Каледоніт

Каледоніт
Клас мінералу	сульфати
Колір	зелено-від густо-зеленого до синього
Сингонія	ромбічна
Твердість	3
Блиск	смолистий
Прозорість	прозорий, напівпрозорий
Густина	5, 76 г/см3
Особливі характеристики	крихкий; рідкісний

Каледоні́т (від Каледонія) — мінерал, основний карбонат-сульфат свинцю та міді острівної будови.

Історична довідка

1820 мінерал уперше знайшов та описав мінералог і кристалограф Г. Дж. Брук (1771–1857; Велика Британія) та назвав мідним сульфат-карбонатом свинцю.

Назву каледоніт, за місцем першої знахідки, в обіг увів геолог і мінералог Ф. С. Бедан (1787–1850; Франція).

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: [math]\ce{Pb5Cu2[(OH)6CO3(SO4)3]}[/math].

Хімічний склад (%): [math]\ce{PbO}[/math] — 69,17; [math]\ce{CuO}[/math] — 9,86; [math]\ce{CO2}[/math] — 2,73; [math]\ce{SO3}[/math] — 14,89; [math]\ce{H2O}[/math] — 3,35.

Фізичні властивості

Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Форми виділення — дрібні кристали, кірочки, щільні агрегати.

Густина — 5,76 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 3.

Колір від густо-зеленого до синього. Риска зеленувато-біла. Блиск смолистий.

Злам раковистий. Крихкий. Рідкісний.

Типовий зразок мінералу зберігається в Музеї природничої історії у м. Парижі (Франція).

Походження. Розташування родовищ

Типовий вторинний мінерал. Утворюється переважно в зонах вивітрювання свинцевих і мідних родовищ.

Супутні мінерали: англезит, азурит, брошантит, ледгіліт, лінарит, малахіт, церусит.

Відомо близько 300 місць локалізації каледоніту.

В Європі знайдений на Британських островах, в Німеччині (гори Шварвальд, Гарц, земля Гессен), Австрії (землі Зальцбург, Карінтія, Нижня Австрія), Швейцарія (кантон Вале) та інших країнах.

Незначні поклади є в Уральських горах, а також в Африці, Австралії, Північній та Південній Америці.

Унікальні кристали каледоніту розміром 1,5–2 см знайдено у США у шахті «Мамонтова» (штат Аризона) і копальні «Блакитний дзвін» (штат Каліфорнія). Друзи з добре розвиненими кристалами каледоніту виявлено в копальні Чах Мілле (провінція Ісфахан, Іран).

Значення

У промислових масштабах каледоніт не використовують. Добувають переважно для колекціонування.

Література

1. Palache C., Berman H., Frondel C. Dana’s System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wileу, 1944. Vol. 2. P. 630–632.
2. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Каледоніт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
3. Giacovazzo C., Menchetti S., Scordari F. X-ray Powder Data for Caledonite // Mineralogical Magazine. 1976. Vol. 40. P. 536.
4. Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
5. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
6. Каледоніт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад. : В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
7. Warr L. N. IMA–CNMNC Approved Mineral Symbols // Mineralogical Magazine. 2021. Vol. 85. P. 291–320.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Каледоніт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Каледоніт (дата звернення: 10.10.2026).

Оприлюднено: 10.03.2025