Горст

Горст (від нім. Horst — гніздо, купа) — тектонічна форма порушення залягання гірських порід; ділянка земної кори, різко піднята над навколишньою місцевістю по вертикальних або круто похилих тектонічних розломах (скидах).

Термін увів в обіг 1883 геолог Е. Зюсс у книзі «Обличчя Землі» (нім. «Das Antlitz der Erde»).

Характеристика

Горсти мають переважно видовжену форму. Можуть вивищуватися до декількох сотень і тисяч метрів за довжини тисяч кілометрів та десятків кілометрів у поперечнику. Амплітуда переміщення може складати декілька кілометрів.

Горсти трапляються також на поверхнях планет (зокрема на Марсі) та їхніх супутників.

Зазвичай утворюються разом із грабенами. Поки горст піднімається або залишається нерухомим, грабени з обох його боків опускаються. Це часто спричинено силами розтягування, які розривають земну кору. Горсти можуть обумовлювати утворення плато, гір або гірських хребтів уздовж грабенів.

Геоморфологічно бувають симетричні й асиметричні у поперечному перерізі. Якщо звичайні розломи з обох боків мають подібну геометрію і рухаються з однаковою швидкістю, горст, імовірно, буде симетричним і відносно плоским зверху. Якщо розломи з обох боків мають різні швидкості вертикального руху, вершина горста буде нахилена, а профіль — асиметричним. На симетричність горста впливає також ерозія. Горсти можуть утворювати структурні нафтові пастки. У багатьох рифтових (див. Рифт) басейнах переважна більшість виявлених вуглеводнів знаходиться в пастках, пов’язаних із горстами.

Різновиди

Виокремлюють декілька видів горстів за низкою ознак.

За розташуванням відносно гірських порід:

поздовжній — простягання горста близьке до простягання гірських порід-складників (осі складчастої структури);
поперечний — простягання горста приблизно перпендикулярне до простягання порід (осей складок).

За поверхнею:

похилий (косий, моноклінальний; див. Монокліналь) — поверхня горста на всій площі нахилена в один бік;
односторонній — похилий, обмежений скидами з одного боку;
клиноподібний — горст, що звужується донизу.

За границями:

простий — обмежений з кожного боку одним скидом;
складний (ступінчастий) — обмежений з одного або обох боків серією скидів.

За властивостями порід:

столовий — породи-складники мають гладеньку поверхню (див. Столовий рельєф);
складчастий — пласти горста зім’яті в складки.

За розмірами: від мезо- до макроформ.

Приклади горстів

Вогези — гірські хребти невисоких гір на північному сході Франції біля кордону з Німеччиною;

Середньоконтинентальна рифтова система в Північній Америці відзначена низкою горстів, що простягаються від Верхнього озера до штату Канзас.

Гори Рувензорі у Східноафриканському рифті — гірське пасмо у Східній та Центральній Африці, на кордоні Уганди і Демократичної Республіки Конго.

Горсти в Україні

В Україні розташований Ратнівський горст — геологічна структура на північному заході країни. Має широтне простягання вздовж правобережжя р. Прип’яті у межах Волинської та Рівненської областей. Утворює рубіж між Ковельським виступом, Волино-Подільською плитою та Поліською сідловиною (Білорусь). Ширина — 15–30 км. Розчленований поперечними розривами на блоки, обмежений скидами амплітудою 0,5–0,6 км. Кристалічний фундамент залягає на глибину до 500 м. Осадовий чохол представлений породами протерозою і пізньокрейдової епохи.

Література

Suess E. The Face of the Earth : in 4 vol. Oxford : Clarendon Press, 1904–1909.
Глушко В. Ратнівський горст // Географічна енциклопедія України : в 3 т. / Відп. ред.: О. М. Маринич. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1993. Т. 3. 480 с.
Горст // Астрономічний енциклопедичний словник / За заг. ред. І. А. Климишина, А. О. Корсунь. Львів : Головна астрономічна обсерваторія НАН України ; Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. С. 117.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Fossen H. Structural Geology. 2nd ed. Cambridge : Cambridge University Press, 2016. 524 p.