Алчевськ

Алчевськ з висоти

Алчéвськ (з 1895 — Юр’ївка, з 1903 — Алчевське, з 1926 — Ворошиловське, з 1932 — Ворошиловськ, у 1961–1991 — Комунарськ) — місто обласного підпорядкування Луганської області, Україна.

Алчевськ (Алчевськ)

Країна Україна
Область Луганська область
Засновано 1895
Чисельність населення (тис.осіб) 109,236
Територія (кв.км.) 49,5

Географічне положення

Місто розташоване у центральній частині Донбасу, за 45 км від м. Луганська, неподалік від кордону Луганської та Донецької областей. На півдні межує із м. Перевальск, на заході – із м. Кипуче (до 2016 – Артемівськ) Перевальського району. Територія — 49,5 км2.

Історична довідка

Засновано 1895 як робітниче поселення Юр’ївка, яке 1903 дістало назву Алчевське на честь українського підприємця, фактичного засновника міста й Донецько-Юр’ївського металургійного заводу (тепер — Алчевський металургійний комбінат) О. Алчевського. Статус міста і назву Алчевськ набуло 1932. Упродовж 1917–1919 влада в Алчевську неодноразово змінювалася, радянську владу надовго встановлено з 26.12.1919. У 1929 завершено будівництво коксохімічного заводу. З 12.07.1942 по 02.09.1943 тривала гітлерівська окупація міста. Після Другої світової війни на металургійному комбінаті було зведені агломератну фабрику, нові доменні печі та прокатні стани. Коксохімічний завод було розширено втричі. Зʼявилися підприємства легкої промисловості, були збудовані нові житлові мікрорайони, запущено перший у Луганській області тролейбус. 1991 за результатами міського референдуму місту остаточно повернуто назву Алчевськ. З квітня 2014 – у зоні проведення Антитерористичної операції на Сході України, з червня 2014 – під контролем збройних терористичних угруповань.

Населення

Алчевськ – друге за чисельністю населення місто Луганської області. Загальна кількість населення — 109,236 тис. осіб (2017, оцінка), густота населення — 2185 осіб/км2.

Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): українці — 51,6 %, росіяни — 44,6 %, білоруси — 1,1 %, інші національності — 2,6 %. Розподіл населення в Алчевську за рідною мовою: українська — 15,26%, російська — 83,58 %, білоруська 0,14%, вірменська — 0,12%. У структурі населення чоловіків 46,3%, жінок —53,7% (2011).

Природний і механічний приріст населення, як і майже у всіх містах Донбасу, — від’ємний. У 2001 у місті мешкало 119 тис. ос., тоді як у 1989 – 134 тис. ос.

Клімат

Клімат помірно континентальний, пересічні температури січня — -4,2 °С, липня — +23,3 °С, середньорічна кількість опадів — 460–490 мм на рік.

Господарство

Головним промисловим підприємством міста був «Алчевський металургійний комбінат», у складі якого діяли доменне, киснево-конверторне, прокатне металургійне виробництво та коксохімічний завод (у 2017 комбінат було частково зупинено). Швейна і галантерейна фабрики були збудовані після 2-ї Світової війни для працевлаштування жіночого населення міста. Інші промислові підприємства: завод «Метали і полімери», домобудівельний комбінат, мʼясокомбінат, хлібозавод. Станом на 2019, майже всі промислові підприємства Алчевська не працюють. До 2014 були розвинені окремі галузі сфери послуг – роздрібна торгівля, гуртова торгівля металопрокатом та будматеріалами, освіта й видавництво, пасажирські перевезення.

Станція Комунарськ Донецької залізниці приймала вантажні і пасажирські потяги далекого і приміського сполучення, від середини 2014 пропускає лише обмежений обсяг вантажів та приміські дизель-потяги. У місті 2 автостанції.

Викиди потужних металургійного та коксохімічного комбінатів істотно забруднювали атмосферу, концентрація пилу, окисів вуглецю та сірки у Алчевську завжди були високі. На північній та західній окраїнах міста — великі відвали шлаку.

Наука, освіта, культура

Станом на 2014 в Алчевську діяли Донбаський державний технічний університет (до 1992 - Комунарський гірничо-металургійний інститут, до 2004 - Донбаський гірничо-металургійний інститут, у 2014 – частково переведений до м. Лисичанськ), індустріальний технікум, металургійний і торговельно-кулінарний ліцеї, ПТУ. Заклади середньої освіти складалися з 17 шкіл (у т.ч. 4 гімназій), позашкільної освіти – з музичних, художньої, спортивних шкіл, центру дитячої та юнацької творчості, науково-технічного та еколого-натуралістичного центрів. Діяв міський музей.

Спорт

Багатофункціональний стадіон «Сталь» уміщує 9,2 тис. глядачів, до початку Антитерористичної операції був домашньою ареною футбольного клубу «Сталь». При ДЮСШ працював басейн «Будівельник».

Уродженці

Тут народилися:




Література

  1. Лаврів П. І. Історія Південно-Східної України. Львів : Слово, 1992. 152 с.
  2. Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939–1959 рр.). Донецьк : Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, 2008. 192 c.
  3. Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945–1991 рр. Донецьк : Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка ; Східний видавничий дім, 2012. 552 с.
  4. ПАО «Алчевский металлургический комбинат» (офіційний сайт). URL: https://amk.lg.ua/

Автор ВУЕ

Ю. О. Кисельов

Покликання на цю статтю:
Кисельов Ю. О. Алчевськ // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алчевськ (дата звернення: 18.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 04.11.2019