Гіга, Степан Петрович

Гі́га, Степа́н Петро́вич (16.11.1959, с. Білки, тепер Хустського району Закарпатської області, Україна — 12.12.2025, м. Львів, Україна) — естрадний співак (тенор), композитор. Заслужений артист України (з 1998), народний артист України (з 2002).

Гіга, Степан Петрович
Народження	16.11.1959
Місце народження	Білки (село)
Смерть	12.12.2025
Місце смерті	Львів
Місце поховання	Личаківський цвинтар
Alma mater	Національна музична академія України
Напрями діяльності	Музичне мистецтво

Відзнаки
Ордени	Князя Костянтина Острозького І ступеня (2002), «Козацької слави» ІІІ ступеня (2003), «За заслуги» III ступеня (2009).

Життєпис

Народився в сім’ї робітників.

Навчаючись у 7 класі, став учасником ансамблю «Зелені Карпати», спочатку як музикант, а згодом як керівник колективу. В ансамблі опанував гру на різних інструментах, здобув навички співу та виступу на сцені.

Тричі вступав в Ужгородське музичне училище ім. Д. Задора (після 8, 9 і 10 класу). Здобув середню освіту. Працював слюсарем у сільгосптехніці, водієм вантажівки в рідному селі. 1978–1980 — у лавах Радянської армії, служив у м. Будапешті, грав у військовому ансамблі.

Після демобілізації вступив в Ужгородське музичне училище ім. Д. Задора. Навчався на вокальному відділенні в класі педагога В. Глодан-Кіш (нар. 1928; тепер Чехія — ?). Заклад закінчив екстерном 1983.

Того самого року вступив до Київської консерваторії (тепер Національна музична академія України) на вокальний факультет до класу професора К. Огнєвого. Мав дозвіл від Міністерства культури УРСР на вільне відвідування навчального процесу, оскільки був солістом синтез-гурту «Стожари», який працював при Чернігівській філармонії. Одночасно працював солістом оперної студії Київської консерваторії під керуванням Д. Гнатюка.

Після закінчення консерваторії отримав направлення на роботу до Національної опери України, але обрав повернутися на Закарпаття. Від 1988–2005 — соліст обласної філармонії. Організував гурт «Бескид».

Від 1989 працював у гурті «Друзі мої».

2002 заснував студію звукозапису «GIGARecords».

Від 2005 — професор кафедри вокально-хорових дисциплін у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.

Із 2007 працював солістом-вокалістом у Рівненській обласній філармонії.

Від 2019 — доцент кафедри музичного мистецтва в Академії культури і мистецтв Закарпатської обласної ради.

Похований на Личаківському цвинтарі в м. Львові (75 поле).

Випуск 1987 р. Білківська середня школа.
Самодіяльний гурт «Зелені Карпати».
Самодіяльний гурт «Зелені Карпати».
Музичне училище 1983 р.
Виступи з оркестрами.
Опера «Наталка-Полтавка». С. Гіга в ролі Петра.
Закарпатська обласна філармонія 1988-1989.
Остання фотосесія 2025 р.
Остання фотосесія 2025 р.
Остання фотосесія 2025 р.
Золотий диск 2005 р. за альбом «Троянди для тебе».
Золотий диск 2003 р., альбом «Вулиця Наталі».
Золотий диск 2012 р. за альбом «Дорога до Храму».
Золотий диск 2023 р. за пісню «Цей сон» разом із Л. Нікітюк.

Творчість

Класичні твори співав італійською мовою, інші — українською.

Тематика пісень — кохання, сімейні цінності, краса природи, любов до рідного Закарпаття, України.

Співпрацював із поетами-піснярами: С. Галябардою (нар. 1951) — «У райськім саду» («Яворина»), А. Демиденком (нар. 1951) — «Артист», «Домовина не має кишень», «Молимося за Україну», А. Драгомирецьким (1941–2011) — «Гуцульське весілля», В. Крищенком — «Я — артист», «Випадкове знайомство», «Дозвольте запросити вас», В. Кузаном (нар. 1963; усі — тепер Україна) — «Золото Карпат», «Троянди для тебе», С. Пушиком — «Каштанові свічки», М. Ткачем — «Розпинають хреста», А. Фіглюком (нар. 1964) — «Цей сон», «Дружині», «Я поклав своє кохання на вівтар» та ін.

Співав пісні на музику А. Пашкевича (1938–2005), І. Шамо.

Був не лише виконавцем і автором музики майже до всіх пісень, а й автором віршів деяких творів.

Степан Гіга - Сон.
Джерело ютуб канал «Степан Гіга».

Степан Гіга - Золото Карпат.
Джерело ютуб канал «Степан Гіга Official».

Степан Гіга - Смереки осені не знають.
Джерело ютуб канал «Степан Гіга Official».

Визнання, нагороди

Кавалер орденів: Князя Костянтина Острозького І ступеня (2002), «Козацької слави» ІІІ ступеня (2003), «За заслуги» III ступеня (2009) тощо.

Дипломант фестивалю «Соняшник» (Sunflower Festival; 1991, м. Торонто), лауреат Міжнародного фестивалю «Золоті трембіти» (1989), конкурсу-фестивалю «Пісенний вернісаж» (1990–2000).

Здобув 4 золоті диски: за випуск і розповсюдження мільйонних тиражів аудіоальбому «Вулиця Наталі» (2003), аудіо- та відеоальбомів «Троянди для тебе» (2005), аудіоальбому «Дорога до Храму» (2012) та за пісню «Цей сон» (2023; спільно з Л. Нікітюк).

Внесений до списку «Амбасадорів Закарпаття» — діячів, що популяризують край своїм іменем і діяльністю (13.07.2023).

28.03.2026 відбувся Великий концерт пам’яті митця в Палаці спорту в м. Києві.

Додатково

Був двічі одружений. Виховав двох дітей: у першому шлюбі — доньку Квітославу (нар. 1982), у другому — сина Степана (нар. 1993), які продовжили справу батька.

Джерела

Степан Гіга. URL : https://stepangiga.com/

Література

Бодняк О. Помер співак Степан Гіга // ZAXID.NET. 12.12.2025. URL : https://zaxid.net/vidomiy_spivak_stepan_giga_pomer_u_lvivskiy_likarni_n1625908
Луценко Є. На прощанні зі Степаном Гігою зіграли мелодію пісні «Яворина» : коротка історія хіта // Суспільне Культура. 15.12.2025. URL : https://suspilne.media/culture/1189810-na-prosanni-zi-stepanom-gigou-zigrali-melodiu-pisni-avorina-korotka-istoria-hita/

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Маслій М. М., Гіга Г. М. Гіга, Степан Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гіга, Степан Петрович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.04.2026