Дерех, Віталій Мирославович

(фото В. Васильченко)

Де́рех, Віта́лій Миросла́вович (03.09.1987, м. Тернопіль, тепер Україна — 28.05.2022, поблизу м. Попасної Луганської області, Україна; похований 02.06.2022 у рідному місті) — журналіст, військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни, Герой України (2023, посмертно).

Дерех, Віталій Мирославович
Народження	03.09.1987
Місце народження	Тернопіль
Смерть	28.05.2022
Місце смерті	Луганська область
Місце поховання	Тернопіль
Alma mater	Українська академія друкарства
Напрями діяльності	журналістика, військова справа

Відзнаки
Відзнаки	Герой України
Ордени	Золота Зірка (2023); За мужність ІІІ ст. (2016)
Почесні звання	Почесний громадянин м. Тернополя та Тернопільської області (2023)

Життєпис

Народився в сім’ї викладача коледжу та співробітниці банку.

Навчався у середній школі № 6 м. Тернополя. У 7 років вступив до «Пласту», мав псевдо «Сало». Захоплювався військовою справою.

2006 закінчив Галицький коледж імені В’ячеслава Чорновола у м. Тернополі, здобув диплом фахового молодшого бакалавра (спеціальність «Видавнича справа та редагування»). Продовжив навчання в Українській академії друкарства (м. Львів), де набув фах редактора.

Працював у виданні «20 хвилин» (м. Тернопіль). Влаштовував у місті публічні перформанси, фіксував реакцію мешканців. 2013 їздив в експедицію в Південну Африку та Мадагаскар (проєкт «З RIA на край світу!»).

Займався альпінізмом, сплавами на байдарках. Захоплювався військовою історією, науковою фантастикою. Постійно займався самоосвітою. Долучився до створення пластового куреня 77-го імені І. Гавдиди. Упродовж життя був активним учасником «Пласту», організатором та інструктором вишкільних таборів.

В. Дерех із побратимами виносять з вул. Інституцької пораненого О. Лабецького (фото І. Коваленко/ЕРА)

У листопаді 2013 брав участь у Революції гідності в м. Києві. Їздив до м. Києва, член 15-ї сотні «Самооборони Майдану». Вів репортажі із Майдану Незалежності. 18.02.2014 учасник наступу на Верховну Раду України. 20.02.2014 допомагав виносити поранених активістів.

У квітні 2014 розпочав базову військову підготовку на навчальній базі добровольчого батальйону «Айдар» (с. Половинкине, тепер с. Толоківка Старобільського району Луганської області). Від 30.08.2014 офіційно перебував на військовій службі у лавах ЗСУ. Пройшов курси медичної допомоги, опанував різні види зброї, саперну справу, навчав нових бійців військової справи.

Брав участь у штурмі м. Щастя (Щастинського району), у боях за селище Металіст (Луганського району), деблокаді Луганського аеропорту (усі — Луганської області). Під час штурму в районі населеного пункту Георгіївка допоміг пораненим побратимам і вчасно забезпечив евакуацію.

У серпні 2014 служив у розвідці, здійснював рейди на окуповану територію. Брав участь у боях за селища Новосвітлівку і Хрящувате (обидва — Луганського району Луганської області), з побратимами мінували підходи у напрямку м. Щастя (це зупинило просування ворожих військ).

У жовтні 2014 брав участь у боях на 31-му та 32-му блокпостах (поблизу с. Сміле і м. Слов’яносербська Алчевського району Луганської області) з метою порятунку заблокованих українських військовослужбовців. У цьому бою загинув Герой України (посмертно) В. Гурняк.

Узимку 2014–2015 підрозділ В. Дереха розташовувався в селищі Трьохізбенці (Щастинського району Луганської області) та прилеглих територіях. 05.02.2015 отримав осколкове поранення голови.

Наприкінці літа 2015 звільнився із лав ЗСУ. 2016–2018 працював промисловим альпіністом, рятувальником у Муніципальній варті м. Івано-Франківська.

2020 підписав контракт і 6 місяців служив у 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола (м. Тернопіль).

