Божич

Бо́жич — у міфології давніх слов’ян — уособлення молодого Сонця.

Етимологічно — «той, хто народжується від Бога»; пізніше, внаслідок впливу християнства, — «Син Божий». Дослідники порівнюють Божича зі східнослов’янським Сварожичем — сином Сварога. Божича ототожнювали з молодістю, новим роком (називали ще «молодим богом»), на противагу Бадняку, старому року («старому богові»). Цю назву зберігає свято Різдва Христового серед переважної більшості південних слов’ян (зокрема, серб. Божић, хорв. Božić, мак. Божик, болг. Божик тощо). Часто згадується в колядках, фольклорі, обрядах, що пов’язані з початком весняного сонячного циклу.

2021 під назвою «Божич» зареєстровано сорт озимої злакової рослини тритикале (гібрид пшениці й жита), виведений селекціонерами Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України.

Література

Йорданова Л. Изкуство и народни обичаи. София : Държавно издателство «Народна просвета», 1988. 118 с.
Войтович В. Українська міфологія. Київ : «Либідь», 2002. С. 38.
Страхов А. Ночь перед Рождеством: народное христианство и рождественская обрядность на Западе и у славян. Cambridge : Palaeoslavica, 2003. 380 c.
Nedeljkovic M., Nedeljkovic N. Godišnji običaji u Srba. Izdavač : Mladinska knjiga, 2015. 473 р.