Колодяжний, Олександр Леонідович

Коло́дяжний, Олекса́ндр Леоні́дович (01.01.1974, м. Дніпропетровськ, тепер м. Дніпро, Україна — 11.07.2019, м. Київ, Україна; похований 13.07.2019 у рідному місті) — військовослужбовець, старший сержант Збройних сил України (ЗСУ), розвідник, учасник російсько-української війни (етап антитерористичної операції на Сході України та операції Об’єднаних сил), Герой України (2023, посмертно).

Колодяжний, Олександр Леонідович
Народження	01.01.1974
Місце народження	Дніпро
Смерть	11.07.2019
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Дніпро
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	військова справа, розвідка

Відзнаки
Відзнаки	Герой України
Ордени	Золота Зірка, За мужність (III ступеня)

Життєпис

Пройшов строкову службу в десантних військах. Працював у м. Дніпропетровську торговим представником.

У липні 2014 добровільно став до лав захисників. Служив у 74-му окремому розвідувальному батальйоні Сухопутних військ ЗСУ (в/ч А1035, базується в селищі Черкаську, тепер Самарівського р-ну Дніпропетровської обл.). Позивний «Кол».

З вересня 2014 — у зоні бойових дій. У складі підрозділу пройшов усі гарячі точки антитерористичної операції на Сході України та операції Об’єднаних сил в Донецькій області: боях за міста Мар’їнку, Красногорівку, с. Широкине (тепер Маріупольського району), селища Піски, Кам’янку, с. Славне (усі — тепер Покровського району), міста Авдіївку, Маріуполь тощо.

Учасник оборони Донецького аеропорту (дві ротації, у жовтні та листопаді 2014 року, див. Бої за Донецький аеропорт 2014–2015). У складі групи добровольців із ризиком для життя підніс Український прапор над старим терміналом аеропорту.

Був в авангарді бійців, які брали під контроль Авдіївську промзону.

Тричі поранений: зокрема, під час виконання бойового завдання з розвідки поблизу с-ща Кам’янки (2015, дістав осколкові поранення руки й ноги); біля Авдіївської промзони, де група потрапила в засідку під кулеметний обстріл (важке поранення ноги 2016). Перебував на лікуванні, у січні 2017 повернувся у підрозділ для продовження служби.

Станом на березень 2017 обіймав посаду головного сержанта взводу.

За успішні розвідувальні операції зажив авторитету одного з найкращих розвідників.

У червні 2019 брав участь у виконанні особливо важливого бойового завдання, дістав важкі множинні поранення, помер у Головному військовому клінічному госпіталі в м. Києві.

Лишилися мати, дорослий син від першого шлюбу, кохана.

Подвиг

27.06.2019 у складі групи прикриття брав участь у спецоперації Служби безпеки України з вивезення через м. Мар’їнку на підконтрольну територію колаборанта й терориста Б. Цемаха — ключового свідка у справі збитого 17.07.2014 в Донецькій обл. пасажирського літака «Боїнг-777» рейсу МН-17 «Авіаліній Малайзії» («Malaysia Airlines», внаслідок чого загинули 298 осіб). Під час повернення групи дістав важкі поранення внаслідок підриву на протипіхотній міні.

У вкрай важкому стані був доставлений до Харківського військового госпіталю, а потім до Головного військового клінічного госпіталю в Києві. Помер 11.07, не прийшовши до тями.

Нагороди та відзнаки

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29.09.2023, посмертно).

За особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (02.12.2016).

Мав медаль «Захиснику Вітчизни» (21.10.2015). Здобув почесне звання «Народний Герой України» (16.12.2017).

Меморіалізація

Портрет на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» в м. Києві (секція 11, ряд 9, місце 2).

