Велика хартія вольностей 1215
Вели́ка ха́ртія во́льностей 1215 (лат. Magna Charta Libertatum) — акт, ухвалений в Англії, де вперше записано принцип обмеження сваволі короля. Частково зберігає чинність до сьогодні.
Історична довідка
Ухваленню Великої хартії вольностей передували криза політична та криза економічна. Їх спричинили тривала кампанія воєнна на Близькому Сході (див. Хрестові походи), яку розпочав король Річард І Левове Серце, та війна з Францією.
1199 на престол зійшов король Іоанн Безземельний. Права на престол нового короля оскаржував його племінник Артур Бретанський (1187; тепер Франція — 1203; тепер Велика Британія), а король Франції Філіпп II Август розпочав війну, покликану позбавити англійців контролю над Нормандією. Потреба в ресурсах для ведення війни зростала, відповідно королю Іоанну Безземельному довелося підвищити податкові ставки й скасувати деякі церковні привілеї та імунітети. Це призвело до зростання невдоволення короною серед духовенства та дворянства]. Період правління Іоанна Безземельного називають «беззаконним», оскільки він свавільно ув’язнював баронів і вимагав великі викупи за їх звільнення. Це стало причиною повстання баронів проти правління короля.
Переговори з баронами-повстанцями та розпрацювання проєктів хартії тривали від 1213, про що згадано в хроніках абатства Сент-Олбанс. 15.06.1215 ухвалено документ, відомий як «Статті баронів»; 19.06.2015 король і барони підписали остаточну версію хартії. Нащадок Іоанна Безземельного король Генріх ІІІ (1207–1272; тепер Велика Британія) тричі переглядав документ (1216, 1217, 1225). До нашого часу хартія дійшла у вигляді статуту 1297.
Характеристика
Початковий варіант хартії містив 61 статтю. У результаті подальших переглядів кількість статей та їхнє формулювання змінилися.
Основний зміст документа полягав в обмеженні сваволі короля та закріпленні привілеїв дворянства, які до цього надавало їм право звичаєве. Акт також містив норми про успадкування майна, зокрема вдовами, заборону свавільного ув’язнення, правила стягнення податків і зборів, правила вилову риби в річках Англії тощо.
Станом на 2024 чинність зберігають три статті: про свободу церкви Англії, про давні привілеї міста Лондона та про права процесуальні під час судового процесу.
Значення
Хартія не внесла в правову систему нічого нового, лише повторила норми, які вже були у звичаєвому праві держав континентальної Європи. Проте акт вплинув на формування уявлення про права людини та верховенство права.
Здобутки хартії:
1) стала символом успішної боротьби зі свавіллям влади;
2) заклала підвалини для створення інших документів, які гарантували права людини, зокрема Білль про права (1628) та Habeas Corpus Act (1679);
3) слугувала формуванню концепції процесуальних прав (лат. due process) в англосаксонській правовій системі.
Джерела
- Magna Carta (1297) // Legislation.gov.uk. URL: https://www.legislation.gov.uk/aep/Edw1cc1929/25/9
- Torrance D. Magna Carta: Does it Still Matter? // House of Commons Library. 2024. URL: https://commonslibrary.parliament.uk/magna-carta-does-it-still-matter/
Література
- Carpenter D. Magna Carta 1215: Its Social and Political Context // Magna Carta: History, Context and Influence / Ed. by L. Goldman. London : School of Advanced Study University of London, 2018. P. 17–24. URL: https://sas-space.sas.ac.uk/9199/1/Magna_Carta.pdf
- Кириченко В. Є. Ідеї, що правлять світом — Велика хартія вольностей // Вісник Пенітенціарної асоціації України. 2020. № 3. С. 5–12. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bpau_2020_3_3.
- Савчин М. Порівняльне конституційне право. Київ : Ваіте, 2020. 462 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Славко А. С. Велика хартія вольностей 1215 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Велика хартія вольностей 1215 (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.11.2024
