Вулканогенно-осадові родовища

Вулканоге́нно-осадо́ві родо́вища — природні скупчення корисних копалин, що формуються внаслідок взаємодії вулканічних, гідротермальних і осадових процесів у морських та континентальних басейнах.

Історична довідка

Термін сформувався в геологічній літературі 20 ст. у зв’язку з розвитком уявлень про роль підводного вулканізму, гідротермальної діяльності та осадонакопичення у формуванні рудних концентрацій. Поняття об’єднує процеси вулканічного постачання речовини та її подальшого осадження. Сучасні генетичні моделі вулканогенно-осадових [переважно вулканогенно-масивних сульфідних родовищ (англ. Volcanogenic Massive Sulfide deposits; VMS)] створено на основі досліджень родовищ Канади, Скандинавії, Японії та Австралії. Ключовий внесок у систематизацію їх зробили геологи Дж. М.  Франклін, Д. Ф.Сангстер та Дж. У. Лайдон (усі — Канада), які розробили класифікаційні та генетичні моделі VMS-родовищ у межах Геологічної служби Канади. Їхні узагальнення стали основою сучасної міжнародної класифікації вулканогенно-масивних сульфідних родовищ. Подальший розвиток уявлень про металогенез гідротермальних систем пов’язаний із роботами Р. Р. Ладжа (Австралія), який обґрунтував моделі еволюції рудоутворювальних гідротермальних систем та їхню тектонічну позицію. Важливе значення для розуміння сучасних аналогів таких процесів мало відкриття у 1970-х гідротермальних систем серединно-океанічних хребтів і «чорних курців», що підтвердило можливість формування сульфідних покладів у сучасних океанічних умовах.

У радянській та українській геологічних школах дослідження рудоутворення у вулканогенних структурах розвивалися в межах загальної теорії металогенії. Вагомий внесок у розвиток уявлень про геохімію рудних формацій зробили Є. Лазаренко, М. Семененко, В. Смирнов (1904–1988; тепер Росія).

Характеристика

Вулканогенно-осадові родовища формуються в геодинамічних умовах активного вулканізму — в острівних дугах, рифтових зонах, окраїнних і внутрішніх морях, а також у давніх складчастих областях.

Їхнє утворення пов’язане з надходженням у басейн осадонакопичення вулканічного матеріалу (лав, туфів, попелу, пірокластичних порід) та металовмісних гідротермальних розчинів. У процесі взаємодії гарячих флюїдів із морською водою або осадовим середовищем відбувається осадження сульфідів, оксидів, силікатів та інших мінералів.

Для вулканогенно-осадових родовищ характерні стратиформні або лінзоподібні рудні тіла, узгоджені з шарами вміщувальних порід. Типовими є шаруваті, смугасті, брекчієподібні та масивні текстури. Родовища часто супроводжуються зонами гідротермально змінених порід — хлоритизації, серицитизації, окварцювання, карбонатизації.

Основними корисними копалинами є: мідні, мідно-цинкові, свинцево-цинкові, залізні, марганцеві, золотовмісні та срібловмісні руди.

Найхарактерніші рудні мінерали: пірит, халькопірит, сфалерит, галеніт, магнетит, гематит, барит.

Різновиди

За мінеральним складом і походженням серед вулканогенно-осадових родовищ виокремлюють:

• колчеданні (масивні сульфідні) родовища;
• залізисто-кременисті формації;
• марганцеві родовища;
• баритові та поліметалічні родовища.

Розташування

Найбільші родовища цього типу розташовані в Канаді (Норанда, Кідд-Крік), Японії (Куроко), Австралії (Маунт-Айза), Швеції, Норвегії, Казахстані.

В Україні вулканогенно-осадові рудопрояви та родовища пов’язані з давніми вулканічними структурами Українського кристалічного щита, Приазов’я, Закарпаття та Донецької складчастої споруди.

Розробку вулканогенно-осадових родовищ ведуть відкритим або підземним способами (залежно від глибини залягання, потужності та морфології рудних тіл).

Значення

Вулканогенно-осадові родовища є важливою сировинною базою кольорової та чорної металургії. Вони забезпечують значну частину світового видобутку міді, цинку, свинцю, заліза, золота і срібла. Масивні сульфідні родовища мають комплексний характер і часто містять супутні компоненти — кадмій, індій, германій, селен, телур, що підвищує їх промислову цінність. Розвиток сучасних технологій підводної геології та морського видобутку посилює інтерес до сучасних океанічних сульфідних систем як перспективного джерела мінеральної сировини.

Література

1. Smirnov V. I. Geologiya poleznykh iskopaemykh. Moscow: Nedra, 1989. 400 р.
2. Franklin J. M., Lydon J. W., Sangster D. F. Volcanic-Associated Massive Sulfide Deposits // Economic Geology. 1981. Vol. 75. P. 485–627.
3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1.640 с.
4. Franklin J. M., Gibson H. L., Jonasson I. R., Galley A. G. Volcanogenic Massive Sulfide Deposits // Economic Geology. 2005. Vol. 100. P. 523–560.
5. Large R. R. Ore Deposit Geology. Cambridge: Cambridge University Press, 2011. 645 р.
6. Pirajno F. Hydrothermal Processes and Mineral Systems. Dordrecht: Springer, 2009. 1250 р.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Вулканогенно-осадові родовища // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вулканогенно-осадові родовища (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.05.2026