Бодлендер, Гвідо
Бо́длендер, Гві́до (нім. Guido Bodländer; 31.07.1855, м. Бреслау, тепер м. Вроцлав, Польща — 25.12.1904, м. Брауншвейг, Німеччина) — вчений у галузі хімії фізичної, педагог.
|
Бодлендер, Гвідо (Guido Bodländer) | |
|---|---|
| Народження | 31.07.1855 |
| Місце народження | Бреслау |
| Смерть | 25.12.1904 |
| Місце смерті | Брауншвейг |
| Alma mater | Вроцлавський університет |
| Напрями діяльності | хімія фізична |
Життєпис
Закінчив гімназію Марії Магдалини (нім. Gymnasium zu St. Maria Magdalena; 1878). Навчався в Сілезькому університеті Фрідріха-Вільгельма (тепер Вроцлавський університет, польськ. Uniwersytet Wrocławski), який закінчив 1882. Під час навчання 1881 став членом Академічного наукового товариства у Бреслау. Після отримання ступеня доктора філософії працював асистентом (1882–1883 і 1888) у приватній лабораторії Моріца Траубе (Moritz Traube; 1826; Польща — 1894, Німеччина) в Бреслау (Польща ); 1883–1886 — Фармацевтичному інституті (м. Бонн, Німеччина); 1889–1897 — Мінералогічному інституті (м. Клаусталь, Німеччина); 1897–1899 — у Фізико-хімічному інституті Геттінгенського університету імені Георга Августа. Від 1899 — професор фізичної хімії та хімічної технології Вищої технічної школи у м. Брауншвейгу (тепер Брауншвейзький технічний університет; нім. TU Braunschweig), в якій заснував Інститут фізичної хімії та електрохімії (очолював до своєї смерті у 1904).
Наукова діяльність
Вивчав вплив однієї речовини на розчинність іншої в концентрованих розчинах, запропонував методику дослідження комплексних солей. Детально вивчив хімізм розчинення золота (див. Аурум) в ціанистих розчинах (ціанування). Працював також над повільним спалюванням, винайшов нові апарати для газового аналізу (газовий гравіметр).
1896 написав підручник з хімії неорганічної на основі позицій хімії фізичної.
Спільно з Р. Абеґґом 1899 розробив теорію електроспорідненості (electoaffinity) атома до електрона — здатності атома приєднувати електрон. Вчені запропонували систематизувати хімічні елементи і радикали за їхньою спорідненістю до електрики, використовуючи потенціал електростатичний розряду як міру. Встановили закономірність між потенціалом розряду електричного та розчинністю (чим менша сума потенціалів розряду аніону та катіону, тим менша розчинність малорозчинних сполук); між потенціалом розряду електричного і схильністю до комплексоутворення (чим менший потенціал розряду, тим більша схильність). Теорія стимулювала експериментальні дослідження комплексних сполук. На основі цих уявлень Абеґґ 1904 розробив теорію електровалентності.
Література
- Nernst W. Bodländers Wirken // Zeitschrift für Elektrochemie. 1905. Vol. 11. P. 157–161.
- Tröger J. Guido Bodländer // Naturwissenschaftliche Rundschau. 1905. Vol. 20. P. 78–79.
- Coehn A. Guido Bodländer // Berichte der Deutschen Chemischen Gesellschaft. 1906. Vol. 38. P. 4263–4290.
- Srivastava R., Ilyas S., Ilyas N. et al. Urban Mining of Precious Metals with Cyanide as Lixiviant // Sustainable Urban Mining of Precious Metals. Boca Raton : CRC Press, 2021. P. 91–122.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бодлендер, Гвідо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бодлендер, Гвідо (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.09.2026
