Гідрошахта

Гідроша́хта — підприємство гірничої промисловості, на якому вугілля або інші корисні копалини добувають підземним способом із застосуванням засобів гідромеханізації.

Історична довідка

Перша у світі дослідно-промислова гідрошахта побудована 1939 в Україні в м. Орджонікідзе (тепер м. Єнакієве Горлівського району Донецької області). У 1990-х в Україні діяли 5 гідрошахт. До 1999 діяла гідрошахта «Шахта ″Піонер″» у смт Новодонецьке Краматорського району Донецької області.

За кордоном гідрошахти на межі 20-21 ст. працювали в Канаді («Балмер»), Німеччині («Ганза»), Новій Зеландії («Стронгмен»), Китаї («Лінцятуо»), Японії («Сунагава»), Росії («Інська», «Ювілейна» та ін.).

Характеристика

Основні ланки гідрошахти:

• підземні гірничі виробки та комплекс гідровидобутку;
• поверхнева збагачувальна фабрика;
• комплекс прояснення води системи замкненого водопостачання.

Як правило, джерело води — шахтний водовідлив. У період пуску гідрошахти він забезпечує накопичення у відстійниках та резервуарах необхідної кількості води, а у процесі експлуатації — заповнює її втрати.

У гідрошахтах застосовують високонапірне (до 16 МПа, операція відбійки), низьконапірне (для гідротранспортування гірничої маси та пилоподавлення) і змішане водопостачання.

Розрізняють 2 технологічні схеми водопостачання гідрошахти: центрально-замкнену і двоциклічну замкнену.

Центрально-замкнена схема передбачає централізоване постачання, як правило, високонапірною водою всіх шахтних водоспоживачів. При потребі низьконапірної води високонапірну воду подають в понижувальні редуктори.

При двоциклічній замкненій схемі з поверхні подають тільки високонапірну воду. Низьконапірна виділяється в камері гідропідйому шляхом згущення гідросуміші, що надходить із вибоїв гідрошахти, і в спеціальних резервуарах-відстійниках.

Загальна технологічна схема роботи гідрошахти включає:

• подачу технологічної води в очисні і підготовчі вибої до гідромоніторів за допомогою високонапірних насосів, встановлених на поверхні;
• видачу гідросуміші самопливом із вибоїв жолобами в зумпф вуглесосної камери, а звідти — пульпопроводом на гравітаційне збагачення (див. Збагачення корисних копалин) і зневоднення.

Очисну виїмку вугілля в гідрошахтах здійснюють гідромоніторами: в коротких лавах — механогідравлічними комбайнами без кріплення очисного простору, в довгих лавах — механогідравлічними комплексами з гідротранспортуванням вугілля по лаві.

Підготовчі гірничі виробки проходять по вугіллю, змішаним вибоєм з присічкою бічних порід або по породі.

Виділяють 3 основні групи технологічних схем проведення виробок:

1) із застосуванням гідравлічної відбійки;

2) за допомогою буропідривних робіт і наступного гідрозмиву гірничої маси;

3) механогідравлічні і гідромеханічні способи.

Література

1. Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004. Т. 3. 752 с.
2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
3. Світлий Ю. Г., Білецький В. С. Гідравлічний транспорт. Донецьк : Східний видавничий дім ; Донецьке відділення НТШ ; Редакція гірничої енциклопедії, 2009. 434 с.
4. Світлий Ю. Г., Круть О. А. Гідравлічний транспорт твердих матеріалів. Донецьк : Східний видавничий дім, 2010. 268 с.
5. Гідрошахта // Шмиг Р. А., Боярчук В. М., Добрянський І. М. та ін. Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури. Львів : [б. в.], 2010. С. 67.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Ю. Г. Світлий

Покликання на цю статтю: Білецький В. С., Світлий Ю. Г. Гідрошахта // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гідрошахта (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.11.2022