Боон, Луї Поль

Бо́он, Луї́ Поль [ нід. Boon, Louis Paul, повне ім’я — Лодевейк Пауль Альбрехт (Lodewijk Paul Aalbrecht), псевдоніми: Бекеланд, Боонтьє, Девід Хайнц, Дж. Дхарк, Леа Брандтс, Лью Брендон, Лью Волтманс, Лодевейк Ерент, Луїс Ервт, Марк Менен, Марк Венен, Кійве Дол, проф. докт. Еміель Стейвеклеут (нідерл. Baekeland, Boontje, David Heintz, J. Dhark, Lea Brandts, Lew Brandon, Lew Waltmans, Lodewijk Erent, Louis Erwt, Marc Menen, Marc Wenen, Kijwe Dol, Prof. dr. Emiel Steivekleut); 15.03.1912, м. Алст, Бельгія — 10.05.1979, м. Ерембодегем, Бельгія] — письменник, журналіст, художник. Писав нідерландською мовою.

Боон, Луї Поль (Boon, Louis Paul)
Псевдоніми	Бекеланд, Боонтьє, Девід Хайнц, Дж. Дхарк, Леа Брандтс, Лью Брендон, Лью Волтманс, Лодевейк Ерент, Луїс Ервт, Марк Менен, Марк Венен, Кійве Дол, проф. докт. Еміель Стейвеклеут
Справжнє ім’я	Лодевейк Пауль Альбрехт
Народження	15.03.1912
Місце народження	Алст, Бельгія
Смерть	10.05.1979
Місце смерті	Ерембодегем, Бельгія
Місце діяльності	Бельгія
Напрями діяльності	Література, журналістика, мистецтво

Життєпис

Народився в сім’ї робітників. Навчався в місцевій вищій технічній школі, проте 1928 його відрахували за зберігання й розповсюдження заборонених книг. Працював маляром. У вільний від роботи час вивчав мистецтво в Академії образотворчих мистецтв (1926–1928), покинув навчання через брак коштів.

У вересні 1939 мобілізований до війська. У травні 1940 потрапив у полон, перебував у таборі для військовополонених. У серпні 1940 повернувся додому.

Працював журналістом і художнім редактором у щоденній газеті «Де род ваан» («De Rode Vaan», 1945–1946), редактором у газетах «Фронт» («Front», 1946–1947) і «Де влаамсе гідс» («De Vlaamse Gids», 1948), редактором відділу культури в газеті «Вооруїт» («Vooruit», 1954–1972) тощо. Поєднував роботу в періодичних виданнях із літературною творчістю.

Від 1969 здебільшого займався живописом і скульптурою.

Творчість

Творчість письменника — це радикальний синтез соціального активізму й літературного авангарду. Автор поезії, романів, новел, мистецької та літературної критики.

1939 написав перший роман «Хліб наших сліз» («Het brood onzer tranen»), який не було опубліковано.

1942 здобув Премію імені Лео Крайна за роман «Передмістя зростає» («De voorstad groeit», вийшов друком 1943). У творі описав долю трьох поколінь кількох родин — мешканців однієї вулиці; заторкнув теми індустріалізації, урбанізації, відчуження тощо. У романі «Абель Ґолартс» («Abel Gholarts»; 1944) відтворив життя В. Ван Гога.

Свій досвід під час війни та окупації відобразив у романі «Моя маленька війна» («Mijn kleine oorlog»; 1947). Твір містить понад тридцять вільно пов’язаних розділів, кожен із яких описує історії людей, їхні проблеми, пов’язані з лихоліттями війни.

У романі «Вулиця Капеллекенс» («De Kapellekensbaan»; 1953) поєднав історичні хроніки, сучасний світ і свої роздуми, максимально занурюючи читача в події твору. Роман вважають одним із найвідоміших творів нідерландської літератури, його перекладено німецькою, англійською, норвезькою, шведською, польською, французькою, іспанською мовами. Після публікації німецькою мовою цього роману, а також «Літо в Тер-Мюрені» («Zomer te Ter-Muren»; 1956) здобув популярність у Європі.

У пізніх творах, зокрема еротичній повісті «Непристойна молодість Міке Маайке» («Mieke Maaike's obscene jeugd»; 1972), досліджував межі цензури й еротики, що часто викликало несприйняття видавців.

У 1960-х вів авторські колонки, які переважно підписував псевдонімом Боонтьє. У дописах із гумором і гостротою аналізував проблеми повсякдення. Частину матеріалів опублікував окремими збірками — «Село у Фландрії» («Dorp in Vlaanderen»; 1966), «Яке життя!» («Wat een leven!»; 1967), «Люди» («Mensen»; 1970) та ін.

Автор історично-документальних романів: «Пітер Данс» («Pieter Daens»; 1971), «Чорна рука» («De zwarte hand»; 1976), «Книга ґейзенів» («Het geuzenboek»; 1979) та ін.

У 1970-х переважно займався образотворчим мистецтвом. Упродовж життя працював у різних техніках — малюнок олівцем і вугіллям, живопис олійний, пастель, ліногравюра, колаж, асамбляж, скульптура тощо. Окремі твори демонстрував на виставках і мистецьких заходах у містах Алсті, Амстердамі, Нейменгені, Роттердамі тощо. Перелік робіт митця наведено в кількох каталогах і бюлетенях: «Візуальна творчість Боона до 1942 року» (1992), «Візуальна творчість Боона до 1953 року» (1999) та ін.

Нагороди і визнання

Лауреат премій: імені Лео Крайна (за роман «Передмістя зростає», 1942), Генрієтти Роланд Голст (за поему «Маленька Єва з Кромме Бійлстраат», 1957), Константина Гюйгенса (1966), Мультатулі (за роман «Пітер Данс», 1972) тощо. Двічі номінований на Нобелівську премію з літератури (1972 та 1974).

1971 засновано щорічну Премію Луї Поля Боона, якою відзначають митців за досягнення в соціальній діяльності; 1979 — Товариство Луї Поля Боона; 2021 — іменну літературну премію, одну з найпрестижніших мистецьких нагород Бельгії з призовим фондом 50 тис. євро.

Пам’ятники митцю встановлено в містах Алсті (у саду Муніципального музею Алста), Антверпені (біля Будинку правосуддя), Сінт-Нікласі (бронзове погруддя).

Ім’ям Боона названо вулиці в містах Бельгії та Нідерландів.

Окремі романи письменника екранізовано [художні фільми: «Менует» (1982, режисер Л. Радемакерс), «Забута вулиця» (1999, режисер Л. П'єн), документальна стрічка «Данс» (1992, режисер С. Конінкс), телесеріал «Банда Яна де Ліхте» (2018, режисери Р. Пронт і М. Меркерке)] та адаптовано для сцени [опери «Лабіринт» (1966), «Менует» (2017); мюзикл «Данс» (2008) тощо].

Твори

Abel Gholaerts. Antwerpen : A. Manteau, 1944. 426 p.
Vergeten straat. Antwerpen : De Sikkel, 1946. 248 p.
Mijn kleine oorlog. Brussel : Manteau, 1947. 116 p.
De voorstad groeit. 2de druk. Amsterdam : Querido, 1973. 245 p.
Mijn kleine oorlog. 2de druk. Antwerpen : De Nederlandsche Boekhandel, 1975. 160 p.
Abel Gholaerts. 2de druk. Brussel : Manteau, 1976. 188 p.
Vergeten straat. 2de druk. Amsterdam : De Bezige Bij, 1978. 215 p.
De Kapellekensbaan / Red. J. Weisgerber. 2de druk. Amsterdam : De Arbeiderspers, 1994. 518 p.
Zomer te Ter-Muren / Red. J. Weisgerber. 2de druk. Amsterdam : De Arbeiderspers, 1995. 598 p.
Verzameld werk : in 24 d. Amsterdam ; Antwerpen : De Arbeiderspers, 2005–2015.

Література

Bork G. J. van. Over De Kapellekensbaan en Zomer te Ter-Muren van Louis Paul Boon. Amsterdam : Wetenschappelijke Uitgeverij, 1977. 94 p.
Humbeeck K., Vanegeren B. Het spookt op de Kapellekensbaan // Boon L. P. Zomer te Ter-Muren. Amsterdam : De Arbeiderspers, 1995. P. 543–575.
Muyres J. Moderniseren en conformeren : biografie van een tweeluik: De Kapellekensbaan en Zomer te Ter-Muren van Louis Paul Boon. Nijmegen : Vantilt, 2000. 344 p.
Nuyens B. Filmische elementen in de literatuur: Louis Paul Boon en Hugo Claus // Spiegel der Letteren. 2009. Vol. 51. Issue 3. P. 369–386.
Louis Paul Booncentrum // Universiteit Antwerpen. Antwerpen, 1985–2026. URL: https://www.lpbooncentrum.be/

Автор ВУЕ

К. В. Ферцович

Покликання на цю статтю: Ферцович К. В. Боон, Луї Поль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боон, Луї Поль (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.09.2026