Буланкін, Іван Миколайович

Була́нкін, Іва́н Микола́йович (03.02.1901, за ін. даними 09.02.1901, с. Тенькі, тепер Камсько-Устьїнського району Республіки Татарстан, Росія — 31.10.1960, м. Харків, Україна) — вчений з біохімії, ректор Харківського державного університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна; 1945–1960), академік АН УРСР (тепер НАН України; із 1951), заслужений діяч науки УРСР (1951).

Буланкін, Іван Миколайович
Народження	03.02.1901
Місце народження	Тенькі
Смерть	31.10.1960
Місце смерті	Харків
Місце діяльності	Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Напрями діяльності	біохімія

Відзнаки
Ордени	Трудового Червоного Прапора (1944, 1948, 1954)
Медалі	«За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»

Життєпис

Народився в сім’ї селянина. У 1911 навчався в церковнопарафіяльній школі. 1912–1914 працював і вчився літографії у приватній друкарні В. В. Вараксина (м. Казань, Росія). Потім повернувся в рідне село, закінчив школу. 1915–1920 разом із батьком займався хліборобством.

1920–1921 служив у Червоній армії, пізніше викладав у навчальній школі 13-ї стрілецької дивізії, а після її розформування — у навчальній піхотній школі окремої Заволзької бригади. Влітку 1921 політвідділ бригади відрядив Буланкіна на навчання у Харківський інститут народної освіти ім. О. Потебні (ХІНО; утворено з Харківського університету). Із 1924 — член Комуністичної партії. 1926 закінчив природниче відділення факультету професійної освіти ХІНО. 1926–1929 продовжив освіту в аспірантурі (керівник О. В. Нагорний), сектор порівняльної фізіології науково-дослідної кафедри зоології ХІНО (спеціалізувався з біохімії і фізіології тварин). 1929–1931 працював асистентом кафедри порівняльної фізіології ХІНО.

1930–1931 — декан біологічного факультету Харківського педагогічного інституту професійної освіти (ХПІПО, один із наступників розформованого ХІНО). 1931–1933 — доцент ХПІПО і одночасно — референт сектора науки Народного комісаріату освіти УСРР. 1933 у Харківському державному університеті (відновленому 1933 з кількох інститутів, зокрема з ХПІПО) на базі кафедри фізіології створив кафедру біохімії, яку очолював до кінця життя.

1934 Буланкіну присвоєно звання професора, 1936 — кандидата біологічних наук (без захисту дисертації).

1933–1935 та 1937–1939 — проректор із наукової роботи Харківського державного університету. Із вересня 1939 — доктор біологічних наук (ступінь затверджено за матеріалами монографії «Закономірності старіння золей та студнів желатину»). У лютому 1939 обраний членом-кореспондентом Академії наук УРСР (тепер Національна академія наук України). 1930 разом із Г. Ф. Арнольдом (1874–1935; тепер Україна) та О. Нагорним брав участь у створенні Харківської філії Українського науково-дослідного зоологічного інституту (із 1933 — Зоолого-біологічний інститут Харківського університету; тепер Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України). Працював у цій установі до 1941 науковим співробітником сектора загальної фізіології.

Iз 1941 — професор кафедри хімії колоїдної хімічного факультету Томського університету (тепер Національний дослідницький Томський державний університет, Росія), із 1942 — завідувач цієї кафедри і проректор з наукової роботи. 1944 повернувся у м. Харків. Відновив роботу на посаді завідувача кафедрою біохімії та проректора з наукової роботи. 1945 став ректором Харківського державного університету, який очолював до кінця життя.

Був одним із засновників радіофізичного факультету, відділення ядерної фізики (згодом фізико-технічний факультет) Харківського державного університету.

1951 обраний академіком АН УРСР.

Наукова діяльність

Проводив наукові дослідження з біохімії білків і нуклеїнових кислот. Вивчав старіння колоїдів, біосинтез та обмін білків і нуклеїнових кислот у процесі онтогенезу. Розробив методи очищення препаратів желатину й консервування крові.