Цитати

«Він був дуже скромний. З оригінальним почуттям гумору. Але завжди – на позитиві. Його всі любили. Дуже. І в підрозділі, і поза ним. Не зустрічав жодної людини, яка при згадці про "Кола" сказала б хоч щось погане. Почувши про нього, всі незмінно говорили "А, Саньочок..." – і розпливалися в усмішці. Завжди – з теплотою. Завжди – з повагою», — розповідав волонтер Ігор Ященко.
Цит. за: Рогуцька Л. «Хочу повернутися тільки з перемогою!» Останній бій «кіборга» Колодяжного // Оbozrevatel. 2019. URL: https://incident.obozrevatel.com/ukr/crime/hochu-povernutisya-tilki-z-peremogoyu-ostannij-bij-kiborga-kolodyazhnogo.htm

Додатково

Побратими характеризують воїна як серйозного, відповідального, скромного, з аналітичним складом мислення; розвідника, що ретельно обмірковував і прораховував кожну операцію; дуже порядну й добру людину, називають «совістю взводу».

Джерела

Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 538/2016 від 02 грудня 2016 р. // Верховна рада України. 2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/538/2016#Text
Про присвоєння О. Колодяжному звання Герой України: Указ Президента України № 659/2023 від 29 вересня 2023 р. // Президент України. 2023. URL: https://www.president.gov.ua/documents/6592023-48477

Література

Шара А. Розвідники 74 орб. Від Мар’їнки до Донецького аеропорту // Головне управління розвідки. 2015. URL: https://gur.gov.ua//content/rozvidnyky-74-orb-vid-mar-inky-do-donetskoho-aeroportu.html
Кіртока В., Павлушенко В., Хлистун А. У Дніпрі нагородили «робітників війни» — Народних Героїв України // Цензор.НЕТ. 2017. URL: https://censor.net/ua/resonance/3059101/u_dnipri_nagorodyly_robitnykiv_viyiny_narodnyh_geroyiv_ukrayiny
Іванців Н. «Сотня цемахів не вартують життя Сашка Колодяжного». Розвідник Дмитро Гержан розповів про операцію з затримання терориста Цемаха // LB.ua. 2019. URL: https://lb.ua/society/2019/09/15/437319_sotnya_tsemahiv_vartuyut_zhittya.html
Кіртока В. Розвідник Олександр Колодяжний, який підняв український прапор над старим терміналом ДАП: «Операція тривала лічені хвилини. Противник навіть не зрозумів, як усе сталося» // Головне управління розвідки. 2019. URL: https://gur.gov.ua/content/rozvidnyk-oleksandr-kolodiazhnyi-iakyi-pidniav-ukrainskyi-prapor-nad-starym-terminalom-dap-operatsiia-tryvala-licheni-khvylyny-protyvnyk-navit-ne-zrozumiv-iak-use-stalosia.html
«Народний герой»-розвідник Олександр Колодяжний помер після поранення під Мар’їнкою // Новинарня. 2019. URL: https://novynarnia.com/2019/07/11/narodniy-geroy-rozvidnik-oleksandr-kolodyazhniy-pomer-pislya-poranennya-pid-mar-yinkoyu/
Радківський А. Від тяжких поранень помер Народний Герой України Олександр Колодяжний// АрміяInform. 2019. URL: https://armyinform.com.ua/2019/07/12/vid-tyazhkyh-poranen-pomer-narodnyj-ge/
Рогуцька Л. «Хочу повернутися тільки з перемогою!» Останній бій «кіборга» Колодяжного // Оbozrevatel. 2019. URL: https://incident.obozrevatel.com/ukr/crime/hochu-povernutisya-tilki-z-peremogoyu-ostannij-bij-kiborga-kolodyazhnogo.htm
Ухман М. Олександр Старина: Олександр Колодяжний був совістю взвода // Тиждень. 14.10.2019. URL: https://tyzhden.ua/oleksandr-staryna-oleksandr-kolodiazhnyj-buv-sovistiu-vzvoda/
Кіртока В. «Госпітальєрка» Олена Герасим’юк: «Цемаха, виведеного із сірої зони під Донецьком, бійці прикривали своїми тілами, як Дюймовочку» // Цензор.НЕТ. 2020. URL: https://censor.net/ua/resonance/3167668/gospitalyerka_olena_gerasymyuk_tsemaha_vyvedenogo_iz_siroyi_zony_pid_donetskom_biyitsi_prykryvaly_svoyimy
Колодяжний Олександр Леонідович // Центр дослідження воєнної історії Збройних Сил України. URL: https://milhistory.zsu.gov.ua/heroii-viynu/84

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Колодяжний, Олександр Леонідович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Колодяжний, Олександр Леонідович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.01.2026