Білоус, Аполлон Максимович

Білоу́с, Аполло́н Макси́мович (Бєлоус; 27.01.1929 м. Кам’янець-Подільськ, тепер Кам’янець-Подільський Хмельницької обл., Україна — 04.01.1999, м. Харків, Україна) — учений у галузі медицини та кріобіології, професор (з 1970), член-кореспондент АН УРСР, НАН України (з 1988), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992).

Білоус, Аполлон Максимович
Народження	27.01.1929
Місце народження	Кам’янець-Подільський
Смерть	04.01.1999
Місце смерті	Харків
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	Кріобіологія

Життєпис

Народився в сім’ї бухгалтера й домогосподарки. Батько репресований (див. Репресії) 1939.

Закінчив семирічну школу та Кам’янець-Подільську фельдшерсько-акушерську школу після Другої світової війни (1949, із відзнакою; тепер Кам’янець-Подільський медичний фаховий коледж). Продовжив навчання у Київському медичному інституті (1949‒1955, тепер Національний медичний університет імені О. О. Богомольця), спеціалізувався в галузі клінічної хірургії, на останньому курсі самостійно оперував.

Після закінчення інституту працював у м. Алчевську хірургом у медсанчастині тресту «Алчевськбуд» та в міській лікарні (1955‒1957). Підвищував кваліфікацію в галузі травматології.

Продовжив навчання в аспірантурі (1957‒1960) Українського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології ім. проф. М. І. Ситенка (м. Харків, тепер Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України). Здобув ступінь кандидата (1961), а згодом доктора (1969) медичних наук. Працював у НДІ ортопедiї та травматологiї: клінічний ординатор (1958–1960), науковий співробітник (1960–1962), завідувач біохімічної лабораторії (1962–1971), одночасно (1962– 1965) виконував обов’язки вченого секретаря Інституту.

1972–1999 — завідувач відділу кріобіохімії Iнституту проблем крiобiологiї і крiомедицини НАН України.

1985–1998 був заступником головного редактора новозаснованого наукового журналу «Кріобіологія» (з 1991 — «Проблеми кріобіології», з 2012 дотепер — «Проблеми кріобіології і кріомедицини»).

Обраний 15.01.1988 членом-кореспондентом Відділення біохімії, фізіології і теоретичної медицини АН УРСР (тепер Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України).

Наукова діяльність

Дисертаційні дослідження вів у піонерній галузі — вивчення регуляторної ролі мікроелементів, кислот нуклеїнових і білків у процесах регенерації кісток, методів прискорення репаративної регенерації кісткової тканини. Результати цих досліджень здобули широке визнання у наукових колах.

Запрошений на посаду очільника відділу кріобіохімії новоствореного Iнституту проблем крiобiологiї і крiомедицини — першої в світі установи (засн. 1972), яка комплексно розробляє сучасні медико-біологічні кріотехнології.

Засновник наукової школи та нового напряму досліджень — біохімії мембранних структур клітин за умов низьких температур. Один із ініціаторів та організаторів загальної науково-технічної програми з проблем кріобіології. Вивчав фізико-хімічні властивості та механізми структурно-функціональної перебудови мембран плазматичних і цитоскелету клітин внаслідок дії екстремальних чинників (широкого діапазону низьких температур). Разом із науковим колективом працював над молекулярно-клітинною концепцією кріопошкоджень, а також технологією кріоконсервування клітинних суспензій.

Автор і співавтор понад 300 наукових праць, серед яких 15 монографій та 18 винаходів.

Визнання

Нагороджений медаллю «За доблесну працю», Почесною Грамотою Президії ВР УРСР (1979), преміями імені О. Богомольця АН УРСР (1980), імені О. Палладіна АН УРСР (1990).

Державну премію України в галузі науки і техніки отримав 19.12.1992 (разом із групою учених, серед яких А. Гольцев, С. Лаврик та ін.) за цикл праць «Створення наукових основ та методів кріоконсервування клітинних суспензій і їх застосування у медицині».

Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України заснував щорічну премію, названу на честь А. Білоуса, якою нагороджують молодих учених (до 35 р.) або колективи молодих учених (до 3 осіб) за кращі наукові роботи в галузі кріобіології та кріомедицини.

Праці

У с п і в а вт . — Микроэлементы в костной ткани. Москва : Медицина, 1968. 232 с.
Введение в криобиологию. Киев : Наукова думка, 1975. 343 с.
Структурные изменения биологических мембран при охлаждении. Киев : Наукова думка, 1982. 256 с
Вода и водные растворы при температурах ниже 0° С. Киев : Наукова думка, 1985. 388 с.
Криоконсервация репродуктивных клеток. Киев : Наукова думка, 1986. 206 с.
Криобиология. Киев : Наукова думка, 1994. 430 с.

Література

Мазурик Є. В. Академік Аполлон Максимович Білоус — уродженець Кам’янця-Подільського // Нариси про минуле і сьогодення медицини Кам’янця-Подільського та Хмельниччини. Кам’янець-Подільський : Абетка, 1999. С. 234‒237.
Палій В. М., Храмов Ю. О. Бєлоус Аполлон Максимович // Національна академія наук України. 1918–2008: Персональний склад. 5-те вид., випр. і допов. Київ : Фенікс, 2008. С. 130–131.
Палій В. М. Бєлоус Аполлон Максимович // Національна академія наук України. 1918–2013: Персональний склад. 6-те вид., випр. і допов. Київ : Фенікс, 2013. С. 170.
Будзей О. Аполлон із Кам’янця-Подільського // Вічний Кам’янець. 2014. URL: https://kampod.at.ua/publ/znakhidki_vid_o_budzeja/personaliji/apollon_iz_kam_jancja_podilskogo/35-1-0-742
Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки: Хмельницька область. Хмельницький : Стрихар А. М., 2022. 96 с.
Білоус Аполлон Максимович // Бібліотечний портал Національної академії наук України. URL: http://e-libnas.nbuv.gov.ua/uk/person/IDP046951028322

Автор

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Білоус, Аполлон Максимович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білоус, Аполлон Максимович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.12.2024