Жербін, Михайло Михайлович

Жербін, Михайло Михайлович
Народження	24.12.1911
Місце народження	Санкт-Петербург
Смерть	08.06.2004
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Київ
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	будівництво, музичне мистецтво

Відзнаки
Премії	Премія ім. академіка М. С. Будникова Академії будівництва України
Почесні звання	Заслужений діяч науки УРСР
Лауреат Державної премії СРСР	1947

Же́рбін, Миха́йло Миха́йлович (24.12.1911, м. Санкт-Петербург, тепер Росія — 08.06.2004, м. Київ, Україна) — учений у галузі будівництва (зокрема шахтного), композитор, доктор технічних наук (з 1970), професор (з 1970).

Життєпис

Походив із дворянської родини: батько — військовий інженер-будівельник, полковник у відставці, мати — дочка адмірала. З дитинства мріяв стати піаністом, готувався до концертної діяльності. 1929 закінчив Ленінградський центральний музичний технікум (тепер Санкт-Петербурзьке музичне училище ім. М. П. Мусоргського). 1930 розпочав трудову діяльність креслярем в інституті «Діпрошахт» (тепер ВАТ «Інститут з проєктування підприємств вугільної промисловості «Діпрошахт», м. Санкт-Петербург) і заочно навчався в Ленінградському інженерно-будівельному інституті (тепер Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет), який закінчив у 1935. Працював начальником будівельного відділу інституту «Діпрошахт». 1940 закінчив музичне училище при Ленінградській консерваторії (тепер Санкт-Петербурзька консерваторія ім.М. А. Римського-Корсакова) і розпочав навчання на композиторському факультеті Ленінградської консерваторії (одночасно працюючи в «Діпрошахті»). Під час Другої світової війни проєктував і будував завод важких авіаційних бомб у с-щі Александровськ (Пермська обл., РФ). 1944 був відряджений у звільнене м. Сталіно (тепер — м. Донецьк) для організації Центрального бюро копрів і шахтного обладнання Донецького вугільного басейну.

1947 бюро переведено в м. Київ, де на його базі утворено проєктний трест «Західшахтопроєкт» (для освоєння Львівсько-Волинського вугільного басейну), пізніше — проєктні інститути «Укрдіпрошахт» і «УкрНДІпроєкт» (тепер — Державний науково-дослідний, проєктно-конструкторський і проєктний інститут вугільної промисловості), директором яких Жербін працював 1948–1963.

1953 захистив кандидатську, 1969 — докторську дисертації. Від 1963 — професор, від 1967 — завідувач кафедри металевих та дерев’яних конструкцій, 1987–1999 — професор і науковий керівник лабораторії особливо легких сталевих конструкцій Київського інженерно-будівельного інституту (тепер — Київський національний університет будівництва і архітектури). Автор понад 280 наукових і методичних праць, серед яких 25 монографій, підручників, довідників.

Наукову і викладацьку діяльність поєднував із музичною творчістю. Від 1945 — член Спілки композиторів СРСР. Був головою Музичного фонду УРСР (до 1982).

Наукова діяльність

Уперше впровадив зварювання в будівництві шахтових копрів, розробив універсальні конструкції циліндричних та баштових копрів, упровадив у гірничу промисловість високоміцні сталі та тонкостінні оболонки. Розробив конструкції перших вітчизняних транспортно-відвальних мостів, розвивав метод надбудови житлових будинків легкими сталевими конструкціями. Досліджував історію будівництва в Україні.

Композиторська спадщина

Автор понад 300 музичних творів. Записав для фонду Українського радіо понад 100 творів, серед яких цикли на вірші В. Сосюри, П. Б. Шеллі, Лесі Українки, М. Упеника (1914; тепер РФ — 1994; Україна), М. Лермонтова, О. Пушкіна, Д. Павличка, О. Блока та ін.

Видано альбоми:

Кантата «Батьківщина» для 2-х солістів, хору та симф. оркестру (сл. Л. Брона та Б. Дзбановського, 1946);
«Балада про Донбас» (сл. М. Карпова, 1956);
Юним музикантам : 15 п’єс для фортепіано (1956);
Лірична поема : Для струнного квартету (1960);
«На вахтi миру». Вибранi піснi про шахтарів: для співу (соло, дует, хор) в супроводi фортепіано (1960);
Вибранi романси для голосу та фортепіано (1962);
Концерт для голосу з оркестром (1963);
«Балада про Чорне море» (сл. Л. Татаренка, 1966);
Концерти для голосу з оркестром (1960, 1977).

Нагороди та відзнаки

Сталінська премія І ступ. (1947).

14 державних нагород (ордени й медалі).

Заслужений діяч науки УРСР (з 1978).

Дійсний член Української академії архітектури (з 1993).

Дійсний член Академії будівництва України (з 1993).

Лауреат премії ім. академіка М. С. Будникова Академії будівництва України (1996)

Почесна відзнака Президента України за композиторську діяльність (1996).

Праці

Высокопрочные строительные стали Киев : Будивельник, 1974. 160 с.
Металлические конструкции. Киев : Вища школа, 1986. 215 с. (у співавт.)
Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР : в 3 т. Киев : Наукова думка, 1989–1990. (у співавт.)
Українські та зарубіжні будівельники: Вчені, педагоги, інженери, архітектори (із історії будівельної техніки). Київ : Київський національний університет будівництва і архітектури, 2001. 155 с.
Техника и музыка — основа моей жизни // Профессор Михаил Жербин / Сост. Г. А. Войцеховская, Л. А. Пашун. Днепропетровск : Дніпро-VAL, 2008. С. 5–68.

Література

Стецюк Р. Михайло Жербін. Київ : Музична Україна, 1978. 52 с.
Профессор Михаил Жербин / Сост. Г. А. Войцеховская, Л. А. Пашун. Днепропетровск : Дніпро-VAL, 2008. 190 с.

Автор ВУЕ

Г. І. Гайко

Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Жербін, Михайло Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Жербін, Михайло Михайлович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.11.2024