Із початком повномасштабного вторгнення РФ став на захист Батьківщини у складі 1-ї бригади спеціального призначення імені Івана Богуна (м. Житомир; тепер 1-ша окрема бригада імені Івана Богуна). У складі мобільних груп займався розвідкою на території Київської області. До початку квітня 2022 бригаду реорганізовано. В. Дереха призначили сержантом, він проводив підготовку новобранців. Згодом перебував із підрозділом у районі сіл Новозванівки та Калино-Борщуватого, поблизу м. Попасної (тепер Сіверськодонецького району Луганської області). Займався розмінуванням і знешкодженням вибухових пристроїв.

Побратими В. Гурняк, М. Білянський і В. Дерех.

10.05.2022 українські військові були змушені відступити від м. Попасної, підрозділ В. Дереха передислокували у район Світлодарської дуги та Миронівської ТЕС (с-ще Миронівський Бахмутського району Донецької області). Призначений командиром розрахунку протитанкової керованої ракети (ПТКР) «Стугна», прикомандирували до 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. 23.05.2022 воїни знищили колону противника на відстані понад 4 км.

Через прицільні влучання позиції українських військових поблизу селища Луганського Бахмутського району були розбиті. Загинув 28.05.2022 унаслідок авіаційного удару (за іншими даними, через влучання ПТРК).

Похований на території Меморіального комплексу «Пантеон Героїв» на Микулинецькому кладовищі у м. Тернополі.

Залишилися мама, брат, кохана дівчина.

Подвиг

Неодноразово рятував побратимів. Керував розрахунком протитанкових засобів, з яким ліквідував ворожу техніку та особовий склад противника. Займався розміновуванням територій.

Нагороди та визнання

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (08.07.2023, посмертно).

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (06.09.2016).

Пластовий Бронзовий хрест за геройський чин (врятування життя).

Почесний громадянин м. Тернополя (22.08.2023, посмертно), Тернопільської області (30.11.2023, посмертно).

Меморіалізація

На честь В. Дереха назвали розрахунок 3-го батальйону 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна.

24.02.2025 відкрито меморіальну дошку на фасаді будівлі Тернопільського Пласту.

«Український БРЕМ БТС-4 для евакуації пошкодженої техніки».
Джерело ютуб канал «Суспільне Тернопіль».

Цитати

Мама: «Його дідусь, а мій тато Богдан був виселений у Сибір, сім’ї дали заледве 2 години на збори. У хаті, яку відібрала радянська влада, влаштували Будинок культури. І тато йому в дитинстві розповідав про це все. Пригадую, як у віці трьох років він палицею стукав по стіні і кричав: “Бий москалів!” У нього цей патріотизм і прагнення справедливості були з дитинства. Це, мабуть, мій тато йому передав. І він змалечку знав, що росіяни це зло, які приносять зло нашій нації і країні».
Цит. за: Чебелюк О. Віталій Дерех // Цифровий архів Майдану 2013–2014. 2023. URL : https://digitalmaidan.org/history/maidanivci/vitalii-dereh

Дерех В.: «На Майдані я був більше, як журналіст. Більше знімав. Але війна в принципі почалася для мене ще 20 лютого, на Інститутській, коли я почув: опа — там стріляють. Побіг туди, дивлюся: люди лежать. Почав їх витягувати. Біля мене падали люди — вбиті і поранені. І на руках там вмирали. Для мене це був ніби як перший бій, відповідно, я на війні набагато вже себе вільніше почував.
Цит. за: Чебелюк О. Віталій Дерех // Цифровий архів Майдану 2013–2014. 2023. URL : https://digitalmaidan.org/history/maidanivci/vitalii-dereh

Дерех В.: «Я бачив Майдан, розділеним на дві частини, — розповідав 2017 в інтерв’ю Віталій Дерех. — Був великий натовп, який просто приходив туди, а в той же час поруч були люди, які воювали. І наше суспільство зараз так само розділене. Ті події поділили моє життя і мене на “до” і “після”. До того я працював журналістом. А після Майдану і війни я став зовсім іншою людиною. Працюю зараз рятувальником. Почав займатись медичною підготовкою. Бо зрозумів, якби під час тих подій я мав знання, які я маю зараз, то зміг би врятувати значно більше людей. Зараз я пройшов фахову підготовку з цивільної медицини та військової. Історія циклічна, все може повторитись. Тому раджу людям вчитись, можливо колись їхні навики врятують їхнє або чиєсь життя».
Цит. за: Дохват М. Ті події поділили моє життя на «до» і «після», — майданівець Віталій Дерех // 20 хвилин. Тернопіль. URL : https://te.20minut.ua/Podii/ti-podiyi-podilili-moe-zhittya-na-do-i-pislya-10654132.html

