Добробабенко, Богдан Григорович

Доброба́бенко, Богда́н Григо́рович (14.12.1975, с. Седнівка, тепер Кропивницького району Кіровоградської області, Україна — 19.10.2022, поблизу с. П’ятихаток Бериславського району Херсонської області, Україна; похований 19.11.2022 у м. Львові, Україна) — військовослужбовець, капітан Збройних сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни, Герой України (2024, посмертно).

Добробабенко, Богдан Григорович
Народження	14.12.1975
Місце народження	Седнівка
Смерть	19.10.2022
Місце смерті	Бериславський район
Місце поховання	Львів
Alma mater	Луганський державний університет внутрішніх справ імені Едуарда Дідоренка
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	юридична практика, військова справа

Відзнаки
Відзнаки	Герой України
Ордени	Золота Зірка, Богдана Хмельницького ІІІ ст.

Фото І. Токар (Радіо Свобода)

Життєпис

Народився в сім’ї головного інженера району та завідувачки дитсадка.

Закінчив Седнівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І–III ступенів — дошкільний навчальний заклад» із золотою медаллю, Луганський державний університет внутрішніх справ імені Едуарда Дідоренка за фахом «Юрист-правознавець» із відзнакою.

Працював у правоохоронних органах у м. Кривому Розі Дніпропетровської області. Після звільнення став інструктором із дайвінгу в Єгипті. Повернувся в Україну та заснував юридичну компанію.

Був учасником Революції гідності в м. Києві.

2014 добровольцем вступив до лав 42-го окремого батальйону «Рух Опору» територіальної оборони (від листопада 2014 — окремий мотопіхотний батальйон 57-ї мотопіхотної бригади).

Учасник антитерористичної операції на Сході України. У складі штурмової групи потрапив у оточення біля м. Іловайська Донецької області (2014), але продовжував корегувати вогонь по місцю дислокації противника. Брав участь в обороні м. Вуглегірська Донецької області. Пройшов шлях від рядового до головного сержанта роти.

Від 2016 проживав із родиною у м. Львові. Проходив військову службу в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки. Був офіцером відділу організації та планування підготовки навчального центру, інструктором із підготовки офіцерів і штабів за стандартами провідних країн світу.

Із початком широкомасштабного вторгнення Росії в Україну (24.02.2022) очолив роту 1-го піхотного батальйону 1-го Інтернаціонального легіону оборони України. Від березня 2022 — командир 1-ї піхотної роти 96-го окремого механізованого батальйону 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади в складі оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія». Брав участь у військових діях на Криворізько-Херсонському напрямку. Позивний «Ялта». У травні 2022 присвоєно позачергове звання капітана.

Подвиг

29.06–29.07.2022 під час наступальної операції зі звільнення сіл Іванівки та Миколаївки Бериславського району Херсонської області брав участь у бою з передовими підрозділами противника. Під час визволення с. Іванівки перегрупував під час бою особовий склад підрозділу, зайняв передові позиції та укриття противника. Це забезпечило просування українських підрозділів та знищення ворожої техніки і особового складу.

16.07.2022 отримав осколкове поранення грудної клітки.

Брав участь у штурмі ворожої вогневої позиції поряд із с. Іванівкою, під час якого знищено кулеметний розрахунок, бойову машину піхоти (БМП) та живу силу противника. Знищення цієї вогневої позиції дало можливість взяти повністю під контроль населений пункт. Під час його звільнення захоплено значну кількість зброї та бойового комплекту до неї.

29.08.2022 у ході наступальної операції зі звільнення с. Ольгиного (від 2024 — Ольжине), селища Високопілля (обидва — Бериславського району Херсонської області) зумів із підтримкою танків прорвати лінію оборони противника на північних околицях с. Ольгиного та закріпитися на стратегічній висоті. Було захоплено 5 бойових машин десанту (БМД), 6 переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК) «Верба», протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) «Корнет» із ракетами, 2 міномети 82 калібру та близько тисячі мін до них, що суттєво вплинуло на вогневу міць батальйону.

