Бойл, Денні
Бойл, Де́нні (англ. Boyle, Danny; повне ім’я — Деніел Френсіс (англ. Daniel Francis); 20.10.1956, м. Редкліфф, графство Великий Манчестер, Велика Британія) — режисер і продюсер кіно, телебачення й театру, лауреат премії «Оскар» (2009) та інших нагород.
|
Бойл, Денні (Boyle, Danny) | |
|---|---|
| Народження | 20.10.1956 |
| Місце народження | Редкліфф |
| Напрями діяльності | кіномистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Оскар, Золотий Глобус, Британської кіноакадемії |
Зміст
Життєпис
Бойл народився у робітничій сім’ї ірландців, які ревно дотримувались католицького віросповідання.
Відвідував римо-католицьку гімназію для хлопчиків у м. Манчестері та церковну школу. У віці 14 років хотів перевестися на навчання до семінарії, але священник переконав його та рідних відмовитися від цього кроку. Невдовзі увага Бойла переключилася з релігії на драматургію. Він вивчав англійську мову та драму в Університетському коледжі Північного Уельсу (тепер Бангорський університет). Під час навчання поставив кілька вистав для студентського драматичного товариства.
Творчість
Театр і телебачення
Режисерську кар’єру розпочав з театру. Співпрацював з Акціонерною театральною компанією, яка спеціалізувалась на нових п’єсах драматургів-сучасників. Принципом роботи компанії була співпраця з авторами ще на етапі написання творів.
Працював арт-директором (1982–1985), заступником директора (1985–1987) в лондонському театрі «Королівській двір», відомому своїми прогресивними підходами та авангардними постановками. Наступним кроком у театральній кар’єрі Бойла стала постановка п’яти спектаклів для Королівської шекспірівської трупи, яка базується в м. Стратфорд-апон-Ейвон (графство Ворикшир). Ця трупа відома співпрацею з театральними діячами різних країн і освітніми установами з метою популяризації творчості В. Шекспіра, театральної класики та творчості сучасних британських драматургів.
Від 1987 працював на телебаченні як продюсер Північноірландського регіонального відділу Бі-Бі-Сі (англ. «BBC Northern Ireland»). У межах співпраці з Бі-Бі-Сі виступав продюсером кількох телевізійних фільмів та серіалів, знімав власні телефільми, займався режисурою популярних телевізійних шоу. Бойлу належить ідея короткометражного телефільму «Слон» (1989, режисер А. Кларк), в якому йдеться про вбивства в Північній Ірландії під час етнополітичного конфлікту (1960–1998). Фільм був високо оцінений критиками, але викликав полеміку у суспільстві. Пізніше Бойл як продюсер фільму дав дозвіл на використання його назви режисеру Г. Ван Сенту (нар. 1952; США) для однойменного фільму (2003), сюжет якого заснований на масовому вбивстві в американській середній школі «Колумбайн». Після тривалої перерви повернувся до роботи в театрі та здійснив на сцені Королівського національного театру Великої Британії (м. Лондон) постановку сценічної адаптації роману М. Шеллі «Франкенштейн» (2011). Головні ролі Віктора Франкенштейна та його Створіння у спектаклі виконали Б. Камбербетч (нар. 1976; Велика Британія) та Дж. Лі Міллер (нар. 1972; Велика Британія). Актори щовечора мінялись ролями, по черзі граючи обох головних героїв. За задумом Бойла, це мало підкреслити взаємозв’язок і взаємовплив головних персонажів. Обидві версії театральної драми були зафільмовані, показані в британських кінотеатрах та продемонстровані в різних країнах світу в межах проєкту «Національний театр у прямому ефірі» (спочатку у кінотеатрах інших країн, а під час пандемії коронавірусної інфекції також у тимчасовому вільному доступі онлайн). Режисура Бойла та гра акторів отримали виключно позитивні відгуки.
Бойл не полишає співпраці з телевізійними компаніями. Зняв три перші епізоди американського драматичного телесеріалу «Траст» (2018), біографічний мінісеріал «Пістол» (2022), присвячений британському панк-рок гурту «Секс пістол» (утворений 1975 у м. Лондоні) та її гітаристу С. Джонсу (нар. 1955; Велика Британія).
