Бісса

Молода бісса

Бі́сса, спра́вжня каре́тта, морська́ черепа́ха Хоксбі́ла (Eretmochelys imbricata) — вид плазунів родини морські черепахи.

Зміст

1 Таксономія і характеристика
- 1.1 Спосіб життя
2 Поширення та екологія
3 Охорона
4 Значення
5 Додатково
6 Література
7 Автор ВУЕ

Таксономія і характеристика

Єдиний вид у складі роду бісса.

Зовні подібна до зеленої черепахи (Chelonia mydas), проте поступається їй розмірами.

Панцир завдовжки 75–85 см; його максимальна довжина — 90 см, рекордна — 114 см. Середня маса тварин зрідка перевищує 45 кг, великих особин — 55 кг, рекордна вага становить 86 кг. У молодих особин рогові щитки спинного панцира розташовані черепицеподібно. У дорослих черепах щитки вирівнюються, міцніють, панцир набуває серцеподібної або еліптичної форми. У ранньому віці панцир морських черепах Хоксбіла ширший, ніж у дорослому.

Карапакс темно-бурий або каштановий з жовтим чи рожевим візерунком із плям і променів у дорослих особин, темно-зелений або коричневий — у молодих. У задній частині панцир переважно коричневий із блідішими плямами на щитках. Пластрон вкритий 5-ма парами щитків, жовтий, на «кінчику» кожного щитка вздовж двох кілів пластрона також є невеликі бліді цятки. Дитинчата одноріднішого забарвлення. Голова та ласти морських черепах Хоксбіла зі спинного боку темніші. У східно-тихоокеанських популяціях забарвлення черепах іноді майже чорне.

Голова середнього розміру, вузька, із 2-ма парами префронтальних та 3-ма або 4-ма парами заочноямкових лусок. Рило вузьке, видовжене. Верхня щелепа виступає над нижньою, дзьобоподібно загнута, через що тварин цього виду називають гачконосими черепахами. Томіум (гострий край дзьоба) не зазубрений на ріжучому краї, але загнутий на кінчику.

На передньому краї передніх і задніх ласт є по 2 кігті.

Для справжніх каретт характерний статевий диморфізм: самці міцніші, їхні кігті більш вигнуті, а хвости довші, ніж у самиць.

Спосіб життя

Майже увесь час морські черепахи Хоксбіла проводять у воді, на суходіл виходять лише в сезон розмноження. На низькому піщаному березі, в піску неподалік від води, самиця вириває гніздову ямку, куди відкладає яйця, після чого повертається в море. Залежно від розмірів самиці в кладці може бути від декількох десятків до понад 200 кулястих яєць, вкритих шкірястою оболонкою. Гніздування відбувається здебільшого наприкінці весни — протягом літа, з гніздовим циклом 2–3 роки. Інтервали між гніздуваннями тривають 2–3 тижні, в середньому 2,3 кладок за сезон. Тривалість інкубації становить 47–75 днів і залежить від місця та часу. Здебільшого дитинчата з’являються протягом перших годин ночі, коли температура піску нижча за 28°C. Вони швидко знаходять шлях до зони прибою і до досягнення статевого дозрівання стають частиною морського нектону.

Для бісси характерна полігамія: кожна самиця спаровується з різними самцями, що загалом підвищує генетичну життєздатність їхньої популяції.

Бісса — хижа черепаха, живиться асцидіями, губками, мохуватками, молюсками, ракоподібними, рибою, а також водоростями. Наближаючись до прибережних районів черепахи переходять на бентосне (див. Бентос) живлення.

Поширення та екологія

Поширена в усіх тропічних і субтропічних морях Тихого океану та Атлантичного океану між 25° пн. ш. та 35° пд. ш. Найчастіше трапляється на мілководді навколо рифів, заток і бухт, зазвичай закопується в щілини між твердими субстратами (камінням, коралами, покривниками, губками) та водоростями. Черепахи із довжиною панцира до 10 см зазвичай є нектонними тваринами.

Охорона

2008 вид занесено до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи в категорії «Критично загрожений».

Значення

До винайдення пластмас із рогових щитків панциру бісси виготовляли різні галантерейні товари (див. Галантерея), що мали значну популярність і поціновувались. Це спричинило винищення тварин, тепер їм загрожує зникнення.

Морські черепахи Хоксбіла — сучасні представники плазунів, які існують на Землі впродовж останніх 100 млн років. Вони є фундаментальною ланкою морських екосистем і допомагають підтримувати збалансоване функціонування коралових рифів і морських рослинних угруповань.

Додатково

Срібна інвестиційна монета «Черепаха Хоксбіла» номіналом 50 центів (випущена монетним двором Австралії, 2011) стала першою в серії «Життя моря Австралії II — Фауна Рифу».

Література

Evans D., Pemberton L., Carthy R. Wide-Ranging Migration of Post-Nesting Hawksbill Sea Turtles (Eretmochelys imbricata) from the Caribbean Island of Nevis // Marine Biology. 2024. Vol. 171. Is. 9. № 171. URL: https://link.springer.com/article/10.1007/s00227-024-04491-6#citeas
Maurer A. S., Eckert K. L. istributions of the Hawksbill Sea Turtle (Eretmochelys imbricata) in the Western Atlantic Inferred from Satellite Telemetry. Illinois : Wider Caribbean Sea Turtle Conservation Network, 2024. 38 p. URL: https://www.widecast.org/Resources/Docs/23%20-%20Maurer%20and%20Eckert%20(2024)%20Migratory%20Corridors%20of%20Hawksbills%20in%20the%20Western%20Atlantic.pdf
Dunbar S. G., Evans D. R., Eggers L. R. et al. Inter-Nesting Area Use, Migratory Routes, and Foraging Grounds for Hawksbill Turtles (Eretmochelys imbricata) in the Western Caribbean // PloS One. 2025. Vol. 20. Is. 3. P. 1–27. URL: https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0317778
The Reptile Database. Eretmochelys imbricate (Linnaeus, 1766) / Ed. by P. Uetz // The Register of Antarctic Species. URL: https://ras.biodiversity.aq/aphia.php/aphia.php?p=taxdetails&id=137207