Ле Бра, Габріель

Ле Бра, Габріе́ль (фр. Le Bras, Gabriel; 23.07.1891, м. Пемполь, тепер регіон Бретань, Франція — 18.12.1970, м. Париж, Франція) — історик права, соціолог, доктор права (з 1922), член-кореспондент Американської академії медієвістики (з 1958), Академії моральних і політичних наук (з 1962), засновник релігійної соціології та один із зачинателів соціології релігії у Франції.

Ле Бра, Габріель (Le Bras, Gabriel)
Народження	23.07.1891
Місце народження	Пемполь
Смерть	18.12.1970
Місце смерті	Париж
Alma mater	Університет Ренна
Місце діяльності	Франція
Напрями діяльності	право, соціологія релігії, історія католицизму

Життєпис

Походив із родини капітана судна. Збирався стати моряком за прикладом батька, але через недостатню гостроту зору обрав інший фах.

Вивчав право й літературу в Університеті Ренна (1908–1911), продовжив навчання у Паризькому університеті (1911–1914).

Мобілізований під час Першої світової війни. Після війни повернувся до м. Парижа та дослідницької праці, захистив дисертацію, отримав ступінь доктора права (1922).

Професор римського права у Страсбурзькому університеті (1923–1929). Одночасно викладав канонічне право в Інституті канонічного права (заснований 1920 як частина богословського факультету). Від 1929 або 1930 очолив кафедру історії канонічного права в Паризькому університеті, у 1959–1962 — декан юридичного факультету університету. Тоді ж розпрацював історичну та соціологічну програму вивчення французького католицизму.

Президент Товариства релігійної історії у Франції (з 1942 і до кінця життя), Французького соціологічного товариства (1962–1964).

Очолював розвідки в галузі соціології релігії у Практичній школі вищих досліджень у м. Парижі (1945–1965; з 2014 — структурний підрозділ Паризького університету наук і літератури).

Підтримував стосунки з провідними філософами й соціологами французької школи, як-от М. Мосс, С. Ш. А. Бугле (1870–1940), М. Альбвакс та ін.

Був одружений, виховував шістьох дітей.

Науковий доробок

Праці Ле Бра присвячені історії юриспруденції, основам канонічного права, історії середньовічних церковних інститутів, релігійно-соціологічним дослідженням.

Аналізував історичні джерела та документи католицьких єпархій Франції від епохи Меровінгів до 1930-х.

Посприяв укладанню першої карти, що унаочнювала рівень релігійності у Франції (опублікована 1947). Тим започаткував картографію релігійних практик.

Досліджував причини спаду релігійності. Для цього звернувся до первинних ланок релігійного життя — релігійної діяльності на рівні парафій та дієцезій. Засобом одержання інформації для Ле Бра стали письмові опитування (анкетування) служителів культу. Особливу увагу приділяв сільському релігійному життю як усталеному носію базових елементів релігійної традиції. Використовував емпіричні індикатори релігійності: відвідування мес, причащання, участь у житті парафії. Головним критерієм рівня релігійності була вибрана частотність здійснення релігійних практик. Вирізнив кілька категорій вірян: постійні парафіяни, «сезонні», «святкові», епізодичні. Виокремлював ще тих, які декларують свою релігійність, але ніколи не відвідують храм і релігійно не практикують.

Узагальнив свої розвідки у праці «Етюди релігійної соціології» (т. 1–2, 1955–1956). Визначені критерії для характеристики релігійних поглядів і практик пізніше застосував у праці «Церковні інститути середньовічного християнства» (1959–1964).

Дослідження Ле Бра радше реєстрували динаміку зовнішніх ознак обрядової поведінки, ніж розкривали внутрішні мотиви релігійної діяльності та дійсне ставлення до релігії. Емпірично засвідчив зв’язок практичної релігійної активності із соціальним становищем парафіян.

Визнання

Доробок Ле Бра та його школи, розроблена ними методологія релігійних досліджень, типології та критерії релігійності суттєво вплинули на становлення релігійної соціології та соціології релігії у Франції. Дослідження, подібні до розвідок Ле Браса, були успішно впроваджені в США, Латинській Америці та багатьох країнах Європи.

Нагороджений Орденом Святого Раймунда Пеньяфортського (Іспанія, 1955). Почесний доктор університетів Льєжа, Лувена, Мілана, Болоньї.

Праці

Histoire des collections canoniques en occident depuis les Fausses Décrétales jusqu'au Décret de Gratien : іn 2 vol. Paris : Sirey, 1931–1932. (у співавт.).
Introduction à l'histoire de la pratique religieuse en France : іn 2 vol. Paris : Presses universitaires de France, 1942–1945.
Études de sociologie religieuse : іn 2 vol. Paris : Presses Universitaires de France, 1955–1956.
Histoire du droit et des institutions de l'Église en Occident : іn 18 vol. Paris : Sirey, 1955–1996. (у співавт.).
Institutions ecclésiastiques de la Chrétienté médiévale : іn 2 vol. Paris : Bloud & Gay, 1959–1964.

Література

Desroche H. Gabriel Le Bras (1891–1970) // Archives de sociologie des religions. 1970. Vol. 29 (1). Р. 2–5.
Maître J. Gabriel Le Bras, briseur de barrages (1891–1970) // Revue française de sociologie. 1970. Vol. 11 (4). Р. 577–579.
Soubiran-Paillet F. Juristes et sociologues français d'après-guerre: une rencontre sans lendemain // Genèses. Sciences sociales et histoire. 2000. № 41. Р. 125‒142.
Julia D. Un passeur de frontières: Gabriel Le Bras et l'enquête sur la pratique religieuse en France // Revue d'Histoire de l'Eglise de France. 2006. № 92 (2). Р. 381‒413.
Caenegem R. C. Van. Legal Historians I Have Known: A Personal Memoir // Rechtsgeschichte. 2010. Vol. 17. Р. 253–299.
Great Christian Jurists in French History / Ed. by O. Descamps, R. Domingo. Cambridge : Cambridge University Press, 2019. 485 p.

Автор ВУЕ

А. М. Колодний

Покликання на цю статтю: Колодний А. М. Ле Бра, Габріель // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ле Бра, Габріель (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.07.2024