Бронедрезина
Бронедрези́на (від броня та дрезина) — броньована автомобільна дрезина чи бронеавтомобіль на залізничному ходу з кулеметним або кулеметно-артилерійським озброєнням.
Історична довідка
Уперше бронедрезину, озброєну одним 7,7-мм кулеметом Ма́ксима, сконструював винахідник Ф. Р. Сіммс (1863; Німеччина — 1944; Велика Британія) упродовж 1899–1902 під час другої англо-бурської війни (див. Англо-бурські війни). У 1912 бронедрезину, озброєну вже двома кулеметами, створив у Російській імперії філіал виробника «Бенц і компанія. Рейнський завод газових двигунів у Мангеймі» (нім. «Benz & Cie. Rheinische Gasmotorenfabrik in Mannheim») на замовлення Управління військових сполучень. Основним призначенням було забезпечення розвідки стану залізничної колії та нарочного військового зв’язку.
Широко застосовувались багатьма країнами на залізницях у збройних конфліктах першої половини 20 ст. (зокрема у ході Першої світової війни). Під час Громадянської війни в Росії 1917–1922 активно використовувались і білогвардійськими, і більшовицькими військами.
Розвиток напередодні та під час Другої світової війни нових видів військової техніки (бойової авіації і танків) призвів до зменшення ролі бойової залізничної техніки у бою, проте бронедрезини залишались ефективним засобом боротьби у смузі залізниці. У ході Другої світової війни бронедрезини для Червоної армії створювали з використанням вузлів і агрегатів броньованої техніки, що не підлягала відновленню.
У післявоєнний період перебували на озброєнні залізничних військ збройних сил СРСР, залишаються на озброєнні армії Російської Федерації, але значної ролі не відіграють.
Характеристика
Призначались для ведення розвідки військової у смузі залізниці; охорони колій, споруд, залізничних станцій і зв’язку; охорони тилу бронепотяга; несення охоронної служби на стратегічно важливих ділянках залізничного шляху, особливо в операціях малої війни; для вогневого [[ближній бій}ближнього бою]]. Як правило, додавались бронепоїздам або діяли самостійно. Екіпаж зазвичай складався з 3–5 осіб.
Для подолання пошкоджених ділянок колії додатково оснащувались спеціальними технічними пристроями.
У збройних силах різних країн існувала різна класифікація.У Російській імперії та СРСР, залежно від озброєння, був поділ на легкі (2–4 кулемети) та важкі бронедрезини (кулемети та малокаліберна гармата).
Головний недолік бронедрезини (як і іншої бойової залізничної техніки) — залежність від наявності та стану залізничної колії, що значно обмежує її застосування.
Література
- Тронін А., Волков Б. Будова й бойова робота панцерного поїзду. Харків : На варті, 1932. 164 с.
- Malmassari P. Les trains blindés (1826–1989). Bayeux : Editions Heimdal, 1989. 526 p.
- Ромадин С. В. К истории бронепоездной техники // Питання історії науки і техніки. 2008. № 2. С. 32–34.
- Zaloga S. J. Armored Trains. Oxford : Osprey Publishing, 2008. 48 p. (New Vanguard ; № 140).
- Любінець Р. Бронепотяги та бронедрезини в бойових діях Галицької Армії (1918–1919 рр.) // Цитаделя : Львівський мілітарний альманах. 2010. № 1 (3). С. 26–35.
- Слободянюк М. В. Панцирники на залізничних коліях : історія створення та бойового застосування бронепоїздів і бронедрезин в Україні // Військово-науковий вісник. 2012. Вип. 17. С. 112–128.
- Тинченко Я. Ю. Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у Визвольній війні 1917–1920 рр. Київ : Темпора, 2012. С. 60–65, 94–102.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Печенюк С. І. Бронедрезина // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бронедрезина (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.03.2026
