Гормізд

Гормі́зд (лат. Hormisdas; близько 450, м. Фрозіноне, тепер обл. Лаціо, Італія — 06.08.523, м. Рим, тепер Італія) — церковний діяч, Папа Римський у 20.07.514 — 06.08.523, святий. Відомий зусиллями з об’єднання розділених Акакієвою схизмою (484–519) Східної та Західної церков.

Гормізд (Hormisdas)
Народження	бл. 450«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.45.
Місце народження	Фрозіноне
Смерть	06.08.523
Місце смерті	Рим
Місце поховання	Рим
Напрями діяльності	церковне управління
Традиція/школа	християнство

Життєпис

Народився у заможній аристократичній сім’ї. За припущенням, своє ім’я отримав на честь перського опального вельможі, прославленого в римському мартиролозі.

До прийняття сану мав сім’ю, виховував сина (посяде папський престол під іменем Сільверій). Після смерті дружини був висвячений у диякони папою Симмахом.

Під час Лаврентіївського розколу (див. у статті Симмах) Гормізд став ревним прихильником і духовним сподвижником папи, віддано перебував із ним до його останніх днів. Наступного дня після смерті Симмаха Гормізд був одностайно обраний на римську кафедру.

Понтифікат

Перелік римських пап, похованих у соборі Святого Петра в Римі: у першій колонці вказаний св. Гормізд

В історії Церкви відомий насамперед завдяки своїй діяльності з подолання розколу між Східною й Західною церквами, що виник унаслідок відлучення 484 Константинопольського патріарха Акакія від церкви. Розпочаті від перших днів правління Гормізда багаторічні перемовини між Римом і Константинополем успішно завершилися лише після смерті візантійського імператора Анастасія І (поборника монофізитства).

Новий імператор Юстин І (правив 518–527), прибічник Халкідонського собору 451, запросив Гормізда до м. Константинополя, аби той своїм папським авторитетом підтвердив істинність ухвал Вселенського собору та їх безперешкодне дотримання підданими і вірними Константинопольської церкви. За деякими даними, папа на чолі делегації Римської церкви прибув 519 до столиці Східної Римської імперії; за іншими даними — направив делегацію, але сам не увійшов до її складу.

З метою укріпити роль Римської церкви і престиж папства понтифік підготував так звану «Формулу Гормізда» (лат. Libellus Hormisdae, formula Hormisdae) — документ, який зазначав, що Римська церква послідовно виступала проти єресі й розколу, підкреслював непорушність її догматичних канонів. Наголошував, що Римська церква з апостольських часів зберігала «непошкоджену і правдиву християнську віру» (текст зберігся у збірнику папських документів «Collectio Avellana»). Містив засудження та анафемування Акакія та його сподвижників, інших єресіархів.

Попередні вимоги папи були задоволені: ім’я відлученого від церкви патріарха Акакія, а також імператорів Анастасія І та Зенона (правив у 474–491 з перервою), були викреслені з церковних диптихів.

Патріарх Константинополя Іван ІІ Каппадокієць (518–520) підтримав зміст «Формули Гормізда» із неофіційним доповненням, яке врівноважувало авторитет Римської та Константинопольської церков. 28.03.519 в м. Константинополі за присутності численних вірян було здійснено урочисту церемонію оголошення кінця розколу. Більшість східних і грецьких єпископів підписалися під «формулою Гормізда», сопричастя Східної й Західної церков було відновлено. Проте позиції монофізитів, особливо у Єгипті та Сирії, за понтифікату Гормізда лишалися доволі стійкими. Як наслідок, уже 521 перед загрозою нової схизми папа вимушено підтвердив 28-й канон Халкідонського собору, супроти якого виступав Лев I Великий; визнав статус патріархату за Константинопольським престолом.

Доручив Діонісію Малому перекласти канони Східної церкви латинською мовою.

Був похований у старій базиліці Святого Петра (див. у статті Собор Святого Петра в Римі). Збереглося (частково) листування Гормізда, яке є цінним історичним джерелом.

Визнання

Канонізований як святий, його пам’ять вшановують у Католицькій церкві (зокрема, і в Українській греко-католицькій церкві) 6 серпня.

Разом із сином (папою Сільверієм) є покровителем м. Фрозіноне (святих вшановують 20 червня).

У римському мартиролозі названий «прапороносцем миру».

20.07.2014 пошта Італії випустила пам’ятну марку, присвячену 1500-річчю обрання Гормізда на кафедру Петра.

«Формула Гормізда» зберігала вагоме значення: на Першому Ватиканському соборі лягла в основу догматичної конституції «Pastor aetemus» (1870); теза про те, що в Римі правдива віра існувала безперервно, була використана папою Левом ХІІІ в енцикліці «Satis Cognitum» (1896).

Додатково

Заворушення, спричинені прибічниками Халкідонського собору, змусили імператора Анастасія І піти на перемовини із папою. Імператор запропонував Гормізду скликати собор для відновлення єдності Церкви та запросив його головувати на зібранні. Папа двічі направляв посольство у візантійську столицю, дав категоричні вказівки щодо умов відновлення церковної єдності: публічне визнання Халкідонського собору і послань папи Лева І Великого; анафемування патріарха Акакія та його прибічників; відновлення на кафедрах єпископів, вигнаних монофізитами. Анастасій І не погоджувався на умови Гормізда, через що перемовини заходили в глухий кут.

Література

Dvornik F. Byzantium and the Roman Primacy / Тrans. from fr. by E. A. Quain. 2nd ed. New York : Fordham University Press, 1979. P. 61–67.
Kelly J. N. D. The Oxford Dictionary of Popes. Oxford : Oxford University Press, 1986. P. 52–54.
Richards J. The Popes and the Papacy in the Early Middle Ages. London : Routledge, 2015. P. 100–109.
Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 1: Римські єпископи (папи) від перших століть християнства до розділення Східної і Західної церков у 1054 році. С. 225–226.