Бойчук, Богдан Миколайович (А. І. Бондаренко)

Бойчу́к, Богда́н Микола́йович (11.10.1927, с. Бертники Бучацького повіту Тернопільського воєводства, Польща, тепер Чортківського району Тернопільської області, Україна — 10.02.2017, м. Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США; похований у м. Києві, Україна) — письменник, критик, перекладач, один із засновників Нью-Йоркської групи поетів-емігрантів (1950-і), член Об’єднання українських письменників «Слово» (1957) та Національної спілки письменників України (з 1990-х).

Бойчук, Богдан Миколайович (А. І. Бондаренко)
Народження	11.10.1927
Місце народження	Київ
Смерть	10.02.2017
Місце смерті	Нью-Йорк, США
Місце поховання	Київ
Alma mater	Міський коледж Нью-Йорка
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	Поезія, літературознавство

Життєпис

Бойчук пережив радянську окупацію та фашистське поневолення. Сімнадцятирічним юнаком його вивезли до Німеччини, де до 1945 перебував на примусових роботах. До 1949 мешкав у таборі для переміщених осіб (Ді-Пі; англ. Displaced Persons) в американській зоні окупації Німеччини, у гімназії якого здобув середню освіту.

Переїхав до Сполучених Штатів Америки, де заробляв на життя фізичною працею та захворів на туберкульоз. Упродовж трьох років лікувався в санаторії, розташованому на півночі штату Нью-Йорк. На дозвіллі почав цікавитися літературою та писати вірші. Повернувся до м. Нью-Йорка, де видужав і 1953 вступив до Міського коледжу. Здобув бакалаврський (див. Бакалавр) ступінь з електроінженерії. 1957–1992 працював за фахом. Мешкав у США (м. Нью-Йорку, селищі Ґлен-Спеї у складі містечка Ламберленд штату Нью-Йорк), а також Україні (м. Києві).

Заповідав поховати себе на Високому Замку у Львові. Могила поета — на Байковому кладовищі у м. Києві.

Діяльність

Поряд з основною роботою інженера займався літературною (лірик, прозаїк, драматург і критик), перекладацькою й організаційною діяльністю. Здійснив переклади текстів українською, польською та російською мовами на англійську мову. Переклав англійською окремі поезії Б.-І. Антонича, В. Свідзінського (1885–1941; тепер Україна), О. Ольжича, І. Драча, І. Калинця, В. Голобородька, Мойсея Фішбейна (1946–2020; Україна) та інших. З іспанської, англійської та інших мов перекладав на українську, зокрема твори Х. Р. Хіменеса, С. Беккета, В. Бургардта (1935; Німеччина), Теннесі Вільямса (1911–1983; США).

Був одним з ініціаторів створення в 1950-х Нью-Йоркської групи поетів, її лідером і редактором щорічного видання «Нові поезії» (1959–1971).

Разом із Б. Рубчаком уклав антологію української поезії «Кординати» (1969). Працював головним редактором літературно-мистецького часопису «Світо-вид» (1990–1999), а також літературним редактором мюнхенського журналу «Сучасність» (1961–1973). Бойчуку належить авторство низки публікацій з літературної критики (рецензій, передмов і статей). Дискутував з українськими літературознавцями щодо характеристик модернізму українського (стану його дослідженості, особливостей, хронологічних меж і наявності рис у творчості письменників). Порушував проблеми модерних театру та балету.

Твори

Словесно-художню творчість Бойчук побудував на засадах модернізму, для якого характерне ненаслідувальне зображення дійсності. Розглядав це історико-літературне явище як можливість не відставати від поступу світового мистецтва й уникнути політизованості. Однією зі світоглядних основ для письменника стала філософія екзистенціалізму (тексти Ж.-П. Сартра й А. Камю). Художньо наповнював й осмислював концепти страждання, самотності, перебування на екзистенційній межі, смерті, а також стоїцизму, свободи й самовдосконалення. Пануванню історичного й біологічного часу над людиною, «темпоральній драмі» протиставляв любов у її широкому розумінні. У поемі «Любов у трьох часах» (1957) особисті переживання з приводу ліквідації єврейського гетто в м. Бучачі Тернопільської області переростають у філософські узагальнення, що утверджують гуманізм.

У поемі «Подорож з учителем» (1976) ліричний протагоніст його текстів намагається зрозуміти, чому Усевишній карає людство історичними катаклізмами. Темпоральна драма людського буття полягає в дискретності його існування. Бойчук — автор драматичних творів (останні почав писати в 1960-х). Драма «Голод» (1962) є художнім осмисленням Голокосту, проте цей твір виростає від зображення національної до загальнолюдської трагедії. У драмі “Приречені любити” (1963) розгорнуто філософський зв’язок життя й смерті та порушено питання про вплив минулого на теперішнє. Тексти мають ознаки експресіонізму й абстракціонізму. Стали підґрунтям для опери композитора В. Балея «Червона земля. Голод». Намагання розширити творчі обрії привело до роботи над прозовими творами, серед яких автор виділяв «Над сакральним озером кохання поза світанком» (2006) і «Прощання в Парижі» (2016).

Тексти творів Бойчука перекладено англійською, польською, російською та румунською мовами.

Нагороди і визнання

Міжнародна літературна премія імені М. Гоголя (1998).
Міжнародна медаль О. Довженка (2018, посмертно).

Твори

Час болю. Нью-Йорк : Слово, 1957. 64 с.
Спомини любови. Нью-Йорк : В-во Нью-Йоркської Групи, 1963. 94 с.
Вірші для Мехіко : поема. Мюнхен : В-во Нью-Йоркської Групи, 1964. 19 с.
Мандрівка тіл. Нью-Йорк : В-во Нью-Йоркської Групи, 1967. 78 с.
Подорож з учителем : поема. Нью-Йорк : В-во Нью-Йоркської Групи, 1976. 93 с.
Вірші, вибрані й передостанні. Нью-Йорк : Сучасність, 1983. 199 с.
Five Poems on One Theme (П’ять віршів на одну тему) / Пер. англ. мовою спільно з Д. Ігнатовим // Pequod. 1984. № 16–17. С. 92–100.
Дві жінки Альберта : роман. Київ : Факт, 2002. 168 с.
Спомини в біографії : мемуари. Київ : Факт, 2003. 200 с.
Канон із переламаним хребтом // Критика. Київ, 2008. № 132–133. С. 31.
Невивчений український модернізм // Критика. Київ, 2010. № 147–148. С. 35.
Розанна з Нивок : роман. Львів : Піраміда, 2011. 124 с.
Добрані п’єси. Львів : Піраміда, 2013. 280 с.
Паноптикум Ді Пі : трилогія, романи. Львів : Піраміда, 2013. 412 с.
Кляса без вісти : поема в прозі. Львів : Піраміда, 2014. 124 с.
Над сакральним озером кохання поза світанком : романи. Львів : Піраміда, 2015. 216 с.
Прощання в Парижі та інші тексти. Львів : Піраміда, 2016. 196 с.
Навіщо про це говорю : Вибрані статті. Театр. Балет. Література. Львів : Піраміда, 2017. 452 с

Література

Ревакович М. Дещо про Нью-Йоркську групу // Світовид. Київ ; Нью-Йорк, 1996. № 2 (23). С. 102–110.
Астаф’єв О. Лірика української еміграції : еволюція стильових систем : монографія. Київ : Смолоскип, 1998. 314 с.
Бондаренко А. Мовні знаки темпорального змісту в філософсько-поетичному дискурсі Б. Бойчука // Слово і час. 2000. № 12. С. 47–51.
Астаф’єв О. Художні координати поезії Богдана Бойчука // Слово і час. 2002. № 12. С. 20–24.
Ільницький М. Любов і біль Богдана Бойчука // Слово і час. 2002. № 12. С. 25–27.
Астаф’єв О. Поетичні системи українського зарубіжжя. Київ : Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2005. 64 с.
Астаф’єв О. Українське еміграційне літературознавство : від неоромантизму до постмодернізму // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія : Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2017. Вип. 27. С. 6–10.
Карабович Т. Міфопоетика Нью-Йоркської групи : монографія / Відп. ред. Р. Радишевський ; наук. консультант О. Астаф’єв. Київ : Талком, 2017. 464 с.
Помер поет, один із засновників Нью-Йоркської групи Богдан Бойчук // Культура. 2017. 11 лютого. URL : https://zaxid.net/pomer_poet_odin_iz_zasnovnikiv_nyuyorkskoyi_grupi_bogdan_boychuk_n1417602
Kin O. New York elegies : Ukrainian poems on the city / Еd. by O. Kin. Boston : Academic Studies Press, 2019. 330 p. URL : https://doi.org/10.1515/9781618115959

Автор ВУЕ

А. І. Бондаренко

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.06.2026