Шкутяк П. (побратим В. Дереха): «Коли нас із Косолаповим і ще одним бійцем поранили, до нас почали підходити хлопці, але ніхто з них не знав, що потрібно робити. Аж тут підбіг Дерех і в один момент почав надавати допомогу нам обом одночасно. Він не лише вмів це робити, а важливим є те, що в нього не було психологічного бар’єру, який часто виникає у інших, коли вони бачать пораненого і впадають у певний ступор. Віталік забинтував мені голову, вколов нам обезболююче, наклав мені правильно джгут, бо я перед цим пробував сам це зробити. І всіх інших він також привів до тями. Потім приїхала бмп, нас погрузили на броню і евакуювали. Я думаю, те, що він так швидко зорієнтувався і вчасно та професійно надав нам першу домедичну допомогу, врятувало нам здоров’я, а можливо, і життя».
Цит. за: Чебелюк О. Віталій Дерех // Цифровий архів Майдану 2013–2014. 2023. URL : https://digitalmaidan.org/history/maidanivci/vitalii-dereh

Праці

Танзанія. Музунгу на бода бода далеко не заїде // 20 хвилин. Тернопіль. 2013 URL: https://te.20minut.ua/Far-away-with-RIA/tanzaniya-muzungu-na-boda-boda-daleko-ne-zayide-10290027.html

Джерело

Про присвоєння В. Дереху звання «Герой України»: Указ Президента України № 413/2023 від 08 липня 2023 р. // Президент України. 2023. URL: https://www.president.gov.ua/documents/4132023-47353

Література

Дохват М. Ті події поділили моє життя на «до» і «після», — майданівець Віталій Дерех // 20 хвилин. Тернопіль. 2017. URL: https://te.20minut.ua/Podii/ti-podiyi-podilili-moe-zhittya-na-do-i-pislya-10654132.html
Белякова І. Дякуємо, що ти був у нашому житті… Пам’яті нашого колеги і друга Віталія Дереха // 20 хвилин. Тернопіль. 2022. URL: https://te.20minut.ua/Podii/dyakuemo-scho-ti-buv-u-nashomu-zhitti-pamyati-nashogo-kolegi-i-druga-v-11611273.html
Борсук Н. «Вигадки Дереха — були геніальними!» — у Галицькому тужать за Героєм // Галицький фаховий коледж імені В'ячеслава Чорновола. 2022. URL: https://gi.edu.ua/novyny/item/1224-vyhadky-derekha-buly-henialnymy-u-halytskomu-tuzhat-za-heroiem
Моргун І. На честь загиблого журналіста з Тернополя назвали військовий розрахунок // Суспільне Тернопіль. 2022. URL: https://suspilne.media/ternopil/245419-na-cest-zagiblogo-zurnalista-z-ternopola-nazvali-vijskovij-rozrahunok/
Юзич Ю. Не сміє бути в нас страху // Історична правда. 2022. URL: https://www.istpravda.com.ua/columns/2022/05/30/161383/
Фещенко А. Двічі воював за незалежність України. Згадаймо журналіста, майданівця та Героя Віталія Дереха // Главком. 2023. URL: https://glavcom.ua/country/society/khvilina-movchannja-zhadajmo-zhurnalista-majdanivtsja-plastuna-ta-heroja-ukrajini-vitalija-derekha-955094.html
Чебелюк О. Віталій Дерех. Відчайдух // Цифровий архів Майдану 2013–2014. 2023. URL: https://digitalmaidan.org/history/maidanivci/vitalii-dereh
Бігус М. Вічна пам’ять: ст.пл.скоб Віталій Дерех // Історія Пласту. URL: https://100krokiv.info/2022/05/vichna-pamjat-st-pl-skob-vitalij-dereh/

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Дерех, Віталій Мирославович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дерех, Віталій Мирославович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.02.2025