Божко, Сава Захарович

Сава Захарович Божко

Божко́, Са́ва Заха́рович (24.04.1901, хутір Крутоярівка, тепер село Синельниківського району Дніпропетровської області, Україна — 27.04.1947, с. Слов’янка, тепер Синельниківського району; похований у рідному селі) — письменник, журналіст, представник Українського Відродження (див. Розстріляне відродження). Писав українською мовою. Був чоловіком письменниці Н. Забіли (у 1920-х).

Життєпис

Народився в багатодітній сім’ї селян. Після закінчення сільської школи навчався у Павлоградській учительській семінарії. Почав писати 1917, друкувався з 1921.

Був членом комсомолу, ВКП(б) (з 1920). Закінчив Комуністичний університет імені Артема у м. Харкові (1923).

Член Спілки селянських письменників «Плуг» (1922–1932), пізніше — Всеукраїнської спілки пролетарських письменників, Спілки письменників України (з 1934; тепер Національна спілка письменників України).

За завданням відділу преси ЦК КП(б)У навесні 1924 направлений до м. Кам’янця-Подільського для організації нової газети прикордонного округу. Був головним редактором новоствореної ним газети «Червоний кордон». Влаштовував літературні вечори, на яких збиралися літератори-початківці. Організував філію «Плугу» у м. Кам’янці-Подільському. Водночас читав лекції в Інституті народної освіти.

Повернувся до м. Харкова. Працював журналістом у редакціях журналу «Студент революції», газети «Селянська правда» (обидві — м. Харків). Публікував статті пізнавального та агітаційного характеру у газетах «Вісті», «Культура і побут», «Літературна газета», «Культура і мистецтво», журналах та альманахах «Плуг», «Плужанин», «Червоний шлях», «Знання», «Молодняк».

На ІІ Всеукраїнському з’їзді спілки «Плуг» у квітні 1925 обраний до складу центрального комітету спілки та однойменного кооперативного видавничого товариства. Пізніше неодноразово був обраний до керівних органів спілки. 30.04.1928 брав участь у роботі Всесоюзного з’їзду пролетарських письменників у м. Москві, на якому засновано Всесоюзне об’єднання асоціацій пролетарських письменників.

1932 переїхав до м. Херсона, де викладав політичну економію в Херсонському педагогічному інституті імені Н. К. Крупської (тепер Херсонський державний університет), за іншими даними — в Херсонському сільськогосподарському інституті імені О. Д. Цюрупи (тепер Херсонський державний аграрно-економічний університет). Працював також у Всеукраїнському заочному інституті масової партійної освіти.

14.11.1935 бюро Херсонського міськкому КП(б)У розглянуло персональну справу Божка та виявило, що, працюючи у вищому навчальному закладі, він «протягував націоналістичні ухили». Письменника було виключено з партії.

27.06.1938 після обшуку оселі письменника заарештували. Вилучили архів та рукопис роману «До моря» (1936). Спеціальною постановою 16.12.1938 рукопис вирішено передати дружині (подальша його доля невідома_.

Після 10 місяців слідства Божка засудили на 5 років виправно-трудових робіт за статтею 54-11 «участь у контрреволюційній організації». Покарання відбував у виправно-трудовому таборі (див. Виправно-трудова установа) у селищі Ухті (тепер місто в Республіці Комі, Російська Федерація), працював на шахті, будівництві доріг (до 1943).

Після звільнення хотів піти на фронт, але через хворобу потрапив до військового шпиталю в м. Петропавловську (Казахстан). У червні 1944 вирушив на Херсонщину, де працював літературним редактором газети «Наддніпрянська правда».

Учасник Другої світової війни. Призваний до лав Червоної армії 14.11.1944 Херсонським військкоматом. Служив як рядовий червоноармієць (займався доставкою боєприпасів) у 278 гвардійському стрілецькому полку 93-ї гвардійської стрілецької дивізії Третього Українського фронту. Водночас писав статті та нариси для дивізійної, а пізніше фронтової газети.

Після завершення війни повернувся до м. Херсона, співпрацював із газетою «Наддніпрянська правда». Був відновлений у Спілці письменників. Почав писати роман «Розквітлий Донбас». Однак через судимість не міг влаштуватися на викладацьку чи журналістську посаду. Працював на шахті у м. Димитрові (тепер м. Мирноград Донецької області): прибиральник породи (липень — червень 1946), газомірник (червень 1946 — березень 1947). Звільнився через хворобу.

Помер під час поїздки до рідного села.

Реабілітований 24.08.1960. Президія Херсонського обласного суду скасувала вирок особливої наради при НКВС СРСР і припинила справу Божка за відсутністю складу злочину.

Творчість

На творчий шлях письменника вплинуло поширення національного руху в Україні. Його активна творча діяльність розпочалася 1917.

Вірш «Плуг і молот» (1921) — перша опублікована поезія автора. Перші прозові твори — історичні нариси «Козаччина», «Хмельниччина», «Гетьманщина» (усі — 1922). Дослідники називають Божка продовжувачем традиції І. Нечуя-Левицького у створенні популярних брошур на історичну тему для широкого кола читачів. Нарис «Козаччина» був опублікований Видавничою спілкою «Пролеткульт» у Канаді, у м. Вінніпезі (1924).

Історична повість «Над колискою Запоріжжя» (1925) стала новим словом в історико-художній белетристиці. Це один із перших творів української радянської літератури на історичну тему.

Повісті «Чабанський вік» (1927) та «Українська Шампань» (1930) увійшли до серії «Як жили наші діди». Художньо-публіцистична повість «Українська Шампань» описує розвиток виноградарства в пониззі р. Дніпра від початку 19 ст. до 1920-х, боротьбу селян проти засилля орендаторів-колоністів (швейцарців, французів, німців) та місцевих поміщиків.

У ранніх творах помітні характерні риси стилю письменника: поєднання реалістичного та романтичного світобачення, проєкція минулого на сучасність, використання фольклорних елементів, тяжіння до публіцистичного мовлення.

Кульмінацією творчості письменника, його головним твором став роман «В степах» (1930). У ньому описані життя та боротьба жителів Донбасу кінця 19 — початку 20 ст. Письменник зобразив зародження великих землевласницьких володінь та вугільної промисловості. В українській радянській літературі це була перша спроба створити роман-епопею. Автор поєднав у творі елементи соціального, побутового, інтимного, етнографічного, політичного, виробничого та полемічного романів, завдяки цьому широко та багатогранно відтворив епоху. Критики 1930-х визначали цей твір як історико-художній, а його автора вважали першим творцем історичного роману в українській літературі радянського періоду.

Божко був шанувальником театрального мистецтва, виступав з театральними рецензіями та публікаціями у пресі.

У м. Херсоні написав поему «Полтавки» і роман «До моря» (1936; не опублікований). Рукопис роману наприкінці 1937 запропонував одному з київських видавництв. У творі зображено історію заселення півдня України після Декабристів повстання 1825 в м. Санкт-Петербурзі.

Нагороди і визнання

Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (1945).

У Херсонському обласному краєзнавчому музеї створено стенд, присвячений життю і творчості Божка.

У школі м. Покровська Донецької області засновано кімнату-музей письменника. Його ім’ям названо також вулицю у цьому місті (з 2015).

Цитати

Серед темної мли з безмежної темряви випливають тіні чорного степового смутку. І восени, коли завмирають птахи й степові комахи, коли навіть осінні гості степів цвіркуни не тягнуть свого безконечного сюрчання, тоді голос степу в подиху безмежних ланів і осінньому шелесті плете степові легенди. Це так щороку. Це так завжди. Але степ поза людьми — ніщо. Ні до чого його сумні звуки, шелест осінніх легенд, ані пахощі весняних рун зелених. Нема степової краси, коли через безмежну широчінь не стелиться гадюкою Чумацький шлях з вагонами-возами та волами-паротягами українського середньовіччя. Степ — не степ, коли буйна трава не хилиться під копитами скіфських, гуннських та татарських коней, коли пахощі степові не наповнюють людських грудей».
Божко С. В степах. Київ : Дніпро, 1986. С. 16.

Твори

Козаччина : (Розмова з селянами). Харків : Вид-во Центрального комітету КСМУ, 1922. 39 с.; 2-е вид. Вінніпег : Пролєткульт, 1924. 48 c.
Хмельниччина : [проза]. Харків : Вид-во Центрального комітету КСМУ, 1922. 58 с.
Чабанський вік : оповідання. Харків : Державне видавництво України, 1927. 184 с.
Українська Шампань : повість. Харків : Державне видавництво України, 1930. 49 с.
В степах : роман / [Передм., прим. А. О. Ковтуненка]. Київ : Дніпро, 1986. 576 с.
Над колискою Запоріжжя : (історична повість) // Заклятий козак : Історичні повісті та оповідання / Упоряд. та передм. О. Мишанича. Київ : Обереги, 1994. С. 17–66.

Література

Сава Божко // З порога смерті : Письменники України — жертви сталінських репресій. Київ : Радянський письменник, 1991. Вип. 1. С. 68–70.
Акказієва Т. Документи — свідки трагічної долі українського письменника Сави Божка // З Україною в серці : Збірник статей. Херсон : Херсонська обласна бібліотека для дітей, 1996. С. 107–110.
Чухонцева Н., Тарабура С. Образ степу в романі Сави Божка «В степах» // З Україною в серці : Збірник статей. Херсон : Херсонська обласна бібліотека для дітей, 1996. С. 94–98.
Голобородько Я. Ю. Творчість Сави Божка // Дивослово. 2004. № 4. С. 8–13.
Голобородько Я. Ю. Силуети великої реформації : [Про творчий шлях українського письменника С. Божка] // Вісник НАН України. 2005. № 8. С. 52–62.
Лапушкіна Н. Письменник Донбасу Сава Божко в літературно-публіцистичному житті України початку ХХ століття // Проблеми сучасного підручника середньої і вищої школи : Зб. наук. пр. Вип. 4. Донецьк : Східний видавничий дім, 2007. С. 66–75.
Сава Божко (пам’яті видатного земляка) / Уклад. П. М. Бабець ; авт. передм. О. Стадніченко. Межова ; Павлоград : Арт Синтез-Т, 2018. 115 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Божко, Сава Захарович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Божко, Сава Захарович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.01.2026