Будовець, Вацлав

Vaclav Budovec z Budova Scheiwl.png

Бу́дове́ць із Бу́дова, Ва́цлав (чеськ. Budovec z Budova, Václav; 28.08.1551, мтч Червене Яновіце, тепер селище округу Кутна Гора Середньочеського краю, Чехія — 21.06.1621, м. Прага, Чехія) — політичний і релігійний діяч, один із провідників руху чеських братів, дипломат, історик, письменник. Писав чеською, латинською, німецькою мовами.

Будовець, Вацлав

(Budovec z Budova, Václav)

Народження 28.08.1551
Місце народження Червене Яновіце
Смерть 21.06.1621
Місце смерті Прага
Alma mater Віттенберзький університет
Напрями діяльності дипломатія, політика, історія

Життєпис і діяльність

Походив із дворянської родини.

Вишу освіту здобув у Віттенберзькому університеті (1569–1571; тепер Галле-Віттенберзький університет імені Мартіна Лютера). Наступні роки провів у подорожах Європою. Виявляв глибокий інтерес до релігійних питань, навчався у протестантських університетах Німеччини, Голландії, Франції, Англії, підтримував дружні стосунки з провідними протестантськими богословами.

1577 супроводжував чеського посла до м. Константинополя, провів бл. 5 років у Туреччині. Знав іноземні мови, відтоді — ще й арабську та турецьку. Завважив політичну та адміністративну ефективність Османської імперії, водночас гостро критикував її абсолютизм. Знайомство з ісламом та Кораном, релігійні розмірковування спонукали до створення головної праці — «Анти-АльКорану» («Antialkoran», 1593; опубліковано 1614). Обширний тест, присвячений порівнянню світових релігій, містить упереджену й нетолерантну інтерпретацію ісламу, діяльності пророка Мухаммада, Корану, негативну характеристику турків-мусульман. Висловлював утопічну ідею союзу всіх християнських церков задля відсічі спільному ворогу. Разом з тим відмовив у християнськості антитринітарним рухам (див. Антитринітаризм).

Файл:1614 Anti-Alkoran title page.jpg
Титульний аркуш книги «Анти-АльКоран», 1614

З 1584 — радник при імператорах Рудольфі ІІ Габсбургу, Матвії Габсбургу, голова Апеляційного празького суду.

В умовах переслідувань католиків і лютеран став поборником релігійної свободи. Був автором вимог, знаних як «Двадцять п’ять пунктів» (24.05.1608), від чеських станів до короля. Укладач монаршої грамоти — «Маєстату» Рудольфа ІІ («Majestát», 1609) про віротерпимість, який урівнював у правах католиків і некатолицькі конфесії в Богемії.

1618 брав участь (неактивну) у другій празькій «дефенестрації» та повстанні чеських станів проти Фердинанда ІІ Римського. Став одним із лідерів антигабсбурзької опозиції, підтримав коронацію лідера Євангелічної унії Фрідріха V Пфальцського на Богемський престол.

Невдовзі після перемоги Католицької ліги в битві у Білої Гори (08.11.1620) і відновлення влади Габсбургів над Богемією був заарештований (лютий 1621), засуджений до конфіскації майна і страти.

Страчений 21 червня 1621 на Староміській площі м. Праги разом з іншими 27 поплічниками.

Визнання

Файл:Dům Budovců z Budova z rohu.jpg
Будинок Вацлава Будовця у м. Празі

Залишив по собі богословські та історичні праці, обширну епістолярну спадщину. Погляди Будовця з Будова справили помітний кальвіністський вплив на світогляд чеських братів.

Я. А. Коменський характеризував його як «мужа високовченого і славного своїми виданими працями».

На колишньому будинку Вацлава Будовця у м. Празі встановлені скульптура і пам’ятна дошка на честь діяча.

Додатково

  • Місце страти 27 дворян, лицарів і містян на Староміській площі тепер позначено білою бруківкою — 27 хрестів викладено перед Празькою ратушою. Вацлав Будовець був страчений другим. Щорічно у Чехії 21 червня вшановують пам’ять про цю трагічну подію; на 2021 припало 400-ліття від дня страти.
  • 1620 після битви у Білої Гори, де сили богемських протестантів зазнали нищівної поразки, «Маєстат» (1609) отримав два удари шаблею від імператора Фердинанда ІІ Римського. Цей символічний жест означав кінець релігійної терпимості у Богемії.

Праці

  • Václava Budovce z Budova korrespondence z let 1579-1619. Praha : České akademie císaře Františka Josefa pro vědy, slovesnost a umění, 1908. 207 р.
  • Antialkorán. Praha : Odeon, 1989. 435 р.

Література

  1. Glücklich J. O historických dílech Václava Budovce z Budova z let 1608–1610 a jejich poměru k Slavatovi, Skálovi a neznámému dosud Diariu lutherána Karla Zikmundova. Praha : České akademie, 1911. 132 р.
  2. Rejchrtová N. Václav Budovec z Budova. Praha : Melantrich, 1984. 271 р.
  3. Jandcek J. Rudolf II ajeho doba. Praha : Svoboda, 1987. 569 р.
  4. Petráň J. Staroměstská exekuce. 4. vyd. Praha : Rodiče, 2004. 318 р.
  5. Vondra R. Václav Budovec z Budova: (1551-1621) // Historický obzor: časopis pro výuku dějepisu a popularizaci historie. 2008. № 19 (7/8). Р. 184–187.
  6. Kusánský М. Václav Budovec z Budova a Islám. Otázka vlivu Kusánského polemiky s islámem v českém reformačním prostředí // Folia Historica Bohemica. 2017. № 32 (1–2). Р. 119–135.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Будовець, Вацлав // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Будовець, Вацлав (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.08.2021

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