Бринський, Михайло Федорович

Бри́нський, Миха́йло Фе́дорович (11.10.1883, с. Долина, тепер Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Україна — 10.01.1957, м. Прага, тепер Чехія) — скульптор.

Бринський, Михайло Федорович
Народження	11.10.1883
Місце народження	Долина
Смерть	10.01.1957
Місце смерті	Прага
Alma mater	Віденська академія образотворчого мистецтва
Напрями діяльності	скульптура

Життєпис

Після закінчення художньо-промислової школи у м. Закопаному (тепер Малопольське воєводство, Польща; 1901–1905), працював у м. Станіславові (тепер м. Івано-Франківськ) у скульптурній майстерні, оздоблював фасади міських кам’яниць.

Навчався у Вищій художньо-промисловій школі при Віденській академії образотворчого мистецтва (1909–1913). За пропозицією вчителя А. Штрассера (1854; тепер Словаччина — 1927; тепер Австрія), Бринський створив надгробний пам’ятник на могилі робітників, розстріляних під час вуличних демонстрацій у м. Відні (1911–1912; Оттакрінзьке кладовище, м. Відень). А. Штрассер сприяв співпраці Бринського та скульптора Й. В. Мислбека (1848–1922; тепер Чехія), останній шукав помічника для завершення пам’ятника святому Вацлаву для м. Праги (відкрито 1918).

1913 розпочав навчання у Віденській академії образотворчого мистецтва на відділенні спеціальної скульптурної школи професора Г. Біттерліха (1860–1949; тепер Австрія).

Під час Першої світової війни мобілізований до австрійського війська. Під час подій Листопадового чину, став четарем (чотарем, що відповідає сучасному званню командира взводу) Української галицької армії (УГА). Служив при Державному секретаріаті військових справ ЗУНР Д. Вітовському.

Після закінчення війни залишився у м. Празі. 1921–1926 навчався в Академії образотворчого мистецтва (академік скульптури). Переїжджаючи, працював в Австрії та Чехословаччині.

Намагався повернутися до України у 1920–1930-х. Брав участь у міжнародному конкурсі на проєкт памʼятника Т. Шевченкові для м. Харкова (1931, 2-га премія; не реалізовано).

Під час Другої світової війни перебував у концтаборі, зміг звільнитися.

Помер за нез’ясованих обставин.

Творчість

Працював у галузях монументальної та станкової скульптури, а також скульптури малих форм.

Твори 1910–1920-х позначені впливом віденського сецесіону й зумовленого ним формального декоративізму скульптурної поверхні [серія «Химери» (1909) для державної гімназії у м. Станіславові; «Хлопчик із гускою» (1912)].

Перший у Західній Європі виліпив погруддя В. Леніна [«Ленін-учитель» (1924)], що було спробою повернутися до УСРР.

Під час навчання в м. Празі його художні образи стали лаконічніші. Пізніше звернувся до монументальних основ академічного трактування оголеної натури (цикл жіночих постатей 1930-х). У портретах і деяких сюжетно-тематичних композиціях застосовував імпресіоністські методи пластичної модуляції.

Шевченківська тематика займала чільне місце у творчості Бринського. Відомі портрети Кобзаря — 1921 (гіпс), 1930 (мармур), 1935 (теракота), «Шевченко — поет-революціонер» (1946, гіпс), статуя «Шевченко — художник-графік» (1938, глина).

Пам’ятник на вшанування загиблих вояків УГА у м. Німецькому Яблонному

Українська громада 1921 відкрила пам’ятник на вшанування загиблих вояків УГА у м. Німецькому Яблонному (тепер м. Яблонне-в-Под’єштєді, Чехія). Хронологічно він є першим і одним із найбільших серед військових монументів, відомих на території Чехії. Центральною фігурою монумента є кобзар із бандурою, над головою якого вирізьблено тризуб та цитата із поеми Т. Шевченка «До Основ’яненка»: «Слава не поляже! Не поляже, а розкаже, що діялось в світі, чия правда, чия кривда, чиї ми діти...».

Окремі твори зберігаються у Музеї скульптора М. Бринського, Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, Івано-Франківському художньому музеї, Івано-Франківському краєзнавчому музеї.

Бринському вдалося синтезувати ідеї європейського мистецтва та українську художню традицію.

Нагороди та визнання

Відкрито Музей скульптора М. Бринського (с. Долина, 1961), на основі речей, які заповів скульптор.

На його честь названо вулицю у м. Львові.

Українська діаспора встановила меморіальну дошку на пам’ятнику працівниками Української господарської академії (1933) в Чехії.

Додатково

1906 працював у театральній трупі М. Садовського.
Майстер розробив вісім відзнак для УГА (не впроваджено у війську). 1929 проєкти відзнак передано до Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (1952 знищено).
Серед стрілецьких відзнак, які розробляв Бринський, вирізняється проєкт ордена УГА «Золотий тризуб» (виявлено в одному примірнику).
Бринський створив погруддя Д. Вітовського (1919) як надгробний пам’ятник (за радянських часів зберігали у сховках Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею як погруддя невідомого австрійського військового).

Література

Полєк В. Михайло Бринський, 1883–1957 : бібліогр. покажч. Львів : Львівська державна наукова бібліотека, 1968. 19 с.
Маричевська О. Понадчасові образи Михайла Бринського (1883–1957) : [про творчий шлях скульптора та його шевченкіану] // Образотворче мистецтво. 2014. № 1. С. 59–61.
Пеленська О. Українські військові меморіали на чеських землях // Радіо Свобода. 16.10.2018. URL : https://www.radiosvoboda.org/a/29545127.html?fbclid=IwY2xjawQvjYdleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFBc09SeVRWNDVQTUUxRG1Lc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHkaKGU706nXwGNrKo3DbkDdBy-Yjjj-kde5FtvmxalxXUgPzD8Q-wtNB3rqd_aem_bDQIvqb8pzpCFN4mVOsXVQ

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бринський, Михайло Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бринський, Михайло Федорович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.04.2026