкою лісів (ініціатива «Стоп лісоцид») і гральним бізнесом у регіоні. За його ініціативи було відновлено футбольний клуб «Авангард» (м. Жидачів), побудовано кілька дитячих та спортивних майданчиків у місті.
Перервав депутатську діяльність та вступив 09.2018 на річні курси лідерства до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Військову службу розпочав у серпні 2019 на посаді командира взводу 3-го мотопіхотного батальйону «Воля» 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України поблизу м. Мар’їнка Донецької області.
Виконував завдання на взводному опорному пункті в Луганській області.
Позивний — «Сармат».
Остання ротація в зону операції Об’єднаних сил тривала з початку 04.2020.
Загинув 10.07.2020 від множинних осколкових поранень.
Прощання із військовослужбовцем відбулося 14.07.2020 на майдані Незалежності в м. Києві та в Гарнізонному храмі Святих Апостолів Петра і Павла в м. Львові (див. Костел єзуїтів у Львові), 15.07.2020 в м. Жидачеві.
Залишилися батьки.
Подвиг
Взвод під командування Матвіїва тримав оборону на опорному пункті передової лінії оборони поблизу с. Троїцького (Сєвєродонецького району Луганської області). 10.07.2020 відбувся ворожий мінометний обстріл українських позицій. Врятував побратимів, які опинились під обстрілом у вогняній пастці, витягнувши їх у безпечне місце.
Пік Революції гідності (19.02.2014)
Боєць у складі окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ» (2015)
У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (01.09.2018)
Урочиста військова присяга в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (01.09.2018)
Командир мотопіхотного взводу 24-ї ОМБр імені короля Данила Т. Матвіїв під час інтерв’ю для новин Факти ICTV (19.05.2020, Луганщина, позиція Троїцьке).
Нагороди та відзнаки
За героїзм і особисту мужність, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (13.07.2020, посмертно).
Кавалер ордена «Хрест Героя» (28.07.2023, посмертно).
Нагороджений Народною подякою Штабу національного спротиву «Євромайдану» (06.03.2014); відзнакою «За заслуги» Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України ʻʻЗвитягаʼʼ» (01.07.2016); Всеукраїнською недержавною відзнакою «Волонтерська премія 2021 року» (2021, посмертно).
Документальний фільм «Воїн» (режисер О. Василевський, 2021). Джерело ютуб канал «Oleh Vasylevskyi»
Документальний фільм «Гідний ранкового сонця» (режисер О. Огоновська, 2021). Джерело ютуб канал «Olena Ohonovska»
Документальний фільм «Майдан. Народження» (2014). Джерело ютуб канал «Суспільне Новини»
Інтерв'ю: координатор пошукової ініціативи Майдану Тарас Матвіїв про Майдан та розслідування.
Джерело ютуб канал «24 Канал»
Меморіалізація
Іменем Матвіїва названо проспект у м. Жидачеві (2021), вулицю в селищі Любешів Камінь-Каширського району Волинської області (2023).
Меморіальну дошку на честь військовослужбовця встановлено на фасаді Жидачівської школи № 1 (27.11.2020), інформаційну дошку — на стіні факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (06.12.2021).
На території школи в с. Троїцькому споруджено меморіальний пам’ятник (31.10.2020), який під час окупації російськими військами знищено (2022).
2021 Громадська організація «Народний легіон» започаткувала Військово-патріотичний вишкіл «Військова школа імені Героя України Тараса Матвіїва» у м. Жидачеві.
При ОЗЗСО «Любешівський ліцей» Любешівської селищної ради Волинської області організовано Курінь імені Тараса Матвіїва (курінь-осередок національно-патріотичного виховання).
2023 засновано Громадську організацію «Лицар імені Героя України Тараса Матвіїіва» (м. Жидачів).
2022, 2023 відбулися конкурси журналістських робіт імені Героя України Тараса Матвіїва (у межах Регіональної програми сприяння розвитку інформаційного простору та громадянського суспільства у Львівській області).
Про Матвіїва знято документальні фільми: «Воїн» (режисер О. Василевський), «Гідний ранкового сонця» (режисер О. Огоновська; обидва — 2021), короткометражний художньо-документальний фільм «Жити треба вміти» (режисер К.-С. Кунгурова, 2022).
