Будовець, Вацлав
Бу́дове́ць із Бу́дова, Ва́цлав (чеськ. Budovec z Budova, Václav; 28.08.1551, мтч Червене Яновіце, тепер селище округу Кутна Гора Середньочеського краю, Чехія — 21.06.1621, м. Прага, Чехія) — політичний і релігійний діяч, один із провідників руху чеських братів, дипломат, історик, письменник. Писав чеською, латинською, німецькою мовами.
|
Будовець, Вацлав (Budovec z Budova, Václav) | |
|---|---|
| Народження | 28.08.1551 |
| Місце народження | Червене Яновіце |
| Смерть | 21.06.1621 |
| Місце смерті | Прага |
| Alma mater | Віттенберзький університет |
| Напрями діяльності | дипломатія, політика, історія |
Життєпис і діяльність
Походив із дворянської родини.
Вишу освіту здобув у Віттенберзькому університеті (1569–1571; тепер Галле-Віттенберзький університет імені Мартіна Лютера). Наступні роки провів у подорожах Європою. Виявляв глибокий інтерес до релігійних питань, навчався у протестантських університетах Німеччини, Голландії, Франції, Англії, підтримував дружні стосунки з провідними протестантськими богословами.
1577 супроводжував чеського посла до м. Константинополя, провів бл. 5 років у Туреччині. Знав іноземні мови, відтоді — ще й арабську та турецьку. Завважив політичну та адміністративну ефективність Османської імперії, водночас гостро критикував її абсолютизм. Знайомство з ісламом та Кораном, релігійні розмірковування спонукали до створення головної праці — «Анти-АльКорану» («Antialkoran», 1593; опубліковано 1614). Обширний тест, присвячений порівнянню світових релігій, містить упереджену й нетолерантну інтерпретацію ісламу, діяльності пророка Мухаммада, Корану, негативну характеристику турків-мусульман. Висловлював утопічну ідею союзу всіх християнських церков задля відсічі спільному ворогу. Разом з тим відмовив у християнськості антитринітарним рухам (див. Антитринітаризм).
З 1584 — радник при імператорах Рудольфі ІІ Габсбургу, Матвії Габсбургу, голова Апеляційного празького суду.
В умовах переслідувань католиків і лютеран став поборником релігійної свободи. Був автором вимог, знаних як «Двадцять п’ять пунктів» (24.05.1608), від чеських станів до короля. Укладач монаршої грамоти — «Маєстату» Рудольфа ІІ («Majestát», 1609) про віротерпимість, який урівнював у правах католиків і некатолицькі конфесії в Богемії.
1618 брав участь (неактивну) у другій празькій «дефенестрації» та повстанні чеських станів проти Фердинанда ІІ Римського. Став одним із лідерів антигабсбурзької опозиції, підтримав коронацію лідера Євангелічної унії Фрідріха V Пфальцського на Богемський престол.
Невдовзі після перемоги Католицької ліги в битві у Білої Гори (08.11.1620) і відновлення влади Габсбургів над Богемією був заарештований (лютий 1621), засуджений до конфіскації майна і страти.
Страчений 21 червня 1621 на Староміській площі м. Праги разом з іншими 27 поплічниками.
Визнання
Залишив по собі богословські та історичні праці, обширну епістолярну спадщину. Погляди Будовця з Будова справили помітний кальвіністський вплив на світогляд чеських братів.
Я. А. Коменський характеризував його як «мужа високовченого і славного своїми виданими працями».
На колишньому будинку Вацлава Будовця у м. Празі встановлені скульптура і пам’ятна дошка на честь діяча.
Додатково
- Місце страти 27 дворян, лицарів і містян на Староміській площі тепер позначено білою бруківкою — 27 хрестів викладено перед Празькою ратушою. Вацлав Будовець був страчений другим. Щорічно у Чехії 21 червня вшановують пам’ять про цю трагічну подію; на 2021 припало 400-ліття від дня страти.
- 1620 після битви у Білої Гори, де сили богемських протестантів зазнали нищівної поразки, «Маєстат» (1609) отримав два удари шаблею від імператора Фердинанда ІІ Римського. Цей символічний жест означав кінець релігійної терпимості у Богемії.
Праці
- Václava Budovce z Budova korrespondence z let 1579-1619. Praha : České akademie císaře Františka Josefa pro vědy, slovesnost a umění, 1908. 207 р.
- Antialkorán. Praha : Odeon, 1989. 435 р.
Література
- Glücklich J. O historických dílech Václava Budovce z Budova z let 1608–1610 a jejich poměru k Slavatovi, Skálovi a neznámému dosud Diariu lutherána Karla Zikmundova. Praha : České akademie, 1911. 132 р.
- Rejchrtová N. Václav Budovec z Budova. Praha : Melantrich, 1984. 271 р.
- Jandcek J. Rudolf II ajeho doba. Praha : Svoboda, 1987. 569 р.
- Petráň J. Staroměstská exekuce. 4. vyd. Praha : Rodiče, 2004. 318 р.
- Vondra R. Václav Budovec z Budova: (1551-1621) // Historický obzor: časopis pro výuku dějepisu a popularizaci historie. 2008. № 19 (7/8). Р. 184–187.
- Kusánský М. Václav Budovec z Budova a Islám. Otázka vlivu Kusánského polemiky s islámem v českém reformačním prostředí // Folia Historica Bohemica. 2017. № 32 (1–2). Р. 119–135.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Будовець, Вацлав // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Будовець, Вацлав (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.08.2021
