Бічуя, Ніна Леонідівна

Бічу́я, Ні́на Леоні́дівна (24.08.1937, м. Київ, тепер Україна) — письменниця, журналістка, перекладачка. Пише українською мовою.

Бічуя, Ніна Леонідівна
Народження	27.08.1937
Місце народження	Київ
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	літературна творчість

Життєпис

Закінчила факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1958; тепер Львівський національний університет імені Івана Франка).

Член Спілки письменників України (з 1969).

Працювала завідувачкою літературної частини Львівського театру юного глядача імені М. Горького (1980–1986; тепер Перший академічний український театр для дітей та юнацтва), редактором газети «Просвіта» (1989–1997).

Викладала редагування та історію театральної критики на кафедрі театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка (з 1999). Літературний редактор театрознавчого журналу «Просценіум» (з 2001), який видає кафедра театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв університету.

Творчість

Письменниця належить до молодшої когорти шістдесятництва, її творчість репрезентує національні традиції та новаторські європейські художні тенденції. Прозі притаманні ідейно-тематичні пошуки, заперечення шаблонності, точність художнього слова.

Основне місце у творчості Бічуї посідає життя сучасного міста: робітниче середовище, театр, школа тощо. Критики вважають її предтечею урбаністичного дискурсу в українській літературі 1980–1990-х. Для стилю Бічуї характерні інтелектуальна напруга, сконденсованість письма, глибокий психологізм, внутрішній монолог, використання умовних форм, самокоментування та автокоментування (діалог із читачем), автобіографізм, фрагментарність побудови тексту, техніка монтажу тощо.

Автор книг для дітей «Канікули у Світлогорську» (1967), «Шпага Славка Беркути» (1968), «Звичайний шкільний тиждень» (1973), збірок оповідань, новел і повістей «Дрогобицький звіздар» (1970), «Квітень у човні» (1982), збірки історичних новел «Родовід» (1984), збірок оповідань і повістей «Десять слів поета» (1987), «Бенефіс» (1990), «Землі роменські: Вибране» (2003).

У творчому доробку письменниці повість-есе «Десять слів поета», присвячена Л. Курбасу і М. Кулішу. Створена авторкою літературно-музична композиція «Я вибираю “Березіль”» (за документами, листами, щоденниками Л. Курбаса, спогадами його сучасників) була показана акторами Львівського українського драматичного театру імені М. Заньковецької (тепер Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької) на вечорах до 100-річчя від дня народження Л. Курбаса (1987, режисер Б. Козак) у містах Львові, Києві, Москві та на Українському телебаченні.

Перекладала українською з чеської, польської та російської мов. Зокрема, переклала з польської роман «Мандрівка людей книги» О. Токарчук (2004). Окремі твори Бічуї перекладено болгарською, польською, німецькою, російською, угорською мовами.

Нагороди та визнання

Лауреат премії імені Б. Лепкого (2005, за книгу вибраних творів). Нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня (2019). Кавалер ордена Усмішки (2007, міжнародна літературна нагорода, яку присуджують діти).

Твори

Звичайний шкільний тиждень. Київ : Веселка, 1973. 157 с.
Повісті. Львів : Каменяр, 1978. 174 с.
Яблуня і зернятко. Київ : Веселка, 1983. 216 с.
Бенефіс. Київ : Дніпро, 1990. 475 с.
Шпага Славка Беркути. Львів : Видавництво Старого Лева, 2010. 173 с.
Великі королівські лови. Львів : Піраміда, 2011. 192 с.
Дрогобицький звіздар. Повісті. Новели. Київ : Віхола, 2024. 480 с.

Література

Іваничук Р. Замислена проза // Жовтень. 1970. № 8. С. 138–140.
Дончик В. Нові штрихи на карті жанру: українська повість останніх літ // Проблеми, жанри, майстерність. 1978. Вип. 3. С. 34–60.
Іваничук Р. Побачити як ніхто до тебе: штрихи до портрета Ніни Бічуї // Жовтень. 1979. № 2. C. 116–122.
Адельгейм Є. Відчути себе спільником усього сутнього // Адельгейм Є. Крізь роки. Київ : Дніпро, 1987. С. 383–387.
Іваничук Р. Тема людської творчості // Чистий метал людського слова. Київ : Радянський письменник, 1991. С. 132–146.
Ґабор В. «Виворожи мене через п’ятсот літ». Ескіз до портрета Ніни Бічуї, письменниці // Дзвін. 1997. № 8. С. 136–138.
Ґабор В. Бічуя Ніна Леонідівна // Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопедичного словника : в 20 вип. Львів : Львівська національна наукова Бібліотека України імені В. Стефаника, 1998. Вип. 5. С. 27–29.
Ґабор В. Ніна Бічуя // Незнайома. Антологія. Львів : Піраміда, 2005. C. 62–64.
Дзюба І. М. Палітра «міської» повісті (Нотатки про творчість Ніни Бучуї) // З криниці літ : у 3 т. Київ : Києво-Могилянська Академія, 2006. Т. 1. С. 561–574.
Римар Н. Ю. Роль художньої деталі в конструюванні емоційної площини текстів Ніни Бічуї // Теоретична і дидактична філологія. Серія: Філологія. 2018. Вип. 28. С. 179–186.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бічуя, Ніна Леонідівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бічуя, Ніна Леонідівна (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.04.2024