Котін, Жозеф Якович

Ко́тін, Жо́зеф Я́кович (10.03.1908, м. Павлоград, тепер Дніпропетровської області, Україна — 21.10.1979, м. Ленінград, тепер м. Санкт-Петербург, РФ; похований у м. Москві) — інженер-конструктор бронетанкової техніки, організатор танкобудування в СРСР, генерал-лейтенант інженерно-технічної служби, Герой Соціалістичної Праці (з 1941), доктор технічних наук, професор (з 1947), заслужений діяч науки і техніки РРФСР (Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка; з 1968).

Котін, Жозеф Якович
Народження	10.03.1908
Місце народження	Павлоград
Смерть	21.10.1979
Місце смерті	Санкт-Петербург
Місце поховання	Москва, Новодівичий цвинтар
Alma mater	Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Місце діяльності	Україна, Росія
Напрями діяльності	конструювання бронетанкової техніки, танкобудування

Відзнаки
Відзнаки	Герой Соціалістичної Праці
Ордени	Золота Зірка, Леніна (4), Червоної Зірки (3), Вітчизняної війни І ст., Суворова (І, ІІ ст.), Червоного Прапора, Жовтневої революції (2), Трудового Червоного Прапора (2); Знак Пошани
Лауреат Державної премії СРСР	1941, 1943, 1946, 1948

Життєпис

Народився в робітничій сім’ї. У 1923 родина переїхала в м. Харків. Працював підручним слюсаря на заводі «Труд». 1927 закінчив робітничий факультет і вступив у медичний інститут (тепер Харківський національний медичний університет); пізніше перевівся на механічний факультет Харківського технологічного інституту (тепер Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»). Як відмінник був скерований для продовження навчання до м. Ленінграда (тепер м. Санкт-Петербург, РФ) у Військово-технічну академію імені Ф. Е. Дзержинського (тепер Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого, м. Москва), яку закінчив 1932. Працював інженером, начальником конструкторського бюро (КБ). Від 1937 — головний конструктор СКБ 2 Кіровського заводу в м. Ленінграді. На початку німецько-радянської війни 1941–1945 працював заступником наркома новоствореного Наркомату танкової промисловості СРСР (1941‒1943). Разом із заводом був евакуйований у м. Челябінськ (тепер РФ), де продовжив працювати над створенням військової техніки на посаді головного конструктора. У повоєнні роки повернувся в Ленінград, керував розробленням танків, самохідних артилерійських установок і транспортної техніки цивільного призначення.

Від 1947 водночас був завідувачем кафедри і викладачем Ленінградського політехнічного інституту (тепер Санкт-Петербурзький політехнічний університет Петра Великого).

Від 1968 — заступник міністра оборонної промисловості СРСР.

Депутат Верховної Ради СРСР 2 го (1946‒1950) і 6 го (1966‒1970) скликань.

Співпрацював і товаришував із С. Корольовим, М. Янгелем.

Похований на Новодівичому цвинтарі у м. Москві.

Науково-технічний внесок

Керував або брав участь у розробці важливих зразків бронетанкової техніки:

важких танків серій КВ (КВ 1, КВ 2) та ІС (ІС 1, ІС 2, ІС 3);
важкої самохідної артилерії СУ 152, ІСУ 152;
післявоєнних важких танків і бронемашин.

Під керівництвом Котіна створено також цивільні машини, зокрема трактори і тягачі, серед яких:

трелювальний трактор КТ12 для лісової промисловості (1947‒1948);
всюдиходи для антарктичних експедицій (1957–1958);
найпотужніший у СРСР колісний трактор загального призначення «Кіровець 700» (1961‒1964);
перший у світі рухомий ракетний комплекс РТ-20П з міжконтинентальною балістичною ракетою (комплекс складали на заводі-філіалі Південного машинобудівного заводу ім. О. М. Макарова у м. Павлограді; 1960 ті).

Нагороди та відзнаки

За видатні досягнення у створенні нових типів танків удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (19.09.1941).

Нагороджений орденами: Леніна (1940, 1941, 1956, 1976), Червоної Зірки (1942, 1943, 1945), Вітчизняної війни І ступеня (1944), Суворова І і ІІ ступенів (1945); Червоного Прапора (1951); Жовтневої революції (1971, 1975); Трудового Червоного Прапора (1951, 1966); «Знак Пошани» (1957).

Лауреат Державних премій СРСР: І ступеня (1941, 1943, 1946), ІІ ступеня (1948).

Вшанування пам’яті

На території Кіровського заводу встановлено бронзове погруддя (1985).

Іменем Котіна названо вулиці та встановлено меморіальні дошки у містах Санкт-Петербурзі й Челябінську.

На честь конструктора названо вершину Тянь-Шаня (пік Котіна, висота 4 820 м).

Література

Даниленко В. М. Розвиток танкобудування в СРСР у 1930–1950-х роках : інженерні школи та персоналії. Київ : Інститут історії України НАН України, 2011. 312 с.
Ільченко М. Ю. Жозеф Котін — видатний конструктор бронетанкової та техніки цивільного призначення // Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». 2013. URL : https://kpi.ua/kotin
Лупаренко Г. В. Внесок конструктора важких танків Ж. Я. Котіна в розробку цивільної техніки // Дослідження з історії техніки. 2014. Вип. 19. С. 43–51. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/dzit_2014_19_8
Танкова еліта України / За ред. М. В. П’ятигорського. Київ : Інститут історії України НАН України, 2015. С. 124–138.
Пилипчук О. Я. Розвиток науково-технічних шкіл у танкобудуванні (1930–1950 рр.) // Питання історії науки і техніки. 2016. № 2. С. 14–22.
Довгалюк О. В. Формування інтелектуального потенціалу бронетанкової галузі України в першій половині ХХ століття // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2017. Вип. 48. С. 112–117.

Автор ВУЕ

Ю. Ю. Торопчинов

Покликання на цю статтю: Торопчинов Ю. Ю. Котін, Жозеф Якович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Котін, Жозеф Якович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.02.2026