Антена

Антена «хвильовий канал»

Анте́на (лат. аntenna — рея) — пристрій, що випромінює або приймає електромагнітні хвилі (радіохвилі).

Історична довідка

Перші антени були створені Г. Герцем 1886–1888 у процесі його досліджень із доведення існування електромагнітних хвиль.

Характеристика

У передавальній антені енергія високочастотного струму перетворюється на енергію електромагнітних хвиль.

У приймальній антені енергія таких хвиль перетворюється на енергію струму високої частоти.

Антени різних типів характеризують за:

• діаграмою спрямованості — залежністю інтенсивності (напруженості) електричного (магнітного) поля або потужності випромінювання від напряму поширення електромагнітних хвиль;
• коефіцієнтом спрямованої дії — відношенням максимальної потужності випромінювання спрямованої антени до потужності випромінювання в тому самому напрямі еталонної (спрямованої) антени, якщо їхні повні потужності дорівнюють одна одній.
• коефіцієнтом корисної дії (ККД) — відношенням потужності випромінювання до всієї підводжуваної потужності (ККД 60–90 %);
• коефіцієнтом підсилення — добутком коефіцієнта спрямованої дії та ККД;
• опором випромінювання — відношенням потужності випромінювання до квадрата ефективного значення струму (цей опір становить десятки й сотні Омів);
• поляризацією випромінювання поля — положенням вектора електричного поля в напрямі випромінювання.

Ці характеристики зберігаються сталими у вузькій (резонансні антени) або в широкій (діапазонні, частотно-незалежні антени) смузі частот.

Класифікація та застосування

За призначенням і конструкцією розрізняють антени лінійні, апертурні та антенні ґратки. У лінійних антенах випромінюючі елементи невеликого (порівняно з довжиною хвилі) поперечного розміру й порівняного з довжиною хвилі поздовжнього розміру. До лінійних належать антени вібраторні, щілинні й рамкові.

Застосовують їх у телебаченні, радіозв’язку, радіоастрономії.

В апертурних антенах (їхній розмір значно більший за довжину хвилі) можна визначити уявну поверхню (апертуру), через яку проходить весь потік випромінюваної електромагнітної енергії.

Апертурними є антени акустичного (рупорні антени) й оптичного (дзеркальні, лінзові антени) типів, а також антени поверхневих хвиль (пласкі, стрижневі).

Такі антени застосовують у радіолокації, радіорелейному зв’язку, радіоастрономії.

Література

1. Згуровский М. З., Ильченко М. Е., Кравчук С. А. и др. Микроволновые устройства телекоммуникационных систем: Распространение радиоволн. Антенные и частотно-избирательные устройства. Киев : Політехніка, 2003. 454 c.
2. Ільницький Л. Я., Савченко О. Я., Сібрук Л. В. Антени та пристрої надвисоких частот. Київ : Відкрите АТ «Укртелеком», 2003. 496 c.
3. Vogelgesang R., Esslinger M., Khunsin W. et al. Optical Nano-Antennas // Nano Letters. 2011. Vol. 11. Is. 7. P. 2819–2824. URL: https://www.fkf.mpg.de/88022/IV_06_08.pdf
4. Радиотехника. Энциклопедия / Под ред. Ю. Л. Мазора, Е. А. Мачусского, В. И. Правды. 3-е изд. Москва : Издательский дом «Додэка-ХХI», 2016. 944 с.
5. Bala R., Marwaha A. Investigation of Graphene Based Miniaturized Terahertz Antenna for Novel Substrate Materials // Engineering Science and Technology, an International Journal. 2016. Vol. 19. Is. 1. P. 531–537. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2215098615001263
6. Mitsubishi Electric's SeaAerial Antenna Uses Seawater Plume // Mitsubishi Electric. 2016. URL: http://www.mitsubishielectric.com/news/2016/0127.html
7. Choi C. Q. Tiny Membrane-Based Antennas // IEEE Spectrum. 2017. URL: https://spectrum.ieee.org/tech-talk/telecom/wireless/tiny-membranebased-antennas

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Антена // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антена (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.02.2021