Біжучі хвилі
Біжу́чі хви́лі — періодичні зміни у часі та просторі параметрів середовища, пов’язані з перенесенням енергії (на відміну від стоячих хвиль).
Біжучі хвилі поширюються в одному напрямі в необмеженому однорідному середовищі. В обмежених структурах біжучі хвилі виникають під дією змінного збудження за відсутності відбиття хвиль. Така можливість реалізується під час поширення хвилі пружної в стрижні, який на кінці має навантаження, що цілковито поглинає енергію біжучих хвиль. Електромагнітні біжучі хвилі можуть бути збуджені за допомогою антен, а також у довгій лінії, кабелі або хвилеводі за відсутності відбиття від кінця.
Якщо пристрій має велику довжину та значне згасання, то біжучі хвилі можуть існувати і в обмеженій структурі. При цьому енергія біжучих хвиль поглинається раніше, ніж вона досягає межі структури, тому відбита хвиля не може виникнути.
Біжучі хвилі поширюються також у замкнених системах типу кільця, тора або вздовж бічної поверхні диска. Енергія, яку переносить біжуча хвиля, визначається вектором Миколи Умова— Джона Генрі Пойнтінга і пропорційна квадратові амплітуди хвилі. Напрямок поширення енергії збігається з напрямком поширення хвилі для середовищ із нормальною дисперсією і протилежний йому в середовищах із негативною дисперсією.
Література
- Кучерук І. М., Горбачук І. Т., Луцик П. П. Загальний курс фізики : у 3 т. Київ : Техніка, 1999. Т. 1. 536 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Яковенко В. М. Біжучі хвилі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біжучі хвилі (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.04.2021
