Бурштин (смола)

Різнокольоровий балтійський бурштин

Павук у бурштині

Буршти́н (смола), янтар (нім. bérnstein, від bernen — горіти й stein — камінь) — природна органічна сполука, щільна й в’язка (скам’яніла) викопна смола хвойних дерев (див. Хвойні).

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
3 Бурштин в Україні
4 Значення
5 Література
6 Автор ВУЕ

Історична довідка

У Давній Греції цей камінь називали «електроном» (дав.-гр. ἤλεκτρον), що означає «те, що притягує, приваблює» через його властивість притягувати легкі тіла — пушинки, нитки, волосся тощо завдяки накопиченню електричного заряду. Саме дослідами з електризацією бурштину започатковано вчення про електрику.

Характеристика

Хімічний склад

Формула: С₄₀Н₆₄О₄ (або C₁₀H₁₆O). Містить домішки сірки.

Фізичні й хімічні властивості

Аморфний (див. Аморфний стан). Густина — 1,05–1,10 г/см³. Твердість за Мооса шкалою твердості мінералів — 2–3. Колір жовтий, червоно-коричневий. Блиск смоляний. Трапляється у вигляді зерен, жовен і пластин розміром від декількох міліметрів до 50 см. Часто прозорий, колір переважно жовтий (сукциніт), оранжевий до вишнево-червоного (руменіт, бірміт), відомі восковий («бастард») і молочно-білий («кістяний») бурштин. Температура плавлення 250–300 °С. Легко згоряє. Під дією кисню повітря поверхня бурштину окиснюється з утворенням кірочки до 4 мм завтовшки.

Різновиди

Розрізняють декілька десятків кольорів і відтінків бурштину, від блідо-жовтого до червоно-коричневого. Інколи зустрічається бурштин блакитний, зелений, білий і безколірний. Відомо понад 30 різновидів бурштину.

Зокрема:

апеннінський (бурштиноподібна смола);
бірманський (бірміт);
гнилий (геданіт — викопна смола з Балтійського узбережжя);
жадеїтовий (те ж саме, що й бурштин пресований);
істрійський (назва бурштину з родовищ Істрійської жупанії);
канадський (седарит, цедарит — викопна смола з оз. Седар, Канада);
мексиканський (копаліт, копалін — викопна смола з Мексики);
моравський (різновид бурштину, подібний до смоли — мукіту);
морський (викинутий на берег штормовими хвилями прибою або бурштин, видобутий з моря);
неспілий (кранцит — викопна смола складу C₁₀H₁₆O);
пресований (сплавлені або спресовані невеликі шматочки бурштину внаслідок дії пластового або водного тиску);
сицилійський (симетит — червоно-жовта викопна смола з р. Сімето, о. Сицилія);
тасманський (тасманіт);
чорний (гагат);
швейцарський (алінгіт — викопна смола зі Швейцарії);
японський (різновид природної смоли, склад у %: C — 83,5; H — 10,5; O — 6,0);
домініканський.

Крім того: шланіт — бурштиноподібна смола з кам'яного вугілля Чехії; дамштейн; делятиніт; руменіт; шрауфіт; яулінгіт.

Походження. Розташування родовищ

Бурштин має органічне (рослинне) походження: смоли переважно хвойних дерев в під час фосилізації зазнавали окиснення і полімеризації з утворенням органічних кислот. На стадії катагенезу бурштин ущільнюється і набуває темнішого забарвлення (руменіт, бірміт).

За кордоном відомі родовища бурштину в Приморському краї, Італії, Польщі, М’янмі, Канаді, Сполучених Штатах Америки, Домініканській Республіці, Мексиці.

Бурштин в Україні

В Україні у відкладах палеогену й неогену бурштин трапляється в Рівненській, Київській, Житомирській, Львівській та Харківській областях.

Значення

Промислове значення мають переважно вторинні розсипні прибережно-морські родовища (див. Розсипи).

Використовують як виробне каміння, найліпші зразки — як коштовне каміння. Хороший електроізоляційний (див. Ізолятор) матеріал.

Становить значний інтерес для палеонтології (через інклюзії). Завдяки значній хімічній інертності з бурштину виготовляли посуд для зберігання кислот і медикаментів. Бурштинову олію застосовують у парфумерії для добування барвників.

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бурштин // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Прокопець В. В. Бурштин України. Київ : Карбон-Сервіс, 2009. 73 с.
Булат А. Ф., Надутий В. П., Маланчук Є. З. та ін. Промислові технології видобутку бурштину. Дніпро; Рівне : Інститут геотехнічної механіки ім. М. С. Полякова НАН України ; Національний університет водного господарства та природокористування, 2017. 237 с.
Мельничук В. Г., Криницька М. В. Бурштин Полісся. Рівне : Національний університет водного господарства та природокористування, 2018. 236 с.
Мінералого–петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Харківський політехнічний інститут, 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Бурштин (смола) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бурштин (смола) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.04.2020