Кащенко, Микола Феофанович

Кащенко Николай Феофанович.jpg

Ка́щенко, Мико́ла Феофа́нович (7 травня 1855, х. Веселий, Олександрівського пов., Катеринославської губ. тепер Вільнянського р-ну Запорізької обл., Україна — 29 березня 1935, м. Київ, тепер Україна) — біолог, один з перших українських академіків, лікар за освітою, селекціонер у галузі рослинництва, фундатор акліматизаційних садів у м. Томську (тепер РФ) та м. Києві. Брат А. Кащенка. Доктор медицини (1884), професор (1888), доктор зоології (1901), академік УАН (1918). Разом із В. Вернадським і А. Кримським був засновником української академічної науки.

Кащенко, Микола Феофанович

Рік народження 7.05.1855
Місце народження Веселий
Рік смерті 29.03.1935
Місце смерті Київ
Місце діяльності Київ
Напрями діяльності біологія, селекція, рослинництво

Життєпис

Початкову, середню (гімназія у м. Катеринославі) і вищу освіту отримав в Україні. 1875–1876 навчався на медичних факультетах у Московському державному університеті, Харківському університеті (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), останній закінчив 1880 і отримав звання повітового лікаря. 1881 був позаштатним асистентом в ембріологічному кабінеті професора З. Стрельцова (1831–1885, Російська Імперія) на кафедрі університету. 1882 став професорським стипендіатом, вів лікарську практику: спочатку у приватному жіночому пансіоні мадам Бауман (м. Харків), потім — як помічник директора земської повивальної школи. Водночас готував дисертацію «Епітелій людського хоріона і його роль у гістогенезі посліду», яку захистив 1884 і отримав ступінь доктора медицини. 1885–1886 працював приват-доцентом кафедри порівняльної анатомії, вів курс з ембріології та гістології.

1886–1888 у закордонному відрядженні працював у лабораторіях видатних учених-ембріологів В. Гіса, Г. Вальдейєра, О. Гертвіга (1849–1922, Німеччина). Був обраний дійсним членом Міжнародного анатомічного товариства. Повернувся до м. Харкова.

Матеріальна скрута змусила В. Кащенка запропонувати свою кандидатуру на посаду професора зоології та порівняльної анатомії новоствореного Томського університету.

1889 він разом з родиною переїздить до Сибіру, де живе і працює наступні 24 роки. 1889–1912 — у Томському університеті (Росія) на посаді екстраординарного, від 1891 — ординарного професора кафедри зоології та порівняльної анатомії, 1893–1895 — ректора, 1889–1912 — директора Зоологічного музею. Цьому музею передав власну колекцію хребетних, зібрану під час експедицій регіонами Сибіру та завдяки обміну з іншими установами.

1912 через важку хворобу, яка майже знерухомила його, був вимушений залишити Сибір. Після повернення в Україну працював на посаді професора і завідувача кафедри зоології сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту (Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»). 1913–1935 — директора Акліматизаційного саду.

Наукова діяльність

1895 заснував і очолював Західносибірське товариство сільського господарства. У межах його діяльності організував серію публічних лекцій з природознавства і сільського господарства Томського краю (1898 їх було опубліковано за редакцією В. Кащенка під назвою «Наукові нариси Томського краю»).

1892–1893 мав тривале відрядження у європейську частину Російської імперії та за кордон. 1890–1900 подорожував Західним Сибіром, працював над зоологічною систематикою, зоогеографією, прикладною зоологією, основним науковим інтересом стає маммалогія (розділ зоології з вивчення ссавців), активно відстоював позиції дарвінізму.

Вів активну громадську й освітню діяльність: брав участь у благоустрої м. Томська, відкрив Вищі жіночі курси (де й викладав).

Активно займається садівництвом: впроваджує європейські сорти, вивчає досвід роботи місцевих садоводів-аматорів. Свою присадибну ділянку перетворює на дослідну лабораторію сибірського садівництва. В цей час В. Кащенко активно листується з І. Мічуріним, одержує від нього садивний матеріал, прагне об’єднати зусилля аматорів сибірського садівництва і організувати досліди на науковій основі. Науково обґрунтував можливу акліматизацію в Сибіру яблуні шляхом гібридизації. Працював з багатьма рослинами в суворих умовах Сибіру, значну увагу приділяв агротехніці плодових культур, займався декоративними рослинами (уперше вивів троянду, здатну зимувати у відкритому ґрунті в умовах Сибіру). Стверджується в необхідності створення в Сибіру нових, місцевих сортів культурних (зокрема, плодових) рослин, а не акліматизувати завезені. Шляхами створення місцевих сортів вбачав передусім уведення в культуру місцевих плодових рослин з природи й створення сприятливих умов для їхнього вирощування, акліматизацію та гібридизацію.

У сибірський період В. Кащенко здійснив кілька наукових експедицій: по р. Об (1890); на Барабинські озера (1891); по Центральному Алтаю (1898); уздовж міжміського залізничного сполучення Омськ — Томськ —Красноярськ; приалтайських степах (1900), де вивчав сибірську фауну та збирав матеріал для майбутнього зоологічного музею.

1913–1935 — засновник і директор Акліматизаційного саду на невеликій ділянці поблизу Київського політехнічного інституту (згодом його імені, проіснував до 1975; тепер у складі Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України).

