Борн, Бертран де

Бертран де Борн. Середньовічна мініатюра (BnF ms. 854, fol. 174v)

Борн, Бертра́н де (окситан. Born, Bertran de; бл. 1140, замок Борн, с. Саланьяк, тепер регіон Нова Аквітанія, Франція — бл. 1215, абатство Далон, с. Сент-Трі, тепер регіон Нова Аквітанія, Франція) — поет-трубадур з історичної французької провінції Перигор, віконт. Писав окситанською мовою.

Борн, Бертран де (окситан. Born, Bertran de)
Народження	1140
Місце народження	замок Борн, с. Саланьяк, тепер регіон Нова Аквітанія, Франція
Смерть	1215
Місце смерті	абатство Далон, с. Сент-Трі, тепер регіон Нова Аквітанія, Франція
Напрями діяльності	поезія трубадурів, військова та політична лірика

Життєпис

Походив з дворянського роду. Ймовірно, був старшим сином у родині.

Замок Отфор. Сучасний вигляд

Згідно з феодальними звичаями регіону, був співвласником замку Отфор (тепер регіон Нова Аквітанія) разом зі своїм молодшим братом Костянтином. Прагнув отримати замок в одноосібне володіння, зібрав своїх прибічників і вигнав звідти брата, узурпувавши спадщину. Міжусобна війна між братами тривала упродовж трьох років (1180–1183). Обидва уклали політичні союзи: Костянтин спирався на підтримку віконта Ліможа Адемара V та герцога Бретані Жоффруа II Плантагенета (1158–1186; тепер Франція), тоді як Бертран об’єднався з герцогом Аквітанії Річардом Левове Серце (згодом — король Англії Річард I Левове Серце).

Пізніше Бертран приєднався до бунту молодих південнофранцузьких баронів проти Річарда Левове Серце, уклавши союз зі спадкоємцем англійського престолу Генріхом Коротким Плащем (1155–1183; Франція, Велика Британія). Після раптової смерті останнього замок Отфор зазнав облоги військ Річарда Левове Серце та короля Арагону Альфонсо II (1157–1196; тепер Іспанія) і був захоплений. Борна полонили, проте незабаром Річард помилував поета й повернув йому володіння з поваги до його мужності та пам’яті про Генріха Короткого Плаща, якого той оплакував в елегіях (окситан. planh).

Після смерті Річарда Левове Серце Бертран де Борн відмовився від політичних інтриг і війни та зрештою пішов до цистерціанського монастиря (див. Цистерціанці) Далон. За припущенням, став ченцем наприкінці 1195, оскільки ім’я поета згадується в документі абатства, датованому січнем 1196. Решту життя провів у абатстві. Ймовірно, зустрівся там з іншим трубадуром — Бернаром де Вантадуром (Бернатом де Вентадорном; 1120 — бл. 1195; тепер Франція).

Творчість

У поетичному доробку близько 45 творів: здебільшого сирвенти, а також плачі та любовні пісні.

У військових і політичних сирвентах оспівував військову доблесть і честь дрібного лицарства, мужність воїнів, «радість битви» та саркастично висміював супротивників. З винахідливістю та майстерністю увів у ліричний жанр військові та політичні мотиви, що увиразнило оригінальність його творчості з-поміж трубадурів. У політичних віршах виявляв тонку спостережливість щодо подій і поведінки персонажів. Завдяки цьому став найвідомішим трубадуром 13 ст.

Розчарований у коханні, написав канцону про уявну «Зібрану даму» (окситан. Dompna soisseubuda), ідеальну кохану, яка сполучає в собі найкращі риси від різних дам (в однієї запозичує свіжий колір обличчя, в іншої — чарівний погляд, у третьої — золоте волосся тощо). Цей новаторський експеримент і водночас хитрий тактичний хід допоміг повернути прихильність коханої. Твір увійшов в історію світової літератури як один із перших прикладів створення образу ідеальної жінки через синтез реальних прототипів; прийом охоче наслідували інші поети.

