Бідло, Ярослав

Бі́дло, Яро́слав (чеськ. Bidlo, Jaroslav; 17.11.1868, с. Заборжі-над-Лабою, тепер Кутногірський округ, Чехія — 01.12.1937, м. Прага, тепер Чехія) — історик-славіст і візантолог, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (з 1923).

Бідло, Ярослав (Bidlo, Jaroslav)
Народження	17.11.1868
Місце народження	Заборжі-над-Лабою, Чехія
Смерть	01.12.1937
Місце смерті	Прага, Чехія
Alma mater	Карлов університет
Напрями діяльності	історик-славіст, візантолог

Життєпис

Народився в сім’ї сільського вчителя.

За наполяганням батьків здобув теологічну освіту в римо-католицькій духовній семінарії (1889, склав випускні іспити достроково), після чого вступив на чеськомовне відділення філософського факультету Карлового університету у м. Празі.

В університеті зосередився на вивченні католицької догматики й середньовічної історії Європи, готуючи перші наукові праці під керівництвом Я. Голла (1846–1929; тепер Чехія). 1892–1893 провів у Ягеллонському університеті в м. Кракові, вивчаючи польську історіографію історії середніх віків.

Після закінчення університету (1894) упродовж року викладав історію в Першій чеській реалці (чеськ. První česká reálka) у м. Празі. 1895 запрошений викладати східноєвропейську історію до Карлового університету. 1906 здобув звання професора. Обіймав посаду професора чеськомовного Карлового університету до кінця життя.

Помер і похований у м. Празі.

Діяльність

Наукові зацікавлення Бідло охоплювали славістику (зокрема історію Чехії, Польщі й Давньої Русі) і балканістику (зокрема історію Візантії). Виступав у науковій періодиці з рецензіями на студії польських і українських науковців.

Серед найважливіших праць: «Некрологіум польської гілки Чеських братів» (чеськ. «Nekrologium polské větve Jednoty bratrské»; 1897), «Чеські брати в першому вигнанні» (чес. «Jednota bratrská v prvním vyhnanství»}}; 1903), «Історія Росії в 19 ст.» (чеськ. «Dějiny Ruska v XIX. století»; 1907–1908), «Про історію слов’янства як цілість» (чеськ. «O historii Slovanstva jako celku»; 1911), «Візантійська культура» (чеськ. «Kultura byzantská»; 1917), «Історія слов’янства (чеськ. «Dějiny Slovanstva»; 1927).

Після Першої світової війни долучився до підтримки українських емігрантів у Чехословаччині. На початку 1920-х був головою Чесько-українського комітету допомоги українським і білоруським студентам, брав участь у пошуку фінансових засобів для надання стипендій студентам із числа українських емігрантів. Налагодив академічну співпрацю з українськими науковцями у м. Празі. Був членом Українського історико-філологічного товариства у м. Празі, виступав на його заходах.

1935 виголосив доповідь у пам’ять про М. Грушевського в Українському академічному комітеті в м. Празі (допрацьований текст того ж року опубліковано окремою брошурою).

Визнання

Дійсний член Чеської імператорсько-королівської академії наук (1917, надзвичайний член з 1904).

Дійсний член Чеської академії наук і мистецтв (1927, надзвичайний член з 1921, член-кореспондент з 1909).

Дійсний член Польської академії знань у м. Кракові і низки наукових товариств.

Праці

Nekrologium polské větve Jednoty bratrské. Praha : Královská česká společnost náuk, 1897. 40 p.
Jednota Bratrská v prvním vyhnanství : v 4 č. Praha : Bursik & Kohout, 1900–1932.
Dějiny Ruska V Devatenáctém Století : v 2 díl. Praha : J. Otto, 1907–1908.
Kultura byzantská: její vznik a význam. Praha : Jos. R. Vilímek, 1917. 44 p.
Michal Hruševs’kyj. Praha : Česká akademie věd a umění, 1935. 43 p.

Література

Doroszenko D. Profesor Jarosław Bidlo // Elpis. 1935. № 11. P. 209–235.
Štaif J. Historici, dějiny a společnost : v 2 č. Praha : Univerzita Karlova, 1997. Č. 2. 392 p.
Kutnar F., Marek J. Přehledné dějiny českého a slovenského dějepisectví. 3, dopl. vyd. Praha : Nakladatelství Lidové noviny, 2009. 1087 p.