1913, після одужання, продовжив роботи з акліматизації вже у новому розсаднику з іншими сортами рослин. Крім різних сортів яблуні, груші, сливи, абрикосу, мушмули, горобини, обліпихи, малини, ожини В. Кащенко збирає саджанці зі старих монастирських і приватних садів, отримує по обміну з Сибіру і Далекого Сходу, створює велику колекцію технічних, квітково-декоративних та інших рослин. У роки Першої світової війни розпочав роботу з лікарськими рослинами, оскільки експорт препаратів на основі рослинної сировини з Німеччини припинився, а потреба в ліках зростала. Вже у 1916 колекція лікарських налічувала 150 видів місцевих і завезених з інших країн рослин. Після 1917 ця колекція активно розвивалася, сировина і лікарські препарати з неї передавалися Червоній Армії, завдяки чому Міністерство землеробства виділило кошти на розширення Акліматизаційного саду.

Очолював Фізико-математичний відділ (1918–1919) та Кафедру акліматизації УАН, Зоологічний кабінет (1918–1921), був членом Комісії з вивчення природних багатств України та Комітету до виучування фауни України.

1919–1926 — перший директор Зоологічного музею ВУАН у м. Києві (тепер у складі Національного науково-природничого музею НАН України). Вагомий внесок В. Кащенка в організацію УАН (Національної академії наук України): від початку створення опікувався створенням кафедри акліматизації, акліматизаційного саду УАН та зоологічного музею. Кащенко В. підтримував тісний зв’язок з І. Мічуріним та В. Л. Симиренком. Здобутки Акліматизаційного саду високо оцінив М. Вавілов.

Кащенко В. є автором та співавтором понад 200 наукових праць з ембріології хребетних тварин і людини, гістології, теріології, герпетології, палеонтології, акліматизації рослин в умовах Сибіру та України. На основі його селекційного матеріалу у наступних поколіннях виведено багато сортів яблук, дотепер відомих у Сибіру: Сибірська зоря, Сибірська зірка, янтарка Кащенка, Сибірське золото, Бугристе наливне та ін. Основним результатом наполегливої праці В. Кащенка в галузі акліматизації та селекції стало спростування неможливості ведення садівництва в суворих природно-кліматичних умовах Сибіру, де тепер сотні тисяч гектарів зайняті багаторічними насадженнями плодових дерев.

Нагороди та вшанування

Почесний член Західносибірського товариства сільського господарства (1925); Омського товариства плодівництва (1926), Мінусинського товариства краєзнавства (1927); член Міжнародного анатомічного товариства, Київського товариства сільського господарства, товариств природодослідників Київського, Московського, Петербурзького, Томського та Харківського університетів. Нагороджений орденами Святого Станіслава ІІ ступеня (1894), Святої Ганни ІІ ступеня (1899), Святого Володимира IV ступеня та ІІІ ступеня (1909), срібною медаллю «В пам’ять царювання імператора Олександра ІІІ». Іменем ученого названо вулицю в Голосіївському районі м. Києва.

Додатково

  1. Особливий успіх і значення мали акліматизаційні роботи В. Кащенка з вирощування плодових культур. Зокрема, персика: збиралися неабиякі врожаї, нові сорти замовлялися із Середньої Азії та Північної Америки, межа вирощування просунулася на північ на 500 км.
  2. Багато сортів виведених фахівцями ЦБС НАН України (Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України) є нащадками тих, над якими працював В. Кащенко. Працював учений і над сортами інших плодових рослин: абрикоса, винограду, каштану їстівного, обліпихи тощо.
  3. У своїх працях висвітлював як теоретичні питання гібридизації, так і практичні способи її використання. Успіх цієї справи вбачав у подальшому ретельному, жорсткому, послідовному відборі найсильніших і найстійкіших рослин та відборі насіння з кращих екземплярів кількох поколінь.

Праці:

  1. Об атрофических человеческих зародышах: из эмбриологического кабинета Харьковского университетата // Труды медицинской секции Общества опытных наук при Харьковском университете. Харьков. 1883. 63 с.;
  2. Эпителий человеческого хориона и его роль в гистогенезе последа. Харьков. 1884. 35 с.;
  3. Эпителий человеческого хориона и его роль в гистогенезе последа. Харьков, 1884;
  4. Задачи зоологии в Сибири // Известия Томского университета. 1890. Кн. 2;
  5. Краткое руководство по зоологии, преимущественно для студентов медицины. Томск, 1891;
  6. Надежды сибирского садовода // Сибирский земледелец. 1908. № 4. С. 667–675;
  7. Корни дарвинизма // Сибирская жизнь. 1909. №47;
  8. Сибирские высшие женские курсы, их положение, нужды и надежды. Томск, 1912;
  9. Смерть и долголетие с биологической точки зрения. Москва. 1914. 54 с.;
  10. Спроби акліматизації персиків у Київському акліматизаційному саді при Українській АН // Записки Фізико-математичного відділу УАН. Київ. 1927. Т. 2, вип. 2. С. 61–71;
  11. Форсированная акклиматизация подсушиванием // Советская ботаника. 1934. № 3 (у співавторстві).

Література

  1. Клименко С. В. Микола Феофанович Кащенко // Український ботанічний журнал. 1997. 54. № 3. С. 308–312.
  2. Клименко С. В. Вклад академіка М. Ф. Кащенка у розвиток теорії і практики інтродукції рослин в Україні // Інтродукція рослин. 2003. № 4. С. 3–16.
  3. Чувікіна Н. В. Документи про життя і діяльність академіка М.Ф. Кащенка у музеї історії Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України // Інтродукція рослин. 2008. № 4. С. 16–20.
  4. Готра О. Б. До біографії академіка М. Кащенка // Чорноморський літопис: Науковий журнал. 2011. Вип. 3. С. 127–132.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Кащенко, Микола Феофанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кащенко, Микола Феофанович (дата звернення: 28.05.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.05.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