Болл, Джозеф Артур

Болл, Джо́зеф А́ртур (англ. Ball, Joseph Arthur; 16.08.1894, м. Кембридж, штат Массачусетс, США — 27.08.1951, м. Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США) — фізик, винахідник, лауреат премії «Оскар».

Болл, Джозеф Артур (Ball, Joseph Arthur)
Народження	16.08.1894
Місце народження	Кембридж
Смерть	27.08.1951
Місце смерті	Лос-Анджелес

Відзнаки
Премії	Оскар

Життєпис

Народився у сім’ї інженера-механіка. 1916 закінчив Массачусетський технологічний інститут зі ступенем бакалавра наук з фізики. Як інженер-дослідник долучився до приватної науково-дослідної та інжинірингової компанії «Калмус, Комсток і Вескотт» («Kalmus, Comstock & Wescott», KC&W) для роботи над адитивною системою кольорів (кольори створювалися шляхом оптичного змішування потоків світлових безпосередньо під час проєкції на екран).

1922–1930 очолював технічний відділ лабораторії «Техніколор» («Technicolor») — мережі лабораторій обробки і друку кінофільмів. Працював технічним директором і головним інженером компанії «Техніколор» (1930–1939), водночас був віцепрезидентом компанії (1933–1939). Передав компанії низку власних патентів стосовно кольорової фотографії та обладнання.

11.01.1927 став одним із 36 засновників Академії кінематографічних мистецтв і наук.

Під час Другої світової війни працював директором з досліджень компанії «Мак-Гроу Колорграф» («McGraw Colorgraph»; 1940–1944), згодом обіймав посаду спеціального технічного консультанта для державних відомств (1944–1946). Допомагав розробляти та вдосконалювати оптичні прилади нічного бачення, лінзи для військових перископів, а також спеціальні системи фільтрації для розвідувальної аерофотозйомки з великої висоти (що допомагало виявляти замасковані позиції ворога на основі кольорових спектрів).

У повоєнні роки працював консультантом з питань кольорових технологій для Спрінгдейлських лабораторій корпорації «Тайм» («Time») у м. Стемфорді (штат Коннектикут), що займалася передовими розробками у сфері поліграфії та кольорового друку для видань, а також консультантом студії В. Діснея (щодо оптимізації процесів перенесення кольорових малюнків на плівку) та компанії «Елетер Ірене дю Пон де Немур енд Компані» («E. I. du Pont de Nemours & Co») для розробки нових емульсій і хімічних складів багатошарових кольорових кіно- і фотоплівок.

Пішов із життя внаслідок самогубства (отруєння чадним газом).

Винаходи

Триплівкова камера та оптична система «Техніколор Процес № 4»

Болл створив цілісну технологічну еволюцію кольору. Першим його вагомим винаходом була двоколірна субтрактивна камера (1922) зі спеціальним компактним призматичним блоком. Вона розділяла світло на два потоки і фіксувала «дзеркальні пари» зображень (червоне і зелене) на одну чорно-білу плівку. Камера давала двоколірні негативні зображення, вільні не лише від окантовки та паралакса, а й від шкідливого впливу целулоїдного стиснення. У ній два зображення були симетричними парами, одне з них було дзеркальним відображенням іншого. Зображення були розташовані на одній смузі негативного матеріалу, причому обидва елементи симетричної пари були точно розміщені відносно симетрично сусідніх пар перфорацій. Ідеальна геометрична симетрія цього розташування є стійкою до стиснення протягом усього терміну служби негатива. Компактна призматична система цієї камери дозволила використовувати об’єктиви з відносно короткою фокусною відстанню, де було враховано аберації. Цей винахід повністю подолав проблему розмиття кольорових контурів (окантовки) та целулоїдного стиснення.

Інший винахід — верстат гідротипного друку (1928) — унікальна лабораторна машина для перенесення барвників за допомогою сталевої стрічки з надточними штифтами. Потрібно було розробити машину для перенесення, здатну обробляти плівку великої довжини та в певних кількостях, в якій заготовка та матриця могли б бути приведені в контакт і утримуватися там протягом кількох хвилин, поки переносилися барвники. Винахід дозволив відмовитися від склеювання плівок «спина до спини» і перейти до методу «штампування» кольору на чисту плівку-заготовку. Це перетворило кольорове кіно на масову промисловість.

Основний винахід Болла полягає у створенні триплівкової камери та оптичної системи «Техніколор Процес № 4» («Technicolor Process № 4») у 1932. Це була перша у світі комерційно успішна технологія, яка дозволила знімати кіно у повноцінному, живому та натуральному кольорі.

До винаходу Болла кіно було або двоколірним (червоно-зеленим, без синього кольору), або розфарбовувалося вручну. При цьому неможливо було отримати точне відтворення всіх кольорів спектру.

Робота Болла та його команди інженерів над повноцінним трикомпонентним процесом, в якому додали синій колір, тривала в другій половині 1920-х. Головною проблемою було створити призму оптичну, яка могла б розділяти світло вже не на два, а на три потоки без втрати чіткості. Коли світло проходило крізь об’єктив камери, винайдена Боллом призма розділяла один світловий потік на два окремі напрямки. Усередині камери протягувалися одночасно три окремі чорно-білі негативні плівки. Перший потік світла проходив крізь зелений фільтр і фіксував зелений спектр зображення на першій плівці. Другий потік йшов на дві інші плівки, складені разом. Світло проходило крізь пурпуровий фільтр, який пропускав синій та червоний кольори. Спеціальні чутливі шари розділяли їх: одна плівка фіксувала синій, а інша — червоний спектр.

