Бічер-Стоу, Гаррієт

Бі́чер-Сто́у, Га́ррієт Елі́забет (англ. Beecher Stowe, Harriet Elisabeth; 14.06.1811, м. Лічфілд, шт. Коннектикут, США — 01.07.1896, м. Гартфорд, шт. Коннектикут, США) — письменниця, аболіціоністка, феміністка, філантроп. Писала англійською мовою.

Бічер-Стоу, Гаррієт (Beecher Stowe, Harriet Elisabeth)
Народження	14.06.1811
Місце народження	Лічфілд
Смерть	01.07.1896
Місце смерті	Гартфорд
Місце поховання	Андовері
Місце діяльності	Сполучені Штати Америки
Напрями діяльності	літературна творчість, педагогічна діяльність

Життєпис

Народилася у багатодітній сім’ї священника, кальвіністського проповідника. Навчалась в академії Сари Пірс (одній із перших установ, які заохочували дівчат вивчати не лише мистецькі, а й академічні предмети). Закінчила Гардфордську жіночу семінарію у м. Гардфорді (шт. Коннектикут), де здобула класичну освіту (1827), згодом викладала у цій школі.

Переїхала разом із батьком і сестрою до м. Цинциннаті (шт. Огайо), де батько став президентом теологічної семінарії, а майбутня письменниця викладала в іншій школі, заснованій сестрою. Публікувала оповідання у місцевій пресі. Брала участь у громадському житті, зокрема у дискусіях між прибічниками колонізації та прихильниками скасування рабства.

Разом із чоловіком (був священником і викладачем) переїхала 1850 до м. Брансвік (штат Мен), де її чоловік викладав у коледжі, згодом до м. Андовера (шт. Массачусетс), де він викладав теологію в Андоверській теологічній семінарії (1853–1864), після його виходу на пенсію — у м. Гартфорд (шт. Коннектикут).

Відвідала Велику Британію (1853), де познайомилася з багатьма провідними діячами літератури.

Займалася літературною творчістю. Працювала над відновленням художнього музею і заснуванням Гартфордської художньої школи, яка пізніше стала частиною Гартфордського університету. Фінансово підтримувала та сприяла заснуванню школи для афроамериканських дівчат, яка згодом переросла в Університет округу Колумбія у м. Вашингтоні.

Похована на кладовищі Академії Філліпса у м. Андовері (шт. Массачусетс).

Творчість

Написала понад 30 книг, серед яких романи, спогади про подорожі та збірки статей і листів. Регулярно публікувала в газетах і журналах численні статті, нариси та оповідання. За допомогою своїх творів могла публічно висловлювати свої думки та переконання в той час, коли жінки не мали права голосувати чи обіймати посади.

Перші збірки оповідань — «Замальовки Нової Англії» («New England Sketches»; 1835), «Травнева квітка» («The Mayflower»; 1843).

Світову славу та широку популярність здобув роман «Хатина дядька Тома» («Uncle Tom's Cabin»; 1852), в якому відображено рабовласницьку систему в США і реалістично змальовано тяжкі умови рабства. Це був перший великий роман у США з темношкірим головним героєм. Більшість критиків вважають головними недоліками книги випадковості, непослідовність, мелодраматичну перевантаженість, моралізаторство. Але попри це та певну обмеженість світоглядних позицій авторки у розумінні проблеми ліквідації рабовласництва, її роман сприяв зростанню руху аболіціоністів та ідеологічній підготовці скасування рабства в США. Твір став бестселером (у перший рік книга була продана тиражем 300 тис. примірників, у Великій Британії — 1,5 млн примірників за рік), створено численні театральні постановки. У 19 ст. єдиною книгою, яка за накладами перевершила «Хатину дядька Тома», була Біблія. За понад 160 років після публікації книгу перекладено понад 70 мовами світу. Пізніше «Хатину дядька Тома» було екранізовано ( з епохи кіно німого в першій половині 20 ст.), зокрема й іншими мовами, а також відтворено в різних анімаційних фільмах. Роман залишається одним з найпопулярніших творів дитячої літератури і в 21 ст.

У Російській імперії твір вийшов 1858 у додатку до журналу «Сучасник» («Современник»). Українською мовою роман уперше видано 1918 в скороченому перекладі М. Загірньої. Згодом роман перекладали також О. Діхтяр, В. Буряченко, В. Харитонов, В. Митрофанов, Н. Михальська.

Авторка написала також книгу «Ключ до “Хатини дядька Тома”» («A Key to Uncle Tom's Cabin»; 1853) — публіцистичний коментар до роману. Твір містить документи про становище рабів в Америці.

Гострі соціальні питання порушено в романі «Дред, повість про Прокляте болото» («Dred: A Tale of the Great Dismal Swamp»; 1856) та ін. творах.

Нагороди та визнання

Уведена до Національної зали слави жінок (1986).

Поштова служба США випустила на честь письменниці поштову марку (2007).

Іменем письменниці названо Університет Гарріса — Стоу в м. Сент-Луїсі (шт. Міссурі).

Додатково

Коли письменниця в 1862 відвідала президента А. Лінкольна в Білому домі, він начебто назвав її «маленькою жінкою, яка написала книгу, що поклала початок великій війні між Північчю та Півднем». Це твердження свідчить про вплив роману «Хатина дядька Тома». Однак достовірність цього факту не доведена.

Твори

Uncle Toms Cabin. New York : Barnes & Noble, 2003. 576 p.
Dred: A Tale of the Great Dismal Swamp : in 2 vol. Boston : Phillips, Sampson and Company, 1856.
Укр. перекл. — Хатина дядька Тома. Київ : Дніпро, 1969. 400 с.

Література

Устенко Г. А. Аболиционистские романы Бичер-Стоу. Одесса : [б. и.], 1961. 71 с.
Adams J. R. Harriet Beecher Stowe. Boston : Twayne Publishers, 1989. 131 р.
Donovan J. Uncle Tom's Cabin. Evil, Affliction, and Redemptive Love. Boston : Twayne Publishers, 1991. 136 р.
Johnston N. Harriet: the Life and World of Harriet Beecher Stowe. New York : Beech Tree, 1996. 242 р.
Михальська Н. Бічер-Стоу, Гаррієт // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : в 2 т. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. Т. 1. C. 140–141.
Цебрій І. В. Філософське підґрунтя роману Гаррієт Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома» та його втілення в кінематографі ХХ століття // Філософські обрії. 2017. Вип. 38. С. 89–97.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бічер-Стоу, Гаррієт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бічер-Стоу, Гаррієт (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.04.2025