Бірі, Воллес Фіцджеральд

Бі́рі, Во́ллес Фі́цджеральд (англ. Beery, Wallace Fitzgerald; 01.04.1885, ферма неподалік м. Смітвілл, округ Клей, штат Міссурі, США — 15.04.1949, м.Беверлі-Гіллз, шт. Каліфорнія, США) — актор, лауреат премії «Оскар».

Бірі, Воллес Фіцджеральд (Beery, Wallace Fitzgerald)
Народження	01.04.1885
Місце народження	Смітвілл
Смерть	15.04.1949
Місце смерті	Беверлі-Гіллз
Напрями діяльності	кіномистецтво

Відзнаки
Премії	Оскар, Кубок Вольпі

Життєпис

Народився у фермерській сім’ї. У 1890-х родина переїхала з ферми до м. Канзас-Сіті, де батько працював поліцейським.

Під час навчання в школі за наполяганням батьків брав уроки гри на фортепіано. Академічне навчання не захоплювало хлопця, він кинув школу та втік із дому. Після повернення влаштувався працювати чистильником на залізничній сортувальній станції. 1901 вдруге втік із дому і влаштувався працювати помічником дресирувальника слонів до «Цирку братів Рінглінг, Барнума і Бейлі» (англ. «Ringling Bros. and Barnum & Bailey Circus»). 1904 перебрався до м. Нью-Йорку, де на той час уже займався акторською справою його старший брат Н. Н. Бірі (1882–1946; США). Співав у хорі та виконувати партії баритона в оперетах. Невдовзі відбулися його дебютні виступи на літніх театральних сценах та на Бродвеї. Відтоді виконував ролі в театрі, а згодом — у кіно.

Творчість

У листопаді 1905 зіграв одну з головних ролей — Чарлі у мюзиклі «Красуня Заходу» (англ. «The Belle of the West») композитора К. Гошни за п’єсою Г. В. Сміта (режисер Е. Е. Роуз), у серпні — листопаді 1907 виконав свою найвдалішу ранню театральну роль — кореспондента Г’юїтта у мюзиклі «Янкі-турист» (англ. «Yankee Tourist») композитора А. Дж. Робіна за п’єсою Р. Г. Девіса (режисер Дж. Меріон).

1913 переїхав до м. Чикаго на запрошення кінокомпанії «Ессеней Студіос» (англ. «Essanay Studios»). Першою роллю Бірі, ймовірно, була роль містера Стронга у німій короткометражній комедії «Його спортивна дружина» (1913). Згодом переїхав до Каліфорнії, де «Ессеней Студіос» мала свій філіал. Виконував роль шведської покоївки Свіді в популярній серії короткометражних комедійних фільмів (1914–1916).

Після низки комедійних ролей у ранніх німих фільмах Бірі суттєво розширив своє акторське амплуа: виконував ролі як позитивних драматичних героїв, так і злодіїв та бандитів. Серед найвдаліших і найвідоміших ролей у німих фільмах: індіанець Магуа в пригодницькій драмі за романом Дж. Ф. Купера «Останній з могікан» (1920, режисери М. Турнер, К. Браун), бандит Бак Маккей у комедійному вестерні «Підсумок новин» (1920, режисер Дж. Г. Мелфорд), король Річард Левове Серце в пригодницькій кінострічці «Робін Гуд» (1922, режисер А. Двон), професор Челленджер у знятому за мотивами роману А. К. Дойла фантастичному фільмі «Загублений світ» (1925, режисер Г. О. Гойт), Боцман в історичному фільмі «Старі броненосці» (1926, режисер Дж. Круз), Воллі у військовій комедії «Зараз ми в повітрі» (1927, режисер Ф. Страєр), Оклахома Ред в пригодницькій драмі «Жебраки життя» (1928, режисер В. Веллмен; у фільмі є звукові фрагменти).

На відміну від багатьох інших акторів кіно німого, Бірі не мав кар’єрних труднощів з появою кіно звукового. Навпаки, його сильний від природи та розвинутий завдяки співу протяжний голос з грубуватим тембром привернув увагу режисерів та продюсерів. Зокрема, голлівудський продюсер І. Г. Тальберг (1899–1936; США), відомий умінням розпізнавати перспективні сценарії та «зоряний» потенціал акторів, запропонував Бірі роботу на студії «Метро-Голдвін-Маєр» («Metro-Goldwyn-Mayer»). Подальша акторська кар’єра Бірі пов’язана переважно з цією кіностудією.

