Бугенвілль, Луї-Антуан де
Бугенві́лль, Луї́ -Антуа́н де (фр. Bougainville, Louis Antoine de; 12.11.1729, м. Париж, Франція — 31.08.1811, там само) — мореплавець і дослідник, віцеадмірал, організатор і керівник французької навколосвітньої морської експедиції (1766–1769), яка вперше мала офіційно зазначений науковий характер.
|
Бугенвілль, Луї-Антуан де (Bougainville, Louis Antoine de) | |
|---|---|
| Народження | 12.11.1729 |
| Місце народження | Париж |
| Смерть | 31.08.1811 |
| Місце смерті | Париж |
| Місце поховання | Париж |
| Місце діяльності | Франція |
| Напрями діяльності | географічні дослідження, математика |
Життєпис
Народився в сім’ї нотаріуса. Отримав юридичну освіту, але під впливом викладача Ж. Л. Д'Аламбера захопився математикою, написав двотомний «Трактат про інтегральні обчислення» (фр. «Traité du calcul intégral»; 1752), який є доповненням до трактату Г. де Лопіталя «Про нескінченно малі величини» (фр. «À propos de quantités infinitésimales»). 1755 за цю працю обраний членом Лондонського королівського товариства. Створив кілька ґрунтовних мовознавчих досліджень, зокрема з латинської мови.
1753 вступив до французької армії в корпус мушкетерів. 1755 відряджений до м. Лондона як секретар посольства Франції.
З початком Семилітньої війни 1756–1763 добровольцем відбув до Нової Франції (тепер Канада), де служив капітаном драгунського полку, пізніше — ад’ютантом Верховного головнокомандувача французьких військ у Північній Америці Л.-Ж. де Монкальма (1712; Франція — 1759; Канада). Брав участь в обороні міст Квебека та Монреаля від британської армії. Після загибелі Ж. де Монкальма у чині полковника керував відступом французьких військ. Після втрати Францією американських колоній перебував на дипломатичній службі (1761–1763), допомагав формувати умови завершення Семилітньої війни.
1763 отримав згоду Морського міністерства Франції на заснування колонії на Фолклендських островах, власним коштом збудував два кораблі та перевіз на острови групу французьких колоністів із захопленої британцями Нової Франції. 1763–1765 здійснив кілька експедицій на ці острови, доставляючи необхідні вантажі та досліджуючи географічні й природничі особливості регіону (заходив у східну частину Магелланової протоки).
1766–1769 керував першою французькою навколосвітньою експедицією. 1777–1782 — капітан лінійних кораблів в ескадрі адмірала Ф. Ж. де Грасса (1722–1788; Франція), успішно допомагав повсталим Північноамериканським штатам (його корабель «Огюст» 1781 відіграв вирішальну роль у поразці британського флоту в битві у Чесапікській затоці). 1782 призначений командувачем ескадри. 1783 повернувся до м. Парижа і працював у Морській академії.
Запропонував проєкт експедиції до Північного полюса, проте не мав підтримки французького уряду. 1787 став членом Французької академії наук, 1791 отримав звання віцеадмірала. 1794 переховувався від революційного терору в своєму маєтку в Нормандії. З 1795 — у дослідній установі Бюро довгот (астрономічні обчислення). Наполеон I Бонапарт 1799 призначив Бугенвілля сенатором і надав титул графа.
Морська навколосвітня експедиція
Гостра конкуренція між провідними європейськими державами, важливе значення світових морських комунікацій та колоніальних здобутків сформували потребу здійснення першої французької навколосвітньої експедиції, організатором і керівником якої король Людовик XV Улюблений призначив Бугенвілля. У зверненні мореплавця до короля сформовано мету подорожі: поповнення науки корисними людству географічними знаннями.
У складі експедиції були відомі науковці: натураліст, ботанік, медик Ф. де Коммерсон (1727–1773), астроном П. А. Веррон, інженер і картограф Ш. Рутьє де Роменвілль, історик та письменник Л.-А. Старо де Сен-Жермен (усі — Франція), а також асистентка Ф. де Коммерсона Ж. Баре (Франція), яка була першою в історії жінкою, що здійснила навколосвітнє плавання. Кораблями експедиції був фрегат «Будьоз» (екіпаж містив 218 осіб) і транспорт «Етуаль» (120 осіб).
Експедиція складалася з 5 етапів:
- перехід Атлантичного океану з м. Бреста до Фолклендських островів (із заходом до Бразилії та Аргентини);
- перехід Магеллановою протокою;
- перехід Тихого океану й відкриття низки островів;
- відкриття в Австрало-Азійському середземному морі та прибуття до Ост-Індії;
- завершення експедиції, повернення до Франції через Індійський океан і Атлантичний океан (огинаючи Африку).
Основні здобутки експедиції:
- здійснено картографування південного берега Магелланової протоки;
- досліджено архіпелаг Туамоту;
- відкрито атоли Вахітахі та Акіакі;
- знову відкрито й досліджено архіпелаг Навігаторів (Мореплавців), або Самоа та архіпелаг Луїзіада (Бугенвілль назвав його на честь Людовика XV);
- відкрито найбільший із Соломонових островів (який пізніше назвуть на честь Бугенвілля);
- відкрито близько 160 нових видів і родин рослин;
- досліджено морські течії, вітри, кліматичні умови, уточнено мапи;
- вивчено й описано особливості життя острівних тубільців (зокрема таїтянського суспільства).
1771 опублікував експедиційний щоденник як книгу «Подорож навколо світу на фрегаті “Будьоз” і транспорті “Етуаль” у 1766, 1767, 1768 та 1769» (фр. «Le voyage autour du monde, par la frégate “La Boudeuse”, et la flûte “L’Étoile” en 1766, 1767, 1768 et 1769»), який мав вплив на природничі та соціальні науки, а також на морську навігацію.
Вшанування пам’яті
Іменем Бугенвілля названо найбільший із Соломонових островів, бухту в Магеллановій протоці, три протоки, мис, риф, океанічну западину та водоспад, а також екзотичну південноамериканську квітку.
Література
- Dunmore J. Storms and Dreams: The Life of Louis de Bougainville. Fairbanks : University of Alaska Press, 2007. 296 p.
- Taillemite E. Bougainville. Paris : Perrin, 2011. 480 p.
- Brun D. Le. Bougainville. Paris : Tallandier, 2019. 142 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Бугенвілль, Луї-Антуан де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бугенвілль, Луї-Антуан де (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.06.2024