При подальшому утриманні с. Іванівки, працюючи з мінометним розрахунком, завдяки вмінням аеророзвідки та корегування міномета знищив укріплення противника, значну кількість живої сили та озброєння. Спільно зі своїм підрозділом і взводом танків зумів звільнити с. Трифоновку Бериславського району Херсонської області, а також відзначився під час захоплення трофеїв: реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) БМ-27 «Ураган», 8 ПЗРК «Ігла», бойову броньовану машину «Тигр».

Організовував евакуацію та евакуював особисто цивільне населення. Неодноразово рятував життя пораненим бійцям, завжди евакуйовував поранених та полеглих на полі бою.

Загинув 19.10.2022 під час наступальної операції зі звільнення с. П’ятихаток Бериславського району Херсонської області. Встиг знищити ворожий бронеавтомобіль та групу піхоти ворога, що сприяло просуванню підрозділів і звільненню населеного пункту.

Вважався зниклим безвісти. Був похований у братській могилі. Після звільнення окупованої території тіло вдалося розшукати.

Похований 19.11.2022 на Личаківському цвинтарі. У вересні 2023 підтверджено аналізом ДНК факт загибелі Б. Добробабенка.

Залишилися дружина та два сини.

Нагороди та визнання

Під час нагородження орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня Президентом України В. Зеленським

Медаль «За оборону рідної держави» та нагрудним знаком «Учасник АТО».

Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (08.07.2022).

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (24.02.2024, посмертно).

Додатково

Капітан Б. Добробабенко мав гарні навички керування безпілотними літальними апаратами та вміння керувати вогнем артилерії.

02.07.2022 під час взяття відділенням стратегічно важливого перехрестя біля с. Іванівки один із бійців наступив на ворожу «розтяжку». Командир миттєво зреагував: накрив його собою і врятував бійцю життя, хоч сам отримав поранення руки.

28.07.2022 під час обстрілу взводно-опорного пункту біля с. Іванівки поранено українського бійця на спостережному посту. Одразу після закінчення обстрілу капітан Б. Добробабенко уночі відвіз пораненого до чергової евакуаційної бригади з вимкненими фарами та габаритними вогнями, щоб не демаскувати позиції та місце розташування медиків.

19.10.2022 під час наступальних дій зі звільнення окупованих с. П’ятихаток, разом Б. Добробабенком загинули 22 бійці ввіреного йому підрозділу.

Джерела

Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 476/2022 від 08 липня 2022 р. // Президент України. 2022. URL: https://www.president.gov.ua/documents/4762022-43225
Про присвоєння Б. Добробабенку звання Герой України: Указ Президента України № 99/2024 від 24 лютого 2024 р. // Президент України. 2024. URL: https://www.president.gov.ua/documents/992024-49865

Література

Токар І. Відступ РФ із висот біля Іванівки. Як ЗСУ зайняли оборонні рубежі армії Росії на Херсонщині? // Радіо Свобода. 2022. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/zsu-i-vidstup-rf-z-vysot-bilya-ivanivky-khersonshchyna/31975141.html
Токар І. «Там була чиста пастка». Невідома історія про командира «Ялту» та звільнення Херсонщини // Радіо Свобода. 2023. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/khersonshchyna-pravyy-bereh-kontrnastup-zvilnennya-pozyvnyy-yalta/32743131.html
Легендарний «Ялта»: наш земляк Богдан Добробабенко отримав звання Герой України (посмертно) // Рудана. 2024. URL:https://rudana.com.ua/news/legendarnyy-yalta-nash-zemlyak-bogdan-dobrobabenko-otrymav-zvannya-geroy-ukrayiny-posmertno

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Добробабенко, Богдан Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Добробабенко, Богдан Григорович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.12.2024