Касб

Касб (араб. كسب‎ (Kasb)‎ — придбання, набуття, привласнення) — у мусульманській філософії, каламі — релігійно-етична концепція, що пояснює вчинення людських дій через сполучення двох чинників: творчого акту Бога (Творця всіх дій у світі, зокрема й людських учинків) і свободи волі людини (яка «привласнює», набуває дії, створені Всевишнім).

Концепція порушувала і витлумачувала проблему співвідношення між свободою волі людини та абсолютною всемогутністю Бога — єдиного Творця сущого; між детермінізмом (передвизначенням усіх без винятку дій) і мірою відповідальності за них людини.

Одне з найперших і доктринально найістотніших питань, які розділили мусульманських філософів уже в ранньому ісламі (8 ст.) на течії кадаритів (вважали, що людина абсолютно вільна у своїх помислах і вчинках) і джабаритів (обстоювали абсолютну силу і владу Всевишнього та цілковиту приреченість, передзаданість усіх дій). Помірковану серединну позицію посіли каламісти, які вийшли з лав мутазилітів, передусім Абу-ль-Хасан аль-Ашарі (див. також Ашаризм), який заклав філософсько-світоглядні засади сунітського ісламу.

З погляду традиційного ісламу вести мову про те, що людина самочинно здійснює (створює) свої вчинки, означає розхитувати саму доктрину монотеїзму («Аллах створив і вас, і те, що ви робите!», Коран 37:96). Люди є ніби «посудинами» для здійснення Божих дій. Питання свободи волі аль-Ашарі власне й вирішував через співвідношення понять «халк» (творіння, передвизначені Аллахом події) і «касб» (набуття людиною дій). Бог, за цією концепцією, створює усю сукупність людських дій та закладає в людині одночасно як здатність (силу) виконати певну дію, так і достатню свободу вибору між альтернативами. Людина, обираючи певну дію (відповідно до своїх бажань, устремлінь) зі спектру можливих, тим самим її набуває (араб. maksūb, звідси — kasb), привласнює (а не ініціює, не створює), стає її «господарем». А відтак і відповідальною за свій вибір. Отже, ця концепція визнає певну свободу й власне бажання та воління людини у здійсненні дій, але підкреслює, що всі результати цих дій прикінцево походять від волі та влади Аллаха (тобто дії людини здійснюються ні в свободі, ані в примусі). Попри всі зусилля аль-Ашарі та ашаритів розтлумачити доктрину, вона залишилася однією з найбільш складних та розпливчатих в мусульманській філософії.

Розбіжності у тлумачення джерел людської волі й здатності людини до привласнення дії (хто є справжнім «ініціатором» такого привласнення) сформували різні версії концепції касбу. Так, на відміну від учення ашаритів матуриди (послідовники Абу Мансура аль-Матуріді) вважали, що касб твориться не самим Аллахом, а силою, яку людині дав Аллах. Тим вони посіли в питанні свободи волі людини проміжну позицію між ашаритами й мутазилітами. Різні підходи до тлумачення категорії «касб» мали Дірар ібн Амр (бл. 728 — бл. 815; тепер Ірак), Абу Бакр аль-Бакіллані, Абу Хамід аль-Газалі, Ібн Рушд та ін.

Термін також використовували у правовій та економічній царинах у значенні привласнення, захоплення, вигоди.

Література

Wolfson H. A. The Philosophy of the Kalam. Cambridge; London : Harvard University Press, 1976. 810 p.
Gardet L. Kasb // Encyclopaedia of Islam : in 12 vol. 2nd ed. Leiden : Brill, 1997. Vol. 4. P. 690–694.
Suarning. The Concept of Al-Kasb Theory in Islamic Theology: A Critical Analysis from Quranic Perspective // International Journal of Cultural and Religious Studies. 2023. № 3 (1). Р. 32–36.