Досліджував зміни будови й фізико-хімічних властивостей білків під час денатурації. Встановив, що денатурація глобулярних білків не мономолекулярна реакція, а реакція вищого порядку, яка пов’язана з агрегацією їхніх частинок. Денатурацію білків розглядав як структурний перехід, пов’язаний із розгортанням поліпептидного ланцюга. Вивчив роль сульфгідрильних і дисульфідних груп у процесі денатурації білків.

Один із засновників онтогенетичної біохімії (онтобіохімія) — напряму, що вивчає зміни хімічного складу, метаболізму та енергетичних процесів організму упродовж його розвитку (онтогенезу). Звернув увагу на роль надмолекулярних структур у процесі старіння організму.

Розробив і читав загальні курси з біохімії, колоїдної та фізичної хімії, ряд спецкурсів. Автор підручників «Загальна біологія» (1936), «Фізична і колоїдна хімія» (1959; російською). Автор понад 160 наукових публікацій, низки монографій.

Визнання

Нагороджений трьома орденами Трудового Червоного Прапора (1944, 1948, 1954), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.».

1955 — депутат Харківської обласної ради депутатів трудящих.

До століття вченого у м. Харкові за адресою вул. Гуданова, 9-11 встановлено меморіальну дошку з написом: «В цьому будинку з 1944 по 1960 рік жив та працював видатний вчений-біохімік і організатор науки, академік АН України, ректор Харківського університету Іван Миколайович Буланкін (1901–1960)».

Додатково

Пейзаж, акварель, худ. І. Буланкін

Вивчав історію розвитку вітчизняної науки та становлення біохімії в Україні, зокрема написав статтю про одного з перших учених-біохіміків О. Данилевського.
У 1950-х за активної участі вченого було відбудовано головний корпус Харківського університету.
Любив малювати. В акварелях зображував здебільшого природу, особливо водойми, малюючи воду тонкими прозорими мазками.

Праці

Старение золей и студней желатины. Харьков : [б. и.], 1939. 332 с.
Матеріали про оборотність кислотно-лужної денатурації глобулярних білків // Український біохімічний журнал. 1950. Т. 22. № 3. С. 253–262 (у співавт.).
Отечественная литература в области химии и биохимии белков. Харьков : Изд-во Харьк. гос. ун-та, 1952. 104 с.
У истоков отечественной науки о белках // Успехи современной биологии. 1952. Т. 34. № 3. С. 341–350.
Основоположник отечественной биохимии Александр Яковлевич Данилевский (1838–1923). Харьков : Кн.-газ. изд-во, 1953. 36 с.
Очерк развития биологической химии в Харьковском государственном университете и в медицинском институте // Ученые записки Харьковского государственного университета им. А. М. Горького. 1955. Т. 59 : Труды Научно-исследовательского института биологии. Т. 6. С. 233–244.
Проблема старения и долголетия / Под общ. ред. В. Н. Никитина. Москва : Медгиз, 1963. 752 с. (у співавт.).

Література

Каліман П. А. Іван Миколайович Буланкін (до сторіччя від дня народження) // Біологічний вісник. 2000. Т. 4. № 1–2. С. 138–143.
Академик Иван Николаевич Буланкин. 1901–1960 / Харьк. нац. ун-т им. В. Н. Каразина ; [сост. Н. И. Буланкина ; науч. ред.: В. А. Бондаренко, С. И. Посохов]. Харьков : Автоэнергия, 2004. 352 с.
Служение Отечеству и долгу : очерки о жизни и деятельности ректоров харьковских вузов (1805–2004 гг.) / Нар. укр. академия ; под общ. ред. В. И. Астахова, Е. В. Астаховой. Харьков : Изд-во НУА ; Золотые страницы, 2004. 747 с.
Буланкін Іван Миколайович // Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. 2024. URL : https://karazin.ua/universitet/istoriia-universitetu/rektori/bulankin-ivan-mykolaiovych/

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Буланкін, Іван Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Буланкін, Іван Миколайович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.08.2026