Ламаїзм

Ламаї́зм (від лама) — застаріла назва провідних напрямів буддизму в північному ареалі його поширення (Тибет, Монголія, Бурятія, Тува, Калмикія). Термін ввели європейські дослідники, трапляється з 18 ст. Помітний вплив автохтонних вірувань і традицій на тибето-монгольський буддизм спонукав до хибного визначення ламаїзму як окремої етнічної релігії. Далай-лама XIV звернувся до світової громадськості із проханням не застосовувати цей термін, з огляду на те, що китайська влада проголосила ламаїзм «спотворенням буддизму» і виправдовувала цим насильницькі дії проти монахів (1959 — 1960-ті) та масове закриття монастирів у Тибеті. Див. Тибетський буддизм.