Лагерлеф, Сельма

Лагерлéф, Сéльма Оти́лія Лувíса (швед. Lagerlöf, Selma Ottilia Lovisa; 20.11.1858, провінція Вермланд, Швеція — 16.03.1940, там само) — письменниця, лауреат Нобелівської премії з літератури (1909). Писала шведською мовою.

Лагерлеф, Сельма (Lagerlöf, Selma Ottilia Lovisa)
Народження	20.11.1858
Місце народження	Вермланд
Смерть	16.03.1940
Місце смерті	Вермланд
Місце діяльності	Швеція
Напрями діяльності	літературна творчість, громадська діяльність, викладацька діяльність

Життєпис

Народилася в сім’ї офіцера у відставці Е. Г. Лагерлефа (1819–1885) та вчительки Л. Вальрот (1827–1915). У трирічному віці захворіла (віднялися ноги). Під час хвороби Сельмі розповідали казки, легенди й перекази, які згодом знайшли відображення в її творчості.

1867 лікарі повернули дівчині можливість самостійно пересуватися.

Здобула домашню початкову освіту. 1881 вступила до стокгольмського ліцею, упродовж 1882–1885 навчалася у Вищій учительській семінарії (м. Стокгольм). Після завершення навчання працювала вчителькою в школі для дівчат у м. Ландскруні.

1890 жіночий тижневик «Ідун» («Idun») оголосив конкурс на літературний твір, який зміг би привабити читачів. Лагерлеф надіслала кілька глав своєї майбутньої книги «Сага про Єсту Берлінґа» («Gösta Berlings saga») і здобула перемогу. 1891 роман «Сага про Єсту Берлінґа» вийшов друком. Книга здобула популярність, чому сприяв зокрема схвальний відгук про неї данського критика Г. Брандеса. Роману судилося стати одним із найвідоміших творів у доробку письменниці.

1895 Лагерлеф покинула роботу в школі й зосередилася на літературній творчості.

На початку 20 ст. письменниці запропонували взяти участь у створенні підручника для шведських школярів, написання якого Лагерлеф почала 1904. Згодом оформила його як книгу «Дивовижна подорож Нільса Гольгерсона по Швеції» («Nils Holgerssons underbara resa genom Sverige»; опублікована у двох томах 1906–1907).

1907 стала почесним доктором Уппсальського університету.

1909 отримала Нобелівську премію з літератури «за благородний ідеалізм, багатство фантазії та душевність викладу, якими відзначаються її твори». Стала першою жінкою-нобеліатом у цій галузі.

У 1910-х вела громадську діяльність, обстоювала інтереси жінок, виступала за надання їм виборчого права.

1914 Лагерлеф стала першою жінкою-академіком у складі Шведської академії наук. Цього ж року опубліковано роман «Імператор Португальський» («Kejsarn av Portugallien»), який критики вважають найвагомішим з-поміж творів письменниці 1910-х.

Імперіалістична війна (див. Імперіалізм) викликала протест письменниці, зокрема її антимілітаристські погляди (див. Антимілітаризм) представлені в романі «Вигнанець» («Bannlyst»; 1918).

Упродовж 1920-х написала автобіографічну книгу «Морбакка» («Mårbacka»; 1922) та трилогію про Левеншельдів. Остання складається з романів «Перстень Левеншельдів» («Löwensköldska ringen»; 1925), «Шарлотта Левеншельд» («Charlotte Löwensköld»; 1925) і «Анна Сверд» («Anna Svärd»; 1928).

Лагерлеф засудила вторгнення СРСР у Фінляндію, передала свою медаль Нобелівського лауреата Шведському національному фонду допомоги Фінляндії (пожертву письменниці повернули, віднайшовши альтернативний спосіб підтримати країну).

Допомагала людям, яких переслідувала нацистська (див. Нацизм) німецька влада, зокрема посприяла в отриманні шведської візи Н. Закс, яка 1966 стала лауреатом Нобелівської премії з літератури.

Померла в родинній садибі Морбакка.

Творчість

В основі дебютної книги «Сага про Єсту Берлінґа», події якої розгортаються упродовж 1820-х, лежать народні легенди та перекази. Вона складається зі вступу та 36 глав, кожна з яких є оповіданням із завершеним сюжетом. Попри гуманістичний пафос в оповіді немає сухого моралізаторства. Центральний персонаж роману — обдарований природою улюбленець жінок, гедоніст (див. Гедонізм), схильний до саморефлексії священник-розстрига Єста Берлінґ, який після численних випробувань, що випали на його долю, вирішив присвятити життя служінню людям і примноженню добра на землі.

Теми добра й милосердя стали провідними в збірці оповідань письменниці «Легенди про Христа» («Kristuslegender»; 1904).

Найвідоміший твір Лагерлеф — «Дивовижна подорож Нільса Гольгерсона по Швеції» — присвячений темі морального відродження. Письменниця, використавши легенди і перекази, схарактеризувала різні регіони й міста батьківщини (Карлскруна, Фалун, Уппсала, Стокгольм), ознайомила з природними особливостями (рослинність, корисні копалини, водні ресурси тощо) шведських провінцій, згадала і про свою родинну садибу Морбакка та звичаї, що панували в ній. Згодом Лагерлеф присвятила їй окрему книгу «Морбакка» («Mårbacka»; 1922), у якій розповіла про своє дитинство, історію садиби та її мешканців. Особливе місце у творі займають сімейні легенди.

В основу трилогії про Левеншельдів, дія якої відбувається 1741–1850, покладено щоденники та листи пастора Карла Християна Естенберга (1807–1868). Головна тема першого її твору, сюжет якого позначений особливим динамізмом, — злочин і кара; вона характерна для творів Лагерлеф (пор., наприклад, оповідання «Історія, що сталася в Гальстанесі» [«En historia från Halstanäs»] зі збірника «Невидимі узи» [«Osynliga länkar»; 1894] та повість «Гроші пана Арне» [«Herr Arnes penningar»; 1904]). У «Персні Левеншельдів» (1925) авторка розмірковувала також про відносини правителя й народу, аналізувала психологію натовпу. Наступні частини трилогії не позбавлені мелодраматизму, що компенсовано майстерністю побудови інтриги та вправністю творення окремих персонажів. Їхній тематичний діапазон складають стосунки батьків і дітей, закоханих, виховання, пієтизм, пасторське служіння тощо. На прикладі головного героя двох останніх книг трилогії, Карла-Артура Екенстедта, Лагерлеф доводила, що наслідування вчення Христа має ґрунтуватися передусім на любові до ближнього, яка є вищою за всі догмати (основна ідея зазначених творів). Фінал трилогії залишається відкритим.

Україніка

Першим українським перекладачем творів Лагерлеф був І. Франко; 1903 в «Літературно-науковому віснику» опубліковано його переклад з німецької оповідання «Скарбничка цісаревої» («Kejsarinnans kassakista»). Твори письменниці й пізніше перекладали з мов-посередниць (німецької та російської).

Зі шведської твори Лагерлеф перекладали О. Сенюк («Сага про Єсту Берлінга, скорочений переклад «Дивовижної подорожі Нільса Гольгерсона…»), О. Король (нар. 1952; Україна) — оповідання та «Сага про маєток» («En herrgårdssägen»; 1899), Н. Іваничук (нар. 1959; Україна) — «Морбакка» тощо.

Нагороди та визнання

1909 — Нобелівська премія з літератури.

У родинній садибі Морбакка діє меморіальний музей письменниці.

Її ім’ям названо вулиці в Швеції, Німеччині, Ізраїлі.

На честь письменниці названо астероїд 11061, відкритий у 1991 році, а також кратер на Венері.

Портрет письменниці зображено на марках Швеції та СРСР (1958), на банкнотах номіналом 20 шведських крон (були в обігу до середини 2016).

У Швеції встановлено пам’ятники Лагерлеф та скульптурні зображення Нільса Гольгерсона. Цей літературний герой також зображений на марках Швеції (1969, 1971) та Німеччини (2008).

Твори

Skrifter av Selma Lagerlöf : i 12 vol. Stockholm : Albert Bonniers förlag, 1949–1950.
У к р. п е р е к л. — Сага про Єсту Берлінга. Київ : Дніпро, 1971. 328 с.
Сага про маєток. Львів : Апріорі, 2020. 128 с.
Морбакка. Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. 232 с.

Література

Edström V. Selma Lagerlöf: livets vågspel. Stockholm : Natur och kultur, 2002. 585 p.
Wolandt H. Selma Lagerlöf: Värmland und die Welt. Stuttgart : Urachhaus, 2015. 320 p.
Nordlund A., Wanselius B. Selma Lagerlöf: nowoczesna Szwedka. Warszawa : Osnova, 2022. 429 p.

Автор ВУЕ

К. С. Буркут

Покликання на цю статтю: Буркут К. С. Лагерлеф, Сельма // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лагерлеф, Сельма (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.06.2024