Договір про Антарктику

Догові́р про Анта́рктику (англ. The Antarctic Treaty) — міжнародний договір, що визначає правовий режим на південь від 60-ї паралелі південної широти (включаючи шельфові льодовики, але не включаючи відкрите море, яке регулюється міжнародним правом), що охоплює близько 10% поверхні Землі. Договір спрямований на вирішення в означеному регіоні низки важливих геополітичних питань: контроль над озброєнням, відтермінування територіальних претензій, забезпечення міжнародного наукового та природоохоронного співробітництв тощо.

Історична довідка

Підписаний 01.12.1959 у м. Вашингтоні (США), набув чинності 23.06.1961 після його ратифікації 12 державами-підписантами, які брали участь в антарктичних дослідженнях впродовж Міжнародного геофізичного року 1957–1958 (Аргентина, Австралія, Бельгія, Чилі, Франція, [[Японія], Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканський Союз, СРСР, Велика Британія, США).

Основні положення

Антарктика використовується тільки в мирних цілях, водночас Договір не перешкоджає використанню військового персоналу або обладнання для наукових досліджень або з будь-якою іншою мирною метою (стаття I);
Договір гарантує свободу наукових досліджень в Антарктиці і співробітництво з цією метою (стаття II), включаючи обмін науковим персоналом і вільний доступ до даних i результатів наукових досліджень (стаття ІІІ);
Забороняються будь-які заходи військового характеру, зокрема створення військових баз і укріплень, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї, у тому числі ядерної зброї і зберігання радіоактивних матеріалів (стаття V);
Задля гарантування мирного використання Антарктики, усі райони Антарктики, включаючи всі станції, а також усі морські і повітряні судна в Антарктиці, завжди відкриті для інспекції уповноваженими спостерігачами (стаття VII).
Наріжним каменем Договору є стаття IV, відповідно до якої жодні дії не можуть створювати підстав для проголошення, підтримки або заперечення територіального суверенітету в Антарктиці. Таким чином, Договір відтерміновує («заморожує») остаточне вирішення питання щодо висунених у 1908–1943 в односторонньому порядку (Великою Британією, Новою Зеландією, Францією, Австралією, Норвегією, Аргентина та Чилі) територіальних претензій на період дії Договору, який є безстроковим.

Система Договору про Антарктику

Договір став правовою основою для становлення системи міжнародних нормативно-правових актів, які доповнюючи і конкретизуючи положення самого Договору, регулюють різні види діяльності в Антарктиці. Ключовими елементами Системи Договору про Антарктику (англ. The Antarctic Treaty System, ATS) є:

Конвенція про збереження антарктичних тюленів (м. Лондон, 1972) — встановлює обмеження на комерційний промисел тюленів і містить механізм його контролю;
Конвенція по збереженню антарктичних морських живих ресурсів (м. Канберра, 1980) — визначає режим охорони та раціонального використання морських живих ресурсів на базі екосистемного підходу; для реалізації положень Конвенції створено спеціальну Комісію зі збереження морських живих ресурсів Антарктики, штаб-квартира якої знаходиться в м. Гобарт (Австралія);
Протокол про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику (м. Мадрид, 1991) — проголошує Антарктику природним заповідником, призначеним для миру і науки, і визначає природоохоронні принципи здійснення діяльності в Антарктиці.
Рекомендації Консультативних нарад з договору.

Учасниками договору є 58 країн, з яких 29 не мають права голосу (станом на 2026).

Консультативні наради та робочі органи

Вищим колективним міжурядовим органом управління Антарктикою є Консультативна нарада з Договору про Антарктику, яка регулярно скликається однією з Консультативних Сторін (за домовленістю) з метою обміну інформацією, проведення взаємних консультацій з питань, що становлять спільний інтерес в Антарктиці, а також з метою розробки, розгляду та рекомендації своїм урядам заходів, що сприятимуть належному виконанню Договору.

Для постійної підтримки роботи механізмів Договору у вересні 2004 створено Секретаріат Договору про Антарктику зі штаб-квартирою у м. Буенос-Айресі (Аргентина). До функцій Секретаріату входить підготовка, збирання, зберігання, архівування та забезпечення доступу до документації Консультативних нарад; надання та поширення інформації про Систему Договору про Антарктику та діяльність в Антарктиці.

Значення

Договір є першою міжнародною угодою у сфері нерозповсюдження ядерної зброї, забезпечення демілітаризації всього континенту, проведення наукових досліджень і співробітництва з цією метою, а також формування моделі міжнародного управління простором за межами національної юрисдикції.

Договір і Україна

Україна приєдналася до Договору про Антарктику 17.09.1992, а 27.05.2004 отримала статус Консультативної Сторони, що надає право брати участь у прийнятті консенсусом рішень, ухвалених Консультативною нарадою з Договору про Антарктику. Активна участь України у реалізації положень Договору забезпечується функціонуванням антарктичної станції «Академік Вернадський» (колишня британська база «Фарадей», передана Україні на підставі обміну дипломатичних нот від 20.07.1995).

Організацію українських антарктичних експедицій та координацію наукових досліджень здійснює Державна установа Національний антарктичний науковий центр. Україна регулярно бере участь у роботі міжнародних органів Системи Договору про Антарктику, забезпечуючи інтереси держави в Антарктиці.

Ця діяльність підкріплюється стратегічними державними документами: Державною цільовою науково-технічною програмою проведення досліджень в Антарктиці на 2011–2027 роки (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 р. № 1002, зі змінами). 06.02.2026 Кабінет Міністрів України схвалив «Стратегію забезпечення національних інтересів та розвитку діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані на 2026–2035 роки», що остаточно закріпило полярні дослідження як невід'ємний інструмент зміцнення національної безпеки та довгострокової зовнішньої політики держави.

Джерела

Про приєднання України до Договору про Антарктику 1959 року : Постанова Верховної Ради України від 17.09.1992 № 2609-XII // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 41. Ст. 602. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2609-12
Договір про Антарктику // Закони та підзаконні акти України. Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. Т. 14. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_224
Про затвердження Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011-2027 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 // Відомості Верховної Ради України. 2010. № 84. С. 51. Ст. 2951. Код акта 53298/2010. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1002-2010-%D0%BF#Text
Про схвалення Стратегії забезпечення національних інтересів та розвитку діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані на 2026–2035 роки : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2026 № 98-р // Урядовий портал. URL: https://www.kmu.gov.ua
Офіційний веб-сайт Секретаріату Договору про Антарктику. URL: https://www.ats.aq
Веб-сторінка Національного антарктичного наукового центру. URL: http://uac.gov.ua

Література

Федчук А. П. Міжнародно-правовий режим Антарктики та інтереси України // Географія та туризм. 2010. Вип. 4. С. 171–176.
Федчук А. П. Політико-географічні прецеденти договору про Антарктику// Географія та туризм. 2010. № 4. С. 171-176.
Федчук А. П. Еволюція Системи Договору про Антарктику: структура і динаміка актів, ухвалених за 1961–2011 рр. // Український антарктичний журнал. 2011–2012. № 10–11. С. 406–427.
Fedchuk A. Sixty years of the Antarctic treaty: landmark anniversary on the halfway from 1991 to 2048 milestones // Ukrainian Antarctic Journal. 2019. № 1 (18). P. 183–188.
Ребкало М. М. Актуальні аспекти міжнародно-правового статусу Арктики та заходи щодо його стабілізації // Приватне та публічне право. 2020. № 1. С. 110–113.
Балак І., Пікулик О. Антарктика в міжнародних відносинах: історія та сучасність // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. 2022. Вип. 42. С. 156–162.

Автор ВУЕ

А. П. Федчук

Покликання на цю статтю: Федчук А. П. Договір про Антарктику // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Договір про Антарктику (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.03.2026