Кіно
Дебютував як кінорежисер повнометражним кримінальним трилером з елементами гумору чорного «Неглибока могила» (1994). Фільм отримав позитивні відгуки, мав фінансовий успіх та виборов низку нагород, серед яких «Срібна мушля найкращому режисеру» Міжнародного кінофестивалю у Сан-Себастьяні (1994), 3 премії (зокрема за найкращий британський фільм та найкращу режисуру) від британського щомісячного журналу про кінематограф «Емпайр» (англ. «Empire»; «Імперія»), премія у номінації «найкращий дебютант року» від Лондонського гуртка кінокритиків (обидві — 1996) тощо.
Психологічна драма «На голці» (1996) знята Бойлом за однойменним романом І. Велша (нар. 1958; Велика Британія). Стрічка, що розповідає про безцільне, безнадійне й трагічне життя кількох молодих единбурзьких наркоманів наприкінці 1980-х, стала культовою і у 2004 була визнана найкращим шотландським фільмом усіх часів. Фільм також зайняв 10-у позицію у списку найкращих британських фільмів 20 ст., складеному Британським інститутом кінематографії. На лютий 2026 фільм займав 174-у позицію у рейтингу 250 найкращих фільмів за версією Бази даних фільмів в інтернеті (англ. IMDb).
[[File:|400px]]
Пригодницька драма «Пляж» (2000) знята за однойменним романом А. Гарленда (нар. 1970; Велика Британія) з Л. Ді Капріо у головній ролі. Збори втричі перевершили бюджет фільму, однак відгуки кінокритиків були доволі суперечливими. Фільм хвалили за візуальність та саундтрек, але дорікали за поверховість адаптації проблематики роману.
Постапокаліптичний фільм жахів «28 днів потому» (2002) знятий Бойлом за сценарієм А. Гарленда. Головні ролі виконали К. Мерфі та Н. М. Гарріс (нар. 1976; Велика Британія). Фільм мав суттєвий фінансовий успіх, збори в десять разів перевершили бюджет. Вважають, що саме ця стрічка вплинула на відродження інтересу в 2000-х до теми зомбі. Фінал фільму має кілька версій, з яких прокатна є найбільш життєствердною. Менш оптимістичні версії фіналу пропонувались на DVD як додаткові матеріали.
У комедійній драмі для сімейного перегляду «Мільйони» (2004) частково отримав відлуння власний релігійний досвід режисера у дитячому та підлітковому віці. Фільм одержав схвальні відгуки, але мав скромний фінансовий успіх.
Науково-фантастичний трилер «Пекло» (2007) поставлений Бойлом за сценарієм А. Гарленда. Робота над фільмом велась кілька попередніх років. У ролях знялись К. Мерфі, К. Еванс (нар. 1981; США), Р. Бірн (нар. 1979; Австралія), Мішель Єо (нар. 1962; Малайзія), К. Кертіс (нар. 1968; Нова Зеландія). Від інших фільмів з дещо подібними сюжетами катастроф та космічних подорожей фільм Бойла відрізняється акцентом на етиці, філософії та психології людських взаємин.
Найуспішнішим режисерським проєктом Бойла в кіно став драматичний фільм «Мільйонер із нетрів» (2008). В основу сценарію покладений роман дипломата та письменника В. Сварупа (нар. 1963; Індія) «Питання — Відповідь» (англ. «Q & A»; 2005). Стрічка розповідає історію життя хлопця із нетрів, якому вдалося відповісти на всі питання гри «Хто хоче стати мільйонером?» та виграти головний приз. На фільм режисера надихнув індійський кінематограф. Стрічка з бюджетом 15 млн доларів принесла 378 млн доларів касових зборів. Серед великої кількості відзнак фільм отримав 8 нагород «Оскар», 7 нагород премії Британської кіноакадемії та 4 нагороди премії «Золотий глобус» (усі — 2009; у всіх цих найпрестижніших конкурсах фільм перемагав у номінації «найкращий фільм року», а особисто Бойл отримував приз за найкращу режисуру).
Біографічна драма «127 годин» (2010) розповідає про альпініста Арона Ралстона, який, будучи затиснутий між камінням, задля порятунку зміг самостійно ампутувати собі руку. Фільм отримав високі оцінки критиків, значні касові збори, а також шість номінацій на премію «Оскар», вісім номінацій на премію Британської кіноакадемії, три номінації на премію «Золотий глобус» та низку інших відзнак.
Сюжет детективного психологічного трилеру «Транс» (2013) частково збігається з однойменним британським телевізійним фільмом 2001, від роботи над яким Бойл свого часу відмовився.
Біографічна драма «Стів Джобс» (2015) з М. Фассбендером (нар. 1977; Німеччина) у заголовній (титульній) ролі розповідає про життя підприємця, співзасновника компанії «Еппл» («Apple»). Стрічка отримала позитивні відгуки, а акторка К. Вінслет (нар. 1975; Велика Британія), яка зіграла у кінокартині жіночу роль керівника відділу маркетингу, одержала «Золотий глобус» та премію Британської кіноакадемії за найкращу жіночу роль другого плану.
Трагікомедія «На голці 2» (інша назва — «Т2: Трейнспоттінг», англ. «T2: Trainspotting»; 2017) — продовження фільму «На голці». Події у цій кінокартині розпочинаються через двадцять років після подій, зображених у першому фільмі. Цього разу кіногерої намагаються організувати будинок розпусти. У цілому фільм отримав позитивні відгуки, хоча й не мав такого приголомшливого успіху, як перша кінокартина.
Романтична музична комедія «Учора» (англ. «Yesterday»; 2019) розповідає про пересічного музиканта, який завдяки випадковості став єдиною людиною, що пам’ятає пісні «Бітлз», і, користуючись цим, видає твори уславленої групи за свої власні. Творці фільму виплатили правовласникам творчості «Бітлз» 10 млн доларів за право використання у фільмі музики. Бойл також особисто подбав про отримання згоди на кінопроєкт від живих учасників групи та родин померлих. Фільм мав значний успіх та отримав високі касові збори. Постапокаліптичний фільм жахів «28 років потому» (2025) — продовження фільмів «28 днів потому» та «28 тижнів потому». Підготовча робота над третім фільмом зі значними перервами велась ще з 2007. Сценарій написаний Бойлом у співавторстві з А. Гарлендом. Як і в першій картині, поза зовнішнім антуражем фільму жахів у цій кінострічці порушуються важливі етичні та соціальні проблеми.
Значною подією у творчій біографії Бойла стала його робота як художнього керівника-постановника над підготовкою та проведенням церемонії відкриття Літніх Олімпійських ігор 2012 у м. Лондоні під назвою «Острів чудес».
Нагороди та визнання
Лауреат премій «Оскар», «Золотий Глобус», премії Британської кіноакадемії (усі — 2009) за фільм «Мільйонер з нетрів».
Додатково
За словами Бойла, між священством і режисурою є багато спільного, зокрема, вони мають підказувати людям, що думати. Він називає себе «духовним атеїстом».
Бойл відмовився від лицарського звання, яке йому планували надати за підготовку та проведення церемонії відкриття Літніх Олімпійських ігор 2012 у Лондоні. Причиною вказав те, що йому незручно приймати цю особисту нагороду, адже церемонія була результатом роботи тисяч людей.
Література
- Danny Boyle : Interviews / Ed. by B. Dunham. Jackson : University Press of Mississippi, 2010. 213 p. (Conversations with Filmmakers Series).
- Browning M. Danny Boyle — Lust for Life : A Critical Analysis of All the Films from Shallow Grave to 127 Hours. Luton : Andrews UK Limited, 2012. 182 p.
- Flanagan K. M. Danny Boyle : Interviews (Review) // Film & History : An Interdisciplinary Journal. 2012. Vol. 42. № 2. P. 86–88.
- Lambert-Charbonnier M. From Commodity Fetishes to Symbols : Danny Boyle’s Simulations of British Culture in the London Olympic Games Opening Ceremony // InMedia. The French Journal of Media Studies. 2018. Vol. 7. № 1. URL : https://journals.openedition.org/inmedia/1284
- Raphael A. Danny Boyle : Creating Wonder. London : Faber & Faber, 2020. 416 p.
- Schoene B. Danny Boyle : The Cinema of Energy // The Edinburgh Companion to Contemporary British Filmmakers / Ed. by R. Murphy. Edinburgh : Edinburgh University Press, 2022. P. 225–238.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Корнєєва Л. Л. Бойл, Денні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бойл, Денні (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.01.2024
