Бурштиноподібні смоли

Бурштиноподібні смоли — продукти фізичного і хімічного перетворення, зокрема окиснення і полімеризації рослинних смол. Є найпоширенішим різновидом смол викопних. Мають переважно напівпрозору текстуру та жовтувато-буре забарвлення. Широко різняться за відтінком, фізичними властивостями, хімічним складом та походженням.

Балтійський бурштин

Виділяють 6 родин аморфних бурштиноподібних смол (ретенітів).

Сукциніти — [власне сукциніт (балтійський бурштин), делятиніт, бірміт (бірманський бурштин), цедарит, крантцит, амброзії та ін.] відомі з найдавніших часів. Тверді, але в’язкі; придатні до механічної обробки. Піддаються органічним розчинникам (до 20–30 %), відрізняються великим умістом бурштинової кислоти у продуктах сухої перегонки.

Копаліти — [власне копаліт, амбрит, букарамангіт, кефлахіт (кьофрахіт) та ін.], порівняно із сукцинітами, легкоплавкі. Легко розчиняються в бензолі, хлороформі, сірковуглеці; погано піддаються етерам та спиртам. Часто мають знижений вміст кисню і підвищений — вуглецю.

Ретиніти — (власне ретиніт, нейдорфіт, геданіт, валховіт та ін.) — крихкі утворення, що зазвичай трапляються безпосередньо в буровугільних покладах первинного залягання. Як правило, легко піддаються органічним розчинникам і не мають бурштинової кислоти у продуктах сухої перегонки.

Штрауфіти

Шрауфіти — (власне шрауфіт, уїлерит, симетит, іксоліт тощо) мають темне червонувате забарвлення. Відрізняються високим умістом кисню (17–20 %), іноді явно вивітрілі. Група неоднорідна за складом; смоли трапляються в’язкі, крихкі (здебільшого пов’язані з бурим вугіллям). Іноді легкоплавкі. Спостерігається суттєва неоднорідність групи, що змушує сумніватися в доцільності виділення її як особливої класифікаційної одиниці.

Піроретини — бурі й чорні, практично нерозчинні й неплавкі; розглядаються як продукти глибокої зміни смолистої речовини. Група досить неоднорідна. До сімейства відносять так звані чорні балтійські (замландські) смоли — бекерит і стантиніт — та смоли палеозойського вугілля: мідлтоніт, склеротиніт, піроретин, антракоксен (шланіт).

Тіоретиніти — (кісцеліт, тринкерит, айкаїт, телегдит, руменіт) характеризуються високим вмістом сірки (від 1–1,5 до 4–4,7 %). За іншими показниками спільності практично не спостерігається.


Характеристичні параметри викопних смол, використовувані зазвичай для класифікаційної діагностики, здебільшого недостатньо специфічні, особливо це стосується таких мінералогічних параметрів, як густина, показник заломлення, твердість, текстура.


Перспективним вважають застосування інфрачервоної спектрометрії для класифікаційної діагностики смол.

Додатково

Література

  1. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  3. Саранчук В. І., Ільяшов М. О., Ошовський В. В. та ін. Основи хімії і фізики горючих копалин. Донецьк : Східний видавничий дім, 2008. 640 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

В. І. Саранчук

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С., Саранчук В. І. Бурштиноподібні смоли // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бурштиноподібні смоли (дата звернення: 25.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