Бурштин (смола)

Різнокольоровий балтійський бурштин
Павук у бурштині

Буршти́н (смола), янтар (нім. bérnstein, від bernen — горіти й stein — камінь) — природна органічна сполука, щільна й в’язка (скам’яніла) викопна смола хвойних дерев (див. Хвойні).

Історична довідка

У Стародавній Греції цей камінь називали «електроном» (дав.-гр. ἤλεκτρον), що означає «те, що притягує, приваблює» через його властивість притягувати легкі тіла — пушинки, нитки, волосся тощо завдяки накопиченню електричного заряду. Саме дослідами з електризацією бурштину започатковано вчення про електрику.

Характеристика

Хімічний склад

Формула: С40Н64О4 (або C10H16O). Містить домішки сірки.

Фізичні й хімічні властивості

Аморфний (див. Аморфний стан). Густина 1,05–1,10 г/см3. Твердість за Мооса шкалою твердості мінералів — 2–3. Колір жовтий, червоно-коричневий. Блиск смоляний. Трапляється у вигляді зерен, жовен і пластин розміром від декількох міліметрів до 50 см. Часто прозорий, колір переважно жовтий (сукциніт), оранжевий до вишнево-червоного (руменіт, бірміт), відомі восковий («бастард») і молочно-білий («кістяний») бурштин. Температура плавлення 250–300 °С. Легко згоряє. Під дією кисню повітря поверхня бурштину окиснюється з утворенням кірочки до 4 мм завтовшки.

Різновиди

Розрізняють декілька десятків кольорів і відтінків бурштину, від блідо-жовтого до червоно-коричневого. Інколи зустрічається бурштин блакитний, зелений, білий і безколірний. Відомо понад 30 різновидів бурштину.

Зокрема:

  • бурштин апеннінський (бурштиноподібна смола);
  • бурштин бірманський (бірміт);
  • бурштин гнилий (геданіт — викопна смола з Балтійського узбережжя);
  • бурштин жадеїтовий (те ж саме, що й бурштин пресований);
  • бурштин істрійський (назва бурштину з родовищ Істрії);
  • бурштин канадський (седарит, цедарит — викопна смола з оз. Седар, Канада);
  • бурштин мексиканський (копаліт, копалін — викопна смола з Мексики);
  • бурштин моравський (різновид бурштину, подібний до смоли — мукіту);
  • бурштин морський (бурштин, викинутий на берег штормовими хвилями прибою або бурштин, видобутий з моря),
  • бурштин неспілий (кранцит — викопна смола складу C10H16O);
  • бурштин пресований (сплавлені або спресовані під тиском невеликі шматочки бурштину внаслідок дії пластового або водного тиску);
  • бурштин сицилійський (симетит — червоно-жовта викопна смола з р. Сімето, о. Сицилія; склад у %: C — 69,48; H — 9,24; O — 20,76; S — 0,52);
  • бурштин тасманський (тасманіт);
  • бурштин чорний (гагат);
  • бурштин швейцарський (алінгіт — викопна смола зі Швейцарії);
  • бурштин японський (різновид природної смоли, склад у %: C — 83,5; H — 10,5; O — 6,0);
  • бурштин домініканський;

Крім того: шланіт — бурштиноподібна смола з кам'яного вугілля Чехії; дамштейн; делятиніт; руменіт; шрауфіт; яулінгіт.

Походження. Розташування родовищ

Бурштин має органічне (рослинне) походження: смоли переважно хвойних дерев в під час фосилізації зазнавали окиснення і полімеризації з утворенням органічних кислот. На стадії катагенезу бурштин ущільнюється і набуває темнішого забарвлення (руменіт, бірміт). За кордоном відомі родовища бурштину в Приморському краї, Італії, Польщі, М’янмі, Канаді, Сполучених Штатах Америки, Домініканській Республіці, Мексиці.

Бурштин в Україні

В Україні у відкладах палеогену й неогену бурштин трапляється в Рівненській, Київській, Житомирській, Львівській та Харківській областях.

Значення

Промислове значення мають переважно вторинні розсипні прибережно-морські родовища (див. Родовище корисних копалин).

Використовують як виробне каміння, найліпші зразки — як каміння коштовне. Хороший електроізоляційний (див. Ізолятор) матеріал.

Становить значний інтерес для палеонтології (через інклюзії). Завдяки значній хімічній інертності з бурштину виготовляли посуд для зберігання кислот і медикаментів. Бурштинову олію застосовують у парфумерії для добування барвників.

Література

  1. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бурштин // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
  2. Прокопець В.В. Бурштин України. Київ : Карбон-Сервіс, 2009. 73 с.
  3. Булат А. Ф. та ін. Промислові технології видобутку бурштину. Дніпро; Рівне : Ін-т геотехн. механіки ім. М. С. Полякова НАН України, Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування, 2017. 237 с.
  4. Мінералого–петрографічний словник / Укл.: Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Харків : НТУ «ХПІ», 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
  5. Мельничук В. Г., Криницька М. В. Бурштин Полісся. Рівне : Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування, 2018. 236 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Бурштин (смола) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бурштин (смола) (дата звернення: 8.04.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
01.04.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