Твори Борна були покладені на музику. Проте лише до однієї пісні збереглися ноти: «Rassa, tan creis e mont’ e poja…» («Рассо, так росте, підіймається і вивищується...»), її виконують і сучасні ансамблі середньовічної музики. У цій куртуазній пісні поет прославляє ідеальну даму, її виняткову вроду, благородство та чесноти, які викликають захоплення у найкращих лицарів і заздрість у інших жінок. Водночас, за традицією середньовічної лірики, любовні мотиви тут переплітаються з політичними натяками та лестощами тогочасним правителям.

Визнання

Меморіальна табличка Бертрану де Борну на стіні замку Отфор

Данте високо оцінив Борна як поета в трактатах «Про народну мову» та «Бенкет», а у 28-й пісні «Божественної комедії» створив його колоритний образ. Він помістив трубадура у восьме коло Пекла, зобразивши його з відрубаною головою, яку той тримає як ліхтар, — покарання за те, що посварив батька із сином.

Г. Гейне присвятив Борну три строфи. Про Борна писали Л. Уланд, Л. Арагон, Л. Фейхтвангер, з українських письменників — І. Франко. Одну з його сирвент переклав українською мовою М. Терещенко.

Іменем трубадура названі бульвар, муніципальний басейн і шкільне містечко у м. Периге, вулиці у містах Ліможі, Тулузі та Монпельє.

Цитата

«До серця рицар той мені,
Що, першим кинувшись у бій,
Летить безстрашно на коні,
Запалює загін весь свій
Відвагою п’янкою.
Ось бій шалений закипів,
І мчить боєць серед полів,
Рискує головою,—
Складу тому свій кращий спів,
Хто йде вперед на ворогів!»
Цитата за: Борн Б. де. Сирвента / Пер. з окситан. М. Терещенка // Сузір’я французької поезії : антологія : в 2 т. Київ : Дніпро, 1971. Т. 1. С. 28.

Твори

Poésies complètes de Bertran de Born. Toulouse : Privat, 1888. 212 p.
Укр. перекл. — Сирвента / Пер. з окситан. М. Терещенка // Сузір’я французької поезії : антологія : в 2 т. Київ : Дніпро, 1971. Т. 1. С. 27–29.

Література

Boysson R. de. Études sur Bertrand de Born, sa vie, ses œuvres et son siècle. Paris : Picard; Toulouse : Privat, 1902. 419 p.
Франко І. Данте Аліг’єрі. Характеристика Середніх віків. Життя поета і вибір його поезії // Зібрання творів : у 50 т. Київ : Наукова думка, 1978. Т. 12. С. 337–482.
Paden W. D. De l’identité historique de Bertran de Born // Romania. 1980. T. 101. № 402. P. 192–224.
Gouiran G. Le segneur-troubadour d’Hautefort : l’œuvre de Bertran de Born. Aix-en-Provence : Publications de l’Université de Provence, 1987. 643 p.
Berthelot A. Figures et fonction de l’écrivain au XIIIe siècle. Montréal : Institut d’études médiévales ; Paris : Librairie philosophique J. Vrin, 1991. 560 p.
Пронін В. Борн Бертран де // Зарубіжні письменники. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. Т. 1. С. 165–166.
Thuillat J.-P. Bertran de Born: histoire et légende. Périgueux : Fanlac, 2009. 283 p.
Aurell M. Bertran de Born, Joseph d’Arimathie et les chevaliers soldés (v. 1090 — v. 1250) // Hommages à Gérard Gouiran (1945–2025) : Revue d’études médiévales et de philologie romane. 2025. № 4. P. 15–42.
Bertran de Born: Complete Works // Trobar.org. URL: http://trobar.org/troubadours/bertran_de_born/

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Борн, Бертран де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борн, Бертран де (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено