Большак, Василь Григорович

Большáк, Васи́ль Григо́рович (23.04.1922, с. Безуглівка, тепер Броварського району Київської області, Україна — 17.12.1988, с-ще Дубулти, у межах м. Юрмала, тепер Латвія; похований у м. Києві) — письменник, журналіст, громадський діяч. Писав українською мовою.

Большак, Василь Григорович
Народження	23.04.1922
Місце народження	Безуглівка
Смерть	17.12.1988
Місце смерті	Юрмала
Місце поховання	Байкове кладовище
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	журналістика, медіа, література
Традиція/школа	соцреалізм

Життєпис

Народився в сім’ї селян. Закінчив семирічну школу.

1937 навчався в Українському (Харківському) комуністичному газетному технікумі імені М. Островського при Українському комуністичному інституті журналістики (на той час єдині заклади освіти в Україні, де готували працівників преси), 1938–1940 — у Харківській школі політичної освіти, а пізніше — військово-медичному училищі.

Проходив військову службу (з березня 1940) та 1941–1945 брав участь у Другій світовій війні. Був старшим воєнфельдшером польового рухомого госпіталю, потім — командиром санітарного взводу 60-ї армії (старший лейтенант, згодом майор медичної служби). Член ВКП(б) з 1943.

Після демобілізації 04.12.1945 і повернення до цивільного життя працював кореспондентом у газеті «Київська правда» (1945), заввідділу в ізмаїльській обласній газеті «Придунайська правда» (рос. «Придунайская правда»; 1946–1950). Закінчив курси газетних співробітників при ЦК КП(б)У (1945), Вищу партійну школу при ЦК Компартії України (1953). Член Спілки письменників України (з 1957).

У 1953–1962 завідував відділом республіканської газети «Колгоспне село», працював відповідальним секретарем редакції російськомовного літературно-художнього та суспільно-політичного журналу «Радянська Україна» [рос. «Советская Украина», тепер «Райдуга» (рос. «Радуга»)], обіймав посаду заступника редактора та відповідального редактора літературно-художнього журналу «Дніпро».

У 1962–1972 був головним редактором ілюстрованого журналу «Україна». За період роботи часопис суттєво змінився — тираж збільшився до 400 тисяч, журнал став сучаснішим, прибутковішим і виходив щотижня (до того — двічі на місяць).

Обіймав посаду голови Держкіно УРСР (1972–1979). У ті роки світ побачили фільми, які пізніше стали класикою: «В бій ідуть тільки “старики”» (1973), «Ати-бати, йшли солдати» (1977, обидва — режисер Л. Биков), «Вавилон XX» (1979, режисер І. Миколайчук) та інші.

У 1979–1985 — головний редактор журналу «Український театр».

Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання (1975–1980). Член Ревізійної комісії КПУ (1976–1981).

Останні дні життя (з осені 1988) провів у Будинку творчості письменників у Юрмалі. Похований на Байковому кладовищі у м. Києві.

Творчість

Творчість письменника розвивалась у межах соцреалізму. Основними темами творів були війна та повоєнне село; його герої — сільські люди або фронтовики-побратими.

Першими пробами пера були книги нарисів: «На мирній землі» (1952), «Про тих, хто в полі» (1955), «Друзі Андрія Степановича» (1956), «Рідні простори мої» (1959). Повісті «Поїдем за Десну» (1959), «Глибокий яр» (1964), «Осінь пахне медами» (1981) описують життя та щоденну працю селян. У романах «Образа» (1962), «Законна дружина» (1986) автор досліджує особистісні взаємини, моральні дилеми та трансформації соціальні суспільства. Оптимістичний характер і весела вдача письменника проявились у збірках гумористичних творів «Нежонатий голова» (1961), «Янгол із Терешок» (1962), «Антрекот» (1963), «Анігдот» (1965) та інших. У сатиричній повісті «Гусак на Бродвеї» (1967) автор поєднує гумор і сатиру з лірикою. Розповідь про грані американського життя він веде від імені київського шофера Грицька Гусака, відрядженого в США для обслуговування української делегації в ООН. Деякі комедійні твори Большака [«Комісія», «Вас викликає вчителька» (обидва — 1962), «Тютюн іде на пенсію», «Вернісаж» (обидва — 1965) тощо] входили до репертуару самодіяльних народних театрів. У творчому доробку Большака також є повісті для дітей «Провідник у безодню» (1962), «Щедрик-ведрик» (1969), збірка оповідань «Дітям не дозволяється» (1966).

За життя опублікував понад 30 книг.

Упродовж кар’єри журналіста і письменника Большак побував у майже всіх республіках СРСР, а також у багатьох країнах за кордоном. Про побачене і пережите він розповів у збірках нарисів «Меседуан з флеронами» (1971) — про подорож країнами Скандинавії (Швецією, Норвегією, Данією, Фінляндією) та Югославією, зустрічі з цікавими людьми, «Гюлістан: Мандрівка по Киргизії» (1971), а також у повісті «Геліос — бог Сонця» (1974) — про мандрівку журналіста до Югославії. Результатом поїздок письменника за океан як кореспондента РАТАУ (Радіотелеграфне агентство України, тепер Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ») та члена делегації кінематографістів (США, Канада, Куба) стала книга нарисів «Те салудамос, Куба!» (1975), в якій автор розповідає не лише про Кубу, а й про українську діаспору в Канаді.

Твори письменника перекладені російською, німецькою, литовською мовами.

Нагороди та визнання

Лауреат Республіканської премії імені Я. Галана (1967) за книгу «Гусак на Бродвеї».

Нагороджений трьома орденами Трудового Червоного Прапора, орденами Червоної Зірки (16.05.1945), Вітчизняної війни І (06.11.1985) та ІІ (06.04.1985) ступенів, медалями: «За відвагу» (18.10.1943), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (09.05.1945), «За трудову відзнаку» (24.11.1960).

Твори

Провідник у безодню. Київ : Дитвидав, 1962. 136 с.
Гусак на Бродвеї. Київ : Дніпро, 1970. 332 с.
Геліос — бог сонця. Київ : Молодь, 1974. 200 с.
Поїдем на Десну : Документальні повісті, нариси. Київ : Дніпро, 1976. 304 с.
Осінь пахне медами. Київ : Дніпро, 1981. 229 с.
Співати в гаю солов’ям...: Вибрані твори. Київ : Дніпро, 1982. 542 с.
Законна дружина. Київ : Молодь, 1986. 182 с.
Обнови : Повість, документальні оповіді, п’єса, придибенції. Київ : Радянський письменник, 1987. 286 с.

Бібліографічні довідники

Большак Василь // Письменники Радянської України : Біобібліографічний довідник / упоряд. О. Килимник. Київ : Радянський письменник, 1960. С 46–47.

Література

Неділько В. Василь Большак // Українські радянські письменники. Критичні нариси. Вип. 7. Київ : Радянський письменник, 1973. С. 79–112.
Неділько В. На бистрині життя // Большак В. Г. Співати в гаю солов’ям...: Вибрані твори. Київ : Дніпро, 1982. С. 5–12.
Жадько В. О. Український некрополь: Історичний наук. довідник. Київ : СПД «Жадько В. А.», 2005. 352 с.
Василь Большак. Контури портрету : [кн. спогадів колег, рідних, друзів] / Упоряд.: Л. Большак, Ю. Большак. Київ : Сфера, 2005. 216 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Большак, Василь Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Большак, Василь Григорович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.08.2026