Винахід дозволяв отримати повний спектр кольорів, на відміну від обмеженого червоно-зеленого спектру попередніх фільмів. Кінцевою метою у галузі кольорової кінематографії Болл визначав повноцінне відтворення кольорів з високою якістю зображення, простими умовами проєкції в кінотеатрі та мінімальною доданою вартістю фотографій і відбитків.

Розробку було повністю завершено у травні 1932. Першою винахід Болла оцінила компанія В. Діснея. Цю нову триплівкову камеру вона використала для створення короткометражного мультфільму «Квіти і дерева» (1932, режисер Б. Ф. Джиллетт), який став першим в історії комерційним триколірним кінотвором. За допомогою цієї камери знято також короткометражний мультфільм «Три поросятка» (1933, режисер Б. Ф. Джиллетт). Фільм отримав премію «Оскар» за найкращий анімаційний короткометражний фільм.

Впровадження триплівкової камери Болла у повнометражне художнє (ігрове) кіно відбувалося поступово, оскільки обладнання було громіздким і дуже дорогим. Перехід почався з експериментальних епізодів і короткометражних фільмів, а потім трансформувався у повнометражні фільми.

Перший кольоровий фрагмент було знято у музичному фільмі «Кіт і скрипка» (1934, режисер В. К. Говард). Сам фільм чорно-білий, а його фінальна частина знята за новою технологією Болла.

Першим у світі повністю ігровим (акторським) фільмом, знятим триплівковим методом від початку до кінця, стала музична короткометражна стрічка «Кукарача» (1934, режисер Л. Корріган). Вона мала успіх у глядачів і довела, що триколірний процес ідеально підходить для зйомки людей, костюмів та складних танцювальних номерів.

Першим повнометражним художнім фільмом, цілком знятим на триколірну камеру, стала історична драма «Беккі Шарп» (1935, режисер Р. Мамулян) за романом В. М. Текерея «Ярмарок суєти». Болл особисто працював на знімальному майданчику як технічний директор. Фільм знімали виключно в декораціях павільйонів студії (через складність контролю штучного світла).

Першим повнометражним кольоровим фільмом, знятим переважно на натурі (просто неба), а не в павільйонах, став романтичний вестерн «Стежка самотньої сосни» (1936, режисер Г. Гетевей). Винахід Болла продемонстрував реалістичність природного освітлення, лісів і блакитного неба.

Успіх цих перших стрічок сприяв масштабному фінансуванню нової технології; згодом з’явилися кольорові фільми — мюзикл «Чарівник країни Оз» та мелодрама «Віднесені вітром» (обидва — 1939, режисер В. Флемінг).

Після Другої світової війни Болл розробив і запатентував теоретично ще більш досконалу чотириколірну систему (до трьох основних кольорів додавався четвертий компонент для ідеальної передачі глибоких тіней та контурів). Через фінансове панування гігантів ринку цей винахід так і не став комерційним стандартом у кінематографі, однак процес розширеного колірного охоплення за допомогою чотирьох хроматичних компонентів ліг у основу розробки інноваційних поліграфічних верстатів для високоякісного кольорового друку.

Нагороди

Нагороджений спеціальною премією «Оскар» «за видатний внесок у розвиток кольорової кінофотографії» (1938).

Праці

The Technicolor Process of Three-Color Cinematography // Journal of Motion Picture Engineers. 1935. Vol. 25. № 2. P. 127–138. URL : https://www.widescreenmuseum.com/oldcolor/ball.htm
Quality in Color Reproduction // Hollywood Quarterly. 1946. Vol. 2. № 1. P. 45–49.

Література

Kalmus H. T., Kalmus E. K. Mr. Technicolor. Abingdon, Oxon : Magic Lantern Press, 1993. 236 p.
Higgins S. Harnessing Technicolor : The Introduction of Color to Hollywood Cinema. Austin : University of Texas Press, 2007. 312 p.
Osborne R. 80 Years of the Oscar : The Official History of the Academy of Motion Picture Arts and Sciences. New York : Abbeville Press, 2008. 440 p.
Pawlak D. A. Bringing Up Oscar : The Story of the Men and Women Who Founded the Academy. New York : Pegasus Books, 2012. 336 p.
Layton J., Pierce D. The Dawn of Technicolor, 1915–1935 / George Eastman Museum. Rochester, New York : George Eastman Museum, 2015. 448 p.
Bright Modernity : Color, Commerce, and Consumer Culture / Ed. by R. L. Blaszczyk, U. Spiekermann. Cham : Palgrave Macmillan, 2017. 287 p.
Lipton L. The Cinema in Flux : The Evolution of Motion Picture Technology from the Magic Lantern to the Digital Era. Cham : Springer, 2021. 795 p.
The 11th Academy Awards Memorable Moments. 2026. URL : https://www.oscars.org/oscars/ceremonies/1939/memorable-moments

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Болл, Джозеф Артур // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Болл, Джозеф Артур (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.13.2026