Запас добрих справ

Святий Лаврентій, що роздає милостиню. Фра Анджеліко, 1447

Запа́с до́брих справ [Скарбниця заслуг (добрих справ); пізньолат. supererogatio — букв. плата понад запитану, дії більші за належні, від super — вище, над, поза межами та erogare — виплачувати, витрачати] — догмат у католицизмі, згідно з яким Ісус Христос, Богородиця та всі святі Католицької церкви вчинили стільки добрих справ, що їхнього запасу вистачатиме для прощення грішників, яким бракує власних заслуг для спасіння. Проголошений Папою Римським Климентом VІ (у 1349) і підтверджений Першим Ватиканським собором.

Уявлення про те, що папи і духовенство Католицької церкви володіють сукупністю (запасом, скарбницею) релігійних заслуг, здобутих подвигами Христа, Богоматері, святих і релігійною старанністю віруючих, було розвинуто схоластами 13 ст. Надналежні заслуги розумілися як такі, що перевищують обсяг добрих справ, уже достатній праведнику для спасіння і вічного блаженства у потойбічному житті. Святі начебто «трудилися понад міру», піклуючись не тільки про власне спасіння. Численні заслуги Христа, святих, подвижників залишили для Церкви невичерпну скарбницю, з якої грішникам Церква може вділяти частку милості. Розпорядником скарбниці є насамперед Папа Римський, який розподіляє багатства з неї тим, кому не вистачає добрих справ для вічного життя, але залежно від усердя грішника.

Учення про «надналежні» заслуги декретоване буллою папи Климента VI «Унігеніус» («Unigenius», 1349), а також Вселенськими соборами Католицької церкви — Тридентським (1545–1563) і Першим Ватиканським (1869–1870). Це вчення стверджувало, що клір уповноважений полегшувати вірянину досягнення свого виправдання перед Богом за умови принесення ним мінімальних пожертвувань. Сприяло впровадженню догмата про чистилище і практики поширення індульгенцій.

Протестантизм під час Реформації виступив з рішучою критикою вчення про запас добрих справ як такого, що позбавлене обґрунтування у Святому письмі й перешкоджає культивуванню ідеї спасіння тільки через особисту віру.

Література

  1. Heyd D. Supererogation. Its status in ethical theory, Cambridge : Cambridge University Press, 1982. 191 р.
  2. Історія релігії в Україні : у 10 т. Т. 4: Католицизм / За ред. А. Колодного, П. Яроцького. Київ : Світ знань, 2001. 598 с.
  3. Wessels U. Die gute Samariterin: zur Struktur der Supererogation. Berlin ; New York : de Gruyter, 2002. 294 S.
  4. Бендик М. Нарис догматичного богослов'я. Дрогобич : Видавництво Дрогобицької духовної семінарії, 2019. 356 с.

Автор ВУЕ

П. Л. Яроцький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Запас добрих справ // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Запас добрих справ (дата звернення: 3.06.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.05.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