Біланюк, Петро-Борис

Біланюк Петро.png

Біланю́к, Петро́-Бори́с Тере́нтійович (Тере́шкович) (англ. Bilaniuk, Petro-Borys; 04.08.1932, м. Заліщики, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл., Україна — 08.09.1998, м. Торонто, Канада) — богослов, історик церкви, релігієзнавець, дійсний (з 1978) та почесний (з 1996) член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ) в Канаді, доктор богослов’я (з 1961), доктор філософії (з 1972), дійсний член Української вільної академії наук у Канаді (з 1980). Писав українською, латинською, англійською, німецькою мовами.

Біланюк, Петро-Борис

Народження 04.08.1932
Місце народження Заліщики
Смерть 08.09.1998
Місце смерті Торонто
Напрями діяльності богослов'я, історія церкви, релігійна і громадська діяльність
Традиція/школа греко-католицизм

Життєпис

Перші роки дитинства мешкав у м. Заліщиках, згодом родина переїхала до м. Любліна (тепер Польща). В кінці Другої світової війни сім’я емігрувала до Німеччини, 1949 — до Канади.

1951 вступив на навчання на філософський факультет Монреальського університету. 1953 закінчив духовну семінарію в м. Монреалі та продовжив навчання на богословському факультеті університету. 1955 отримав ступінь бакалавра теології.

Упродовж 1955–1965 навчався у Папському університеті в Римі (Università pontificie). Одночасно вів богословські студії в Мюнхенському університеті Людвіга та Максиміліана, де 1961 захистив докторат із богослов’я та історії церкви. Від 1962 — професор богослов’я у Коледжі Св. Михайла Торонтського університету.

У 1966–1972 — редактор часопису «За рідну церкву».

1972 захистив докторат із філософії в Українському вільному університеті (УВУ, м. Мюнхен) за темою «П’ятий Латеранський собор (1512—1517) і Східні Церкви» [англ. «The Fifth Lateran Council (1512–1517) and the Eastern Churches»].

Багато викладав: у 1973–1997 — на філософському факультеті УВУ (з 1975 — на посаді професора історії Української церкви), з 1974 — професор релігійних студій в Торонтському університеті, з 1978 — професор богослов’я Фордгемського університету в м. Нью-Йорку.

Був одружений, виховав 4-х синів. Через перебування у шлюбі тривалий час не міг отримати висвячення в сан. 1980 прийняв дияконські свячення; 18.04.1981 хіротонізований на священника патріархом Йосипом Сліпим. 1988 піднесений до гідності митрофорного протоієрея. Служив у греко-католицький церкві Св. Миколая в Торонто.

Діяльність

Вів продуктивну наукову, викладацьку, просвітницьку, громадську діяльність. Основні царини богословських і філософських зацікавлень: рання патристика, христологія, сотеріологія, історія, сучасний стан і майбутнє церкви в Україні, історія Східних церков, канонічне право, історія української культури. Досліджував ідейну спадщину П. Тейяра де Шардена, Г. Сковороди та ін. Автор 13 книг і понад 160 статей.

У наукових розвідках, викладанні, публічних лекціях поширював знання про причини і наслідки Берестейської унії 1596, традиції Української греко-католицької церкви, обставини її катакомбного існування в СРСР. Вітав рішення Другого Ватиканського собору щодо збереження власних традицій у східно-католицьких церквах. Був ревним прихильником помісності Української церкви, створення Патріархату УГКЦ, висвячення одруженого священства, збереження української релігійної й народної обрядовості. Прагнув протидіяти латинізації УГКЦ.

Опікувався практичними інтересами діаспори, брав участь у мирянському русі в Канаді, підтримував зв’язки з провідними українськими діячами за кордоном.

Провадив науково-організаційну роботу: з вересня 1970 — член управи НТШ Канади, голова редколегії видань НТШ. Був співредактором «Ювілейного збірника наукових праць з нагоди 100-річчя НТШ і 25-річчя НТШ у Канаді» (1977), перших томів «Студій зі Східного християнства» («Studies in Eastern Christianity», т. 1–5, 1977–1998).

Член низки громадських і фахових науково-просвітніх організацій: Українського історичного товариства, Українського генеалогічного та геральдичного товариства, Католицького теологічного товариства Америки (Catholic Theological Society of America), Міжнародного товариства політичної психології (International Society of Political Psychology), Американської академії медієвістики (Medieval Academy of America), Американської асоціації Тейяра де Шардена (American Teilhard Association), Товариства з наукових досліджень релігії (Society for the Scientific Study of Religion), Північно-Американського товариства Карла Барта (Karl Barth Society of North America). Дійсний член УВАН у Канаді (Ukrainian Free Academy of Sciences in Canada, 1980).

Заповів власну бібліотеку фондам Інституту східно-християнських студій ім. митрополита Андрея Шептицького (тепер у складі Торонтського університету).

Визнання

Нагороджений Золотою медаллю святих Петра і Павла (1966, від папи Івана Павла ІІ), мав інші церковні та світські пам’ятні нагороди.

Почесний доктор університету в Тусоні (шт. Аризона, США) з 1982, почесний доктор Колегії св. Томи в Монреалі з 1985.

1985 р. патріарх Мирослав Іван Любачівський підніс о. Біланюка до гідності почесного крилошанина Львівської архієпархії.

Почесний член НТШ Канади (з 1996).

Додатково

Сучасники та учні згадують П.-Б. Біланюка як людину сміливу й прогресивну у висловлюваннях, тверду у переконаннях, наділену інтелектуальним і проповідницьким обдаруванням.

Праці

  • The Christology of Teilhard de Chardin. New York : Fordham University, 1964. 133 p.
  • Українська церква, її сучасне й майбутнє. Торонто; Чикаго : Комітети Оборони Обряду і Традицій Української Католицької Церкви в Канаді і З.Д.А., 1966. 34 с.
  • Studies in Eastern Christianity : in 5 vol. Munich; Toronto : Ukrainian Free University, 1977–1997.
  • Божа істина, краса і любов: проповіді, доповіді і розвідки. Дрогобич : Відродження, 1995. 378 с.
  • Theologische und Kirchengeschichtliche Betrachtungen aus dem Morgenlande. München; Toronto : Ukrainische Freie Universität, 1998. 136 p.

Література

  1. Ukrainians in North America: A Biographical Directory of Noteworthy Men and Women of Ukrainian Origin in the United States and Canada / Ed. by D. M. Shtohryn. Champaign : Association for the Advencement of Ukrainian Studies, 1975. 424 p.
  2. Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпег : Українська Вільна Академія Наук, 1986. 735 с.
  3. Журавлина книга : в 3 ч. / За ред. Б. І. Мельничука. Тернопіль : Державний архів Тернопільської області, 1999. Ч. 1. 242 с.
  4. Ясь О. Біланюк Петро-Борис // Енциклопедія «Наукове товариство імені Шевченка». 2015. URL: http://encyclopedia.com.ua/search_articles.php?id=300
  5. Поліщук Н. Отець Петро Біланюк: український богослов ХХ століття // Християнин і світ. URL: http://xic.com.ua/z-zhyttja/20-svidchennja/425-petro-bilanjuk-ukrajinskyj-bogoslov-hh-stolittja
  6. Стех Я. До 80-річчя о. д-ра Петра-Бориса Біланюка // Християнин і світ. URL: http://www.xic.com.ua/z-istoriji-dumky/3-bogoslovja/182-do-80-richchja-o-d-ra-petra-borysa-bilanjuka

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Біланюк, Петро-Борис // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біланюк, Петро-Борис (дата звернення: 26.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.01.2022

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