Додатково
Батько — офіцер Міністерства внутрішніх справ України (у запасі), мати — педагог, поетеса.
Після смерті Матвіїва рідні знайшли на його нетбуці та в теці неопубліковані вірші, роздуми та есе. Батьки, Валентина та Тарас Матвіїви, видали два томи творів сина — «Мої думки. Ритмопроза» (2022) і «Мої думки. Проза» (2023).
Матвіїв написав у ноутбуці 51 мрію. Перша мрія — це «Перемога: Крим і Донбас».
Цитати
«Будьте гідними ранкового сонця!»
Цит. за: Матвіїв Тарас. Мої думки. Ритмопроза. Львів: Колір ПРО, 2022. С. 9.
«Коли мене запитає нащадок, що я робив у ті страхітливі миті, я знатиму, що відповісти. Щонайменше — не стояв осторонь. Тож мені не соромно. А вам?»
Цит. за: Допис на особистій сторінці Матвіїва у фейсбуці (21.11.2019).
«Прошу. Не віддавайте свою свободу і права через паніку та страх. Потім їх доведеться повертати кров’ю».
Цит. за: Допис на особистій сторінці Матвіїва у фейсбуці (11.04.2020).
«Тисяча готових не врятує мільйон знеохочених. Нам не вистояти пожертвою одиниць» (01.03.2019).
Цит. за: Матвіїв Тарас. Мої думки. Проза. Львів: Колір ПРО, 2023. С. 213.
«Ми ще маємо неповторний шанс перетворити Майдан на сучасну українську Агору» (03.06.2014).
Цит. за: Матвіїв Тарас. Мої думки. Проза. Львів: Колір ПРО, 2023. С. 192.
«Я — молодий українець, я є новий народ!
У новій білій Хаті я чистих дітей випрошу в Бога» …
«Заклик до сердець молодих українців: годі животіти! Час думати! Настала пора боротьби!»Цит. за: Матвіїв Тарас. Мої думки. Проза. Львів: Колір ПРО, 2023. С. 51.
«На рожевому коні буття
Не мчатиму до спокою життя.
Хай лиш ідуть за мною
Готові до смертного бою».Цит. за: Матвіїв Тарас. Мої думки. Ритмопроза. Львів: Колір ПРО, 2022. С. 76.
«Смерть прийде, коли я стоятиму на повен зріст».
Цит. за: Матвіїв Тарас. Мої думки. Ритмопроза. Львів: Колір ПРО, 2022. С. 156.
Головний сержант взводу Р. Виксюк: «Почався мінометний обстріл наших позицій, до цього по нас працювали великокаліберні кулемети. Я був у бліндажі, як у нього потрапила міна. Зі мною були ще двоє хлопців. У мене почало паморочитися в голові від густого, гарячого та їдкого диму, інший вже знепритомнів, третій намагався знайти вихід і щось кричав. Тоді Тарас Тарасович прийшов нам на допомогу. Першим витягнув непритомного, потім мене врятував, третій зміг вийти сам. Далі командир рушив до інших позицій, по яких ворог вів прицільний обстріл. У цю мить у двох метрах від нього прилетіла міна 120-го калібру — і від множинних осколкових поранень він загинув. Це велика втрата для нас, для бригади, для війська і для України. Я пишаюся, що у моєму житті була така людина».
Цит. за: Агєєв А. Герою України Тарасові Матвіїву відкрили меморіал у Троїцькому // АрміяInform. 2020. URL: https://armyinform.com.ua/2020/10/31/geroyu-ukrayiny-tarasovi-matviyivu-vidkryly-memorial-u-troyiczkomu/
Валентина Матвіїв (мама): «Тарас казав, що війна буде тривати довго. Адже є дуже багато чинників — відіграють роль керманичі, але він завжди повторював, що не може бути миру самого по собі — він або буде перемогою, або поразкою. Якщо Україна вибере поразку — ці всі смерті, каліцтва та зруйновані родини будуть марними. Він про це навіть не хотів думати.
Цит. за: Квасневська Д. Врятував бійців ціною життя або феномен Тараса Матвіїва: відверта розповідь матері Героя України // 24 канал. 2021.
Твори
- Зниклі революціонери: проміжні результати // LB.ua. 2014. URL: https://lb.ua/blog/taras_matviiv/276238_znikli_revolyutsioneri_promizhni.html
- Мої думки. Ритмопроза. Львів : Колір ПРО, 2022. 184 с.
- Мої думки. Проза. Львів : Колір ПРО, 2023. 264 с.
Джерело
- Про присвоєння звання Герой України: Указ Президента України № 271/2020 від 13 липня 2020 р. // Президент України. 2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/2712020-34357
Література
- Агєєв А. Герою України Тарасові Матвіїву відкрили меморіал у Троїцькому // АрміяInform. 2020. URL: https://armyinform.com.ua/2020/10/31/geroyu-ukrayiny-tarasovi-matviyivu-vidkryly-memorial-u-troyiczkomu/
- Бурлакова В. «Почалося щось страшне»: загиблий офіцер ЗСУ Тарас Матвіїв під обстрілом виносив побратимів із бліндажа, який загорівся // Цензор.Нет. 2020. URL: https://m.censor.net/ua/resonance/3207590/pochalosya_schos_strashne_zagyblyyi_ofitser_zsu_taras_matviyiv_pid_obstrilom_vynosyv_pobratymiv_iz_blindaja?mibextid=xfxF2i&fbclid=IwAR1ecIS7hpOcdHXBOimPbkyN5FZLJ_jyOEczdbVppBUDBlDVbLZq5OwZyZc
- Гудзь А., Задубінна Я. У столиці попрощалися із загиблим Героєм України Тарасом Матвіївим // АрміяInform. 2020. URL: https://armyinform.com.ua/2020/07/14/u-stolyczi-poproshhalysya-iz-zagyblym-geroyem-ukrayiny-tarasom-matviyivym/
- Мама Тараса Матвіїва на 40 днів по загиблі сина: На першому місці у великому списку його мрій була Перемога, Донбас і Крим // Новинарня. 2020. URL: https://novynarnia.com/2020/08/17/mama-tarasa/
- Семків В. Столітній подвиг Сармата. Пам’яті Тараса Матвіїва // Новинарня. 2020. URL: https://novynarnia.com/2020/12/02/stolitniy-podvyh-sarmata/
- Сус С. Владика Степан Сус: «Тарас Матвіїв був українцем у своїй країні і ми мусимо продовжити його свідчення і героїзм» // Синод єпископів Української Греко-Католицької Церкви. 2020. URL: https://synod.ugcc.ua/data/vladyka-stepan-sus-taras-matviyv-buv-ukrayntsem-u-svoyy-krayni-i-my-musymo-prodovzhyty-yogo-svidchennya-i-geroyzm-3583/
- Бурлакова В. Мама Героя України Тараса Матвіїва: «Останні обійми, останній синівський поцілунок... Ми були у масках і рукавицях. Так захотів Тарас, він хвилювався за нас. Останні дотики — через гумові рукавички і маски» // Цензор.Нет. 2021. URL: https://m.censor.net/ru/resonance/3248213/mama_geroya_ukrani_tarasa_matvva_ostann_obyimi_ostannyi_sinvskiyi_potslunok_mi_buli_u_maskah_rukavitsyah?fbclid=IwAR2-9KGzMSW2jxoLH6xvqUHQfnCBfx7sJ6gNRVige4xLDqbHcRgODbKcG2s&mibextid=xfxF2i
- Квасневська Д. Врятував бійців ціною життя або феномен Тараса Матвіїва: відверта розповідь матері Героя України // 24 канал. 2021. URL: https://24tv.ua/vryatuvav-biytsiv-tsinoyu-zhittya-fenomen-tarasa-ukrayina-novini_n1755771?fbclid=IwAR3MoKTQ3lmP-7Gs-R6Z6Nif0AISLReCmKJQDucwbRtS1CBuwXb4hWL3Kms
- Чебелюк О. «Будьте гідними ранкового сонця». Тарас Матвіїв. // Музей Гідності у Львові. 2021. URL: https://dignitymuseum.blogspot.com/2021/02/normal-0-21-false-false-false-en-us-x.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Матвіїв В. П., Слободян Т. І. Матвіїв, Тарас Тарасович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Матвіїв, Тарас Тарасович (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.01.2024
