Боровець, Тарас Дмитрович

Борове́ць, Тара́с Дми́трович (псевдоніми — Тарас Бульба, Тарас Бульба-Боровець, Чуб, Гонта; 09.03.1908, с. Бистричі, тепер Рівненського району Рівненської області, Україна — 15.05.1981, м. Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США) — військовий і політичний діяч, один із провідників українського національно-визвольного руху часів Другої світової війни.

Боровець, Тарас Дмитрович
Псевдоніми	Тарас Бульба, Тарас Бульба-Боровець, Чуб, Гонта
Народження	09.03.1908
Місце народження	Бистричі
Смерть	15.05.1981
Місце смерті	Нью-Йорк
Місце діяльності	Україна, Канада, США

Відзнаки
Ордени	Воєнний Хрест (1975), Хрест Українського козацтва (без мечів; 1976)

Життєпис

Народився в багатодітній селянській сім’ї. Освіту здобув самотужки. У молоді роки працював у каменоломні на Поліссі. 1930 служив у польській армії.

Перебував під впливом соціалістичних ідей (див. Соціалізм). Відійшов від них після нелегального відвідування радянської України (1932). Цього самого року разом з однодумцями заснував підпільну культурно-освітню організацію «Українське національне відродження». 1934 за зв’язки з Організацією українських націоналістів (ОУН) та написання книги антипольського спрямування «Пан депутат у сеймі» заарештований, 2 роки провів у концентраційному таборі Береза Картузька.

Після одруження (1937) керував роботами на власному гранітному кар’єрі. Із початком Другої світової війни з еміграційним урядом Української Народної Республіки (УНР) розробив план створення підпілля на Поліссі й Волині. Сформував і очолив військове формування Українська повстанська армія (УПА) «Поліська Січ» (28.06.1941). Упродовж липня — листопада 1941 загони під його керівництвом проводили військові операції для звільнення регіону від частин Червоної армії.

Ініціатор заснування так званої Олевської Республіки (із центром у м. Олевську), яка займала окремі частини Житомирської області та Рівненської області, а також частково Білорусі. Від березня 1942 його загони розгорнули партизанську боротьбу проти німецьких окупантів.

Упродовж березня — квітня 1943 проводив переговори з представниками УПА та формуваннями ОУН — як мельниківців [див. Організація українських націоналістів (мельниківців)], так і бандерівців [див. Організація українських націоналістів (революційна)], з приводу обʼєднання в єдину військову силу. Проте спроби командирів УПА підпорядкувати «Поліську Січ» зашкодили реалізації цього проєкту.

У липні 1943 перейменував «Поліську Січ» на Українську народно-революційну армію (УНРА), але 18–19.08.1943 її силою роззброїли частини УПА.

Після того як Червона армія захопила м. Житомир (12.11.1943), виїхав до м. Варшави для переговорів із німецьким командуванням. Йшлося про німецьку зброю та військове спорядження для частин УПА й УНРА, що залишалися на території, яку могли зайняти радянські війська. Вимога звільнити українських політичних вʼязнів стала підставою для його арешту й ув’язнення в концтаборі Заксенгаузен. Звільнений восени 1944.

Навесні 1945 долучився до групи українських політичних і військових діячів, які створили Український національний комітет (УНК), основним завданням якого була організація Української національної армії. Йому доручено сформувати й очолити один із військових підрозділів. У зв’язку із закінченням Другої світової війни і розпадом Німеччини УНК широкої діяльності не розгорнув.

Брав участь у заснуванні ветеранської організації «Українська національна гвардія» (1947).

1948 емігрував до Канади, згодом переїхав до США.

Видавав часопис «Меч і Воля» (1951–1953).

Заснував «Союз ветеранів українського резистансу» (СВУР, 1965).

Похований на православному цвинтарі Саут-Баунд-Брук у м. Нью-Йорку.

Звання та нагороди

Наказом «Поліської Січі» від 16.11.1941 (за підписом Боровця) здобув звання генерал-хорунжого (уряд УНР розпорядження не затвердив). 1976 таке звання йому надала Світова громадська військово-патріотична організація «Українське вільне козацтво» (УВК).

Нагороди УНР:

Воєнний Хрест (1975);
Хрест Українського козацтва (без мечів; 1976).

Вшанування пам’яті

Іменем Боровця названо вулиці в містах Києві, Житомирі, Рівному, Луцьку, Овручі (Житомирська область) та Сарнах (Рівненська область), а також курінь Рівненського Уладу пластунів юнаків та пластунок юначок.

Почесний отаман куреня УВК ч. 35 імені Поліської Січі в м. Пассейку (штат Нью-Джерсі, США).

Почесний громадянин м. Олевська (посмертно).

На його честь відкрито меморіальну дошку в с. Бистричах, встановлено погруддя в м. Березному (Рівненська область, 2005).

Образ відтворено в романі «Білий Кречет» (2013) із трилогії «Кров — свята» В. Шовкошитного (нар. 1956; тепер Україна), документальному фільмі «Поліська Січ Тараса Бульби-Боровця» (2019, режисер В. Майборода), п’єсі «Людина з сонцем у кишені» (2021) В. Даниленка (нар. 1959; тепер Україна).

Праці

Історія Української повстанчої армії. Берлін, 1944.
Наше становище до Росії, комунізму і до генерала Власова. Берлін, 1944.16 с.
Кредо революції. Париж : Друкарня ім. С. Петлюри, 1946. Х с.
Збройна боротьба України 1917–1950. Париж, 1951.
Армія без держави : слава і трагедія українського повстанського руху. Вінніпег : Інститут Дослідів Волині, 1981. 327 с.
Україна і жиди // Слово. 2003. № 4. С. 3–6.
Документи. Статті. Листи. Київ : ПП Сергійчук, 2011. 816 с.

Література

Encyclopedia of Ukraine : in 5 vol. Toronto; Buffalo ; London : University of Toronto Press, 1984. Vol. 1. 952 p.
Кентій А. В. Отаман Тарас Бульба // Політика і час. 1992. № 4. С. 72.
Дзьобак В. В. Отаман Тарас Бульба-Боровець : штрихи до політичного портрета. Київ : Інститут історії України НАН України, 1995. 91 с.
Повстанський рух отамана Тараса Бульби-Боровця : Дослідження, спогади, документи / Упоряд. Й. Пацула, Є. Шморгун. Рівне : Азалія, 1998. 192 с.
Дзьобак В. В. Тарас Бульба-Боровець і його військові підрозділи в українському русі опору (1941–1944 рр.). Київ : Інститут історії України НАН України, 2002. 261 с.
Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2 т. / Гол. ред. О. Оноприєнко. Київ : Євроімідж, 2002. Т. 1. 894 с.
Стельникович С. В. Український національний рух опору Тараса Бульби-Боровця : історичний нарис. Житомир : Житомирська обласна друкарня, 2007. 217 с.
Ольховський І. А. Засновник УПА (1941–1943) : Сторінки непрочитаного життєпису Тараса Бульби-Боровця. Київ : Український пріоритет, 2015. 336 c.
Стельникович С. В. Тарас Бульба-Боровець: «Ми не можемо ні на хвилину припиняти нашої боротьби». Київ : Парламентське видавництво, 2021. 280 с.

Автор ВУЕ

Р. І. Пилявець

Покликання на цю статтю: Пилявець Р. І. Боровець, Тарас Дмитрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боровець, Тарас Дмитрович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.12.2025