Майже на початку своєї роботи у звуковому кіно за роль кримінального злочинця Бутча Шмідта у фільмі «Казенний будинок» (інша назва — «Великий будинок»; 1930, режисер Дж. Гілл) Бірі 1930 був номінований на «Оскар» за найкраще виконання головної чоловічої ролі. Фільм став однією з перших американських тюремних драм і заклав основи популярності цього жанру.

Вдруге актор номінований на «Оскар» у 1932 за роль колишнього боксера-чемпіона Енді Перселла у спортивній драмі «Чемпіон» (1931, режисер К. В. Відор).

За роль національного героя Мексики Панчо Вільї у біографічному фільмі «Хай живе Вілья!» (1934, режисери Дж. Конвей, Г. В. Говкс, В. О. Веллман) Бірі відзначений на МКФ у Венеції (1934).

Серед інших акторських робіт 1930-х: капітан риболовецького судна Білл у фільмі «Мін і Білл» (1930, режисер Дж. В. Гілл), багатій-промисловець Прайзінг у знятій у стилістиці ар-деко драмі «Гранд-готель» (1932, режисер Е. Гулдінг), Джон Сільвер в екранізації роману Р. Л. Стівенсона «Острів скарбів» (1934, режисер В. Флемінг).

У 1940-х Бірі продовжував багато зніматися в кіно, хоча під кінець десятиліття його кар’єра дещо пішла на спад. Останнім фільмом Бірі став комедійний вестерн «Великий Джек» (1949, режисер Р. Торп), у якому він зіграв головну роль Великого Джека Горнера. Через три дні після виходу на екрани свого останнього фільму Бірі помер у своєму будинку в Беверлі-Гіллз від серцевого нападу. На його могилі є напис: «Жодна людина не є незамінною, але деякі все ж незамінні».

Загалом за свою 36-річну кар’єру у кіно Бірі знявся у близько 250 фільмах.

Нагороди та визнання

Лауреат премії «Оскар» (1932) у номінації «найкраща чоловіча роль» за роль Енді Перселла у спортивній драмі «Чемпіон» (1931).

Нагороджений Великою золотою медаллю Національної фашистської асоціації за найкращу чоловічу роль (1934; тепер Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль) МКФ у Венеції за роль Панчо Вільї у біографічному вестерні «Хай живе Вілья!» (1934).

На Алеї слави в Голлівуді на честь актора відкрито зірку № 7001 за внесок у кіноіндустрію (1960, посмертно).

Додатково

Акторська гра Бірі у ролі Бутча Шмідта у фільмі «Казенний будинок» (1930) була пародійована Л. Нільсеном (1926, Канада — 2010, США) під час виконання ролі лейтенанта Френка Дребіна у фільмі «Голий пістолет 33 ⅓: Остання образа» (1994, режисер П. Сігал).

У зеніті акторської слави Бірі 1932 уклав з «Метро-Голдвін-Маєр» контракт, згідно з яким йому мали платити на 1 долар більше, ніж будь-якому іншому контрактному актору студії. Така умова зробила Бірі найбільш високооплачуваним кіноактором початку 1930-х.

Зовнішність Бірі була використана під час створення персонажа Джона Сільвера у мультфільмі «Планета скарбів» (2002, режисери Дж.Е. Маскер, Р. Ф. Клементс).

Бірі згадано у фільмі «Бартон Фінк» (1991, режисери Дж. Д. Коен, І. Дж. Коен), у якому головний герой найнятий для написання сценарію фільму про реслінг з Бірі в головній ролі. В іншому фільмі братів Коенів «Аве, Цезар!» (2016) є сцена з глузливою назвою «Конференц-зала Воллеса Бірі» в голлівудській студії.

Бірі мав власний літак і самостійно управляв ним. У 1916 Бірі впіймав поблизу острова Санта-Каталіна гігантського чорного морського окуня вагою 515 фунтів (234 кг), встановивши рекорд, який тримався 35 років.

Старший брат актора В. Ч. Бірі (1879–1949; США) зіграв лише одну роль в кіно та працював продюсером; голлівудськими акторами були брат Н. Н. Бірі та племінник Н. Л. Бірі-молодший (1913–1994; США).

Література

Wise J., Rehill A. Stars in Blue: Movie Actors in America's Sea Services. Annapolis : Naval Institute Press, 2007. 316 p.

Автор ВУЕ

Л. Л. Корнєєва

Покликання на цю статтю: Корнєєва Л. Л. Бірі, Воллес Фіцджеральд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бірі, Воллес Фіцджеральд (дата звернення: 10.10.2026).

Оприлюднено: 04.03.2025