Борде, Жуль

Фото 1919

Борде́, Жуль [ фр. Bordet, Jules; повне ім’я — Жуль Жан-Батист Вінсент (фр. Jules Jean-Baptiste Vincent); 13.06.1870, м. Суаньї, тепер земля Валлонія, Бельгія — 06.04.1961, м. Брюссель, Бельгія] — бактеріолог, імунолог, організатор науки, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини (1919), член Лондонського королівського товариства (з 1916), Шведської королівської академії наук (з 1916), Королівської академії наук, письменства та красних мистецтв Бельгії (з 1919), Німецької національної академії наук Леопольдина (з 1932), Національної академії наук США (з 1935) та ін. академій.

Борде, Жуль (Bordet, Jules)
Народження	13.06.1870
Місце народження	Суаньї
Смерть	06.04.1961
Місце смерті	Брюссель
Місце поховання	Брюссель
Alma mater	Вільний університет Брюсселя
Місце діяльності	Франція, Бельгія
Напрями діяльності	бактеріологія, імунологія, організація науки, викладання

Життєпис

Навчався (1886‒1892) у Вільному університеті Брюсселя, де 1892 здобув ступінь доктора медицини з найвищою відзнакою. Отриману урядову стипендію використав для продовження наукових досліджень у Франції. Працював 1894–1901 у лабораторії І. Мечникова в Пастерівському інституті в Парижі, де здійснив перші важливі відкриття.

Повернувся 1901 до м. Брюсселя, організував і очолив Інститут антирабічних та бактеріологічних досліджень (від 1903 перейменований на Пастерівський інститут у Брюсселі). До 1940 працював директором Пастерівського інституту, з 1940 — почесний директор. Одночасно упродовж 1907–1935 — професор бактеріології у Вільному університеті Брюсселя.

Президент Бельгійської королівської академії медицини (1929), наукової ради Пастерівського інституту в Парижі (1933–1940). Голова Першого міжнародного конгресу з мікробіології (1930, м. Париж).

Наукові здобутки

1895 здійснив реакцію бактеріолізу in vitro (з лат. — у склі, тобто у пробірці). Виявив, що сироватка тварин, які перехворіли на холеру, спричиняла бактеріоліз холерного вібріона (збудника хвороби). Виснував, що імунітет таких тварин зумовлений наявністю в їхній крові двох речовин: а) термостабільної, яку назвав сенситизатором (пізніше, за пропозицією П. Ерліха, названо амбоцептором, тепер відоме як антитіло); б) термолабільної, якій дав назву алексин (тепер — комплемент). Шляхом чисельних експериментів довів, що комплемент міститься у сироватці крові всіх тварин (імунізованих та інтактних), тоді як антитіла з’являються лише за імунізації. Показав подібність механізмів гемаглютинації та гемолізу із бактеріолізом.

Реакцію зв’язування комплементу застосував 1900 для серологічного аналізу крові, що пізніше (1906) використав А. П. фон Вассерман для діагностики сифілісу (реакція Борде — Вассермана).

У 1900-ті запропонував і вдосконалював методи визначення антигенів (експерименти із застосуванням сироватки крові імунізованих тварин), що набуло найширшого впровадження й розсунуло горизонти загальної біології. Виділив 1906 спільно з бактеріологом О. Жангу (1875‒1957; Бельгія) із мокротиння хворої дитини збудник кашлюка (на честь дослідників названо бактерією Борде — Жангу, або Bordetella pertussis); запропонував спеціальне поживне середовище (агар) для його культивування (середовище Борде — Жангу). Продовживши дослідження кашлюка, Борде виявив явище антигенної варіабельності бактерій (1910), що надає їм стійкість до вакцин.

1913 досліджував механізм вивільнення гормону гістаміну, що мало вагоме значення для розуміння та лікування анафілаксії. Цілісне вчення про анафілаксію розпрацював 1921.

Уперше вказав на роль йонів кальцію та ферменту тромбіну в згортанні крові. Вивченню механізму згортання крові присвятив численні дослідницькі проєкти, що тривали близько 20 років.

Після закінчення Першої світової війни зосередився на проблемі взаємодії між бактеріями та вірусами-бактеріофагами. Уперше показав явище наслідування бактеріальними клітинами лізогенії (здатності спричиняти руйнування клітин).

Автор численних публікацій. Головні наукові праці вченого присвячено імунології: «Трактат про імунітет при інфекційних хворобах» (1919 — 1-ше вид.; 1939 — 2-ге вид.), «Інфекції та імунітет» (1947). Автор трактатів «Стислі міркування про спосіб правління, свободу та моральне виховання» (1946), «Елементи астрономії» (1947), які свідчать про широку наукову допитливість ученого.

Нагороди та визнання

Погруддя Ж. Боде, мармур, скульптор Е. А. де Валеріола

Нагороджений Великим хрестом ордена Бельгії (1930), Великим хрестом ордена Леопольда (1937), Великий хрестом ордена Почесного легіону (1938). Мав нагороди від Румунії, Швеції та Люксембургу.

Нобелівську премію з фізіології або медицини здобув «за відкриття, пов’язані з імунітетом».

Лауреат премії Камерона з терапії від Единбурзького університету (1921).

Почесний професор Брюссельського університету (з 1937); почесний доктор Кембриджського, Паризького, Страсбурзького, Тулузького, Единбурзького, Каїрського університетів, Університету Нансі тощо.

На честь ученого названо: рід бактерій бордетела (Bordetella); залізничну станцію Борде в м. Брюсселі (відкрита 1926); астероїд головного поясу 9447 Жульборде (відкритий 1997); залу в Бельгійській АН; спеціалізовану загальну лікарню й науково-дослідний інститут у галузі онкології в складі Вільного університету Брюсселя (Інститут Жуля Борде). Поживне середовище Борде — Жангу дотепер повсюдно використовують для виділення кашлюкової палички.

Ученого зображено на бельгійській поштовій марці 1971.

Погруддя Ж. Борде виготовили скульптори Е. А. де Валеріола (мармур, встановлено у Бельгійській АН, 1950), А. Вансарт (бронза).

Додатково

Нобелівську премію Борде отримав через рік після присудження (1920), жодної Нобелівської лекції не прочитав.
Під час тривалого перебування в м. Парижі Ж. Борде одружився з Мартою Левоз; їхній подружній союз тривав понад 60 р., у шлюбі народилися троє дітей, дружина пережила чоловіка лише на 5 міс. Обидва спочивають на Іксельському кладовищі в Брюсселі.
З нагоди 80-ї річниці Борде (1950) Паризький інститут Пастера, провінція Брабант та Вільний університет Брюсселя спільно організували в головній залі університету урочистий захід, вшанований присутністю королеви Єлизавети. Захід відвідали багато іноземних вчених; від їхнього імені виступив сер А. Флемінг. У своїй відповіді (запис зберігся) ювіляр, зокрема, сказав: «Жива матерія розумна, вона винахідлива, і саме тому ми такі. Звідки б ми черпали свій інтелект, якби він не мав свого джерела в одній із фундаментальних властивостей матерії, що нас становить?»
Вислів Борде став афоризмом: «Життя прекрасне для тих, хто ним насолоджується; але воно ще прекрасніше для тих, хто прагне його зрозуміти».

Праці

Traité de l'Immunité dans les maladies infectieuses. 2e éd. Paris : Masson, 1939. 880 р.
Infection et Immunité. Paris : Flammarion, 1947. 300 р.

Література

Oakley C. L. Jules Jean Baptiste Vincent Bordet 1870–1961 // Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. 1962 Vol. 8. P. 18–25.
Bordet Р. Jules Bordet // Florilège des Sciences en Belgique. Bruxelles : Classe des Sciences de l'Académie royale de Belgique, 1968. Р. 1035‒1067.
Bordet // Biographie nationale : en 28 t. Вruxelles : Établissements Emile Brüylant, 1973. T. 1. Р. 26‒36. URL: https://www.academieroyale.be/academie/documents/FichierPDFBiographieNationaleTome2096.pdf
Worek M. Nobel: A Century of Prize Winners. Richmond Hill : Firefly Books, 2011. 336 p.
Bordet Р. Notice sur Jules Bordet membre de L'académie // Académie royale de Belgique. URL: https://academieroyale.be/Academie/documents/CopiedeBORDETJulesARB_19828800.pdf
Jules Bordet. Biographical // The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/medicine/1919/bordet/biographical/

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Борде, Жуль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борде, Жуль (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 25.08.2025