Лисиця, Віталій Олексійович

Лиси́ця, Віта́лій Олексі́йович (01.01.1975, с. Киданівка, тепер Обухівського району Київської області, Україна — 10.05.2024, м. Часів Яр Донецької області, Україна; похований 01.06.2024 на Алеї Слави у м. Фастові Київської області, Україна) — військовослужбовець, капітан Збройних сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни, Герой України (2024, посмертно).

Лисиця, Віталій Олексійович
Народження	01.01.1975
Місце народження	Киданівка
Смерть	10.05.2024
Місце смерті	Часів Яр
Місце поховання	Фастів
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	військова справа

Відзнаки
Відзнаки	Герой України
Ордени	Золота Зірка

Життєпис

Після закінчення середньої школи вступив до технікуму, здобув диплом агронома. Закінчив Національний аграрний університет (тепер Національний університет біоресурсів і природокористування України), здобув кваліфікацію інженера-механіка.

Деякий час мешкав у м. Богуславі, з 2005 переїхав з дружиною до м. Фастова. Працював на підприємстві меблевої промисловості ТОВ «МЕРКС ІНТЕРІО».

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну став добровольцем (мав звання старшого лейтенанта запасу) до лав ЗСУ, з березня 2022 брав участь у бойових діях. Від березня 2023 служив у 2-му механізованому батальйоні 41-ї окремої механізованої бригади у складі Сухопутних військ ЗСУ (військова частина А4576, м. Кропивницький), був командиром 5-ї механізованої роти. Мав позивний «Лис».

Воював на території Херсонської, Харківської, Луганської, Донецької областей. Брав участь у звільненні міст Балаклії та Куп'янська (обидва — Харківської області). Загинув на Донеччині.

Лишилися батьки, дружина, донька.

Подвиг

Навесні 2024 у складі військового підрозділу воював на Куп’янському напрямку. Завдяки його мужності та професіоналізму знищено значну кількість живої сили та техніки ворога.

Учасник важких боїв у районі м. Часів Яр (Бахмутський район), що були одними з найзайпекліших на всій ліній фронту. Механізована рота під його командуванням відбила понад 15 штурмів противника. Загинув від танкового снаряду під час оборони позицій.

Нагороди та визнання

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23.08.2024, посмертно).

Додатково

Рідні та друзі згадують В. Лисицю як енергійну, веселу й життєрадісну людину. Мав математичні здібності (зі школи отримав прізвисько «Професор»), любив читати, грати в шахи, більярд. Смачно готував. Був професіоналом, за порадою до якого йшли усі — друзі, товариші, знайомі, колеги; піклувався про побратимів.

«Віталій Лисиця: спогади про Героя України».
Джерело ютуб канал «Фастівський міський виконавчий комітет».

Джерело

Про присвоєння В. Лисиці звання Герой України: Указ Президента України № 553/2024 від 23 серпня 2024 р. // Президент України. 2024. URL: https://www.president.gov.ua/documents/5532024-51773

Література

Лисиця Віталій Олексійович // Фастів. Офіційний сайт міської ради та її виконавчих органів. 31.05.2024. URL: http://fastiv-rada.gov.ua/lysytsia-vitalij-oleksijovych/
Вечір пам’яті Героїв України // Фастів. Офіційний сайт міської ради та її виконавчих органів. 17.09.2024. URL: http://fastiv-rada.gov.ua/vechir-pam-iati-heroiv-ukrainy/
Президент відзначив воїнів найвищими державними нагородами та передав ордени й відзнаки рідним загиблих захисників України // Президент України. 26.12.2024. URL: https://www.president.gov.ua/news/prezident-vidznachiv-voyiniv-najvishimi-derzhavnimi-nagoroda-95249

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Лисиця, Віталій Олексійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лисиця, Віталій Олексійович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 26.09